справа № 2-369/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пантилус О.П.,

при секретарі Орманджи Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду в смт. Приазовське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі ? частини земельної ділянки із спільної часткової власності;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що він та відповідач є співвласниками земельної ділянки площею 8,3250 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:001:0063. Земельна ділянка перебуває у їх з відповідачем спільній частковій власності, при цьому частки у справі спільної часткової власності є рівними. Зазначене підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗП № 147789, виданим Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 17 травня 2007 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01072770084. Реєстраційний запис в поземельній книзі про перехід права власності № 245010010065001 від 20.12.2010 року. Згоди про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю, між ними не досягнуто. У зв'язку з цим просить виділити йому в натурі 1/2 частину земельної ділянки площею 8,3250 га для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у його з ОСОБА_2 спільній частковій власності; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 4,1625 га для ведення особистого селянського господарства; припинити його з відповідачем право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 8,3250 га для ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги із підстав, зазначених в позовній заяві та просить їх задовольнити. Додатково пояснив, що оригінал державного акту на зазначену земельну ділянку знаходиться у відповідача. Для того, щоб позивачу був виготовлений державний акт на право власності на ? частину земельної ділянки необхідно отримати від відповідача оригінал державного акту та укласти з ОСОБА_2 договір про поділ нерухомого майна, але на цей час до нотаріальної контори для укладення цього договору ОСОБА_1 не звертався.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що відповідач її чоловік ОСОБА_2 не заперечує проти виділення в натурі ? частини земельної ділянки ОСОБА_1 за умови, що витрати на оформлення всіх необхідних документів сплатить позивач ОСОБА_1 До цього часу ніяких суперечок щодо володіння та користування спільною земельною ділянкою не виникало. Вона перебуває в оренді і орендну плату отримує кожен із співвласників.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 358 Цивільного кодексу України та ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди —у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності , укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При недотриманні такої вимоги однією із сторін настають правові наслідки, передбачені ст. 220 ЦК України.

Пунктом 59 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, передбачений обов’язок нотаріуса витребувати документ, що підтверджує належність об’єкта нерухомості. Виходячи з цієї норми, в разі відсутності у позивача оригіналу державного акту, необхідного для оформлення договору, на нотаріуса покладений обов'язок про витребування зазначеного документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Тобто, тільки при недосягненні згоди між учасниками спільної часткової власності про умови і спосіб поділу спільного майна це питання може бути вирішене судом за позовом кожного зі співвласників.

Із наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 8,3250 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:001:0063. Земельна ділянка перебуває у їх з відповідачем спільній частковій власності, при цьому частки у справі спільної часткової власності є рівними. Зазначене підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗП № 147789, виданим Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 17 травня 2007 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01072770084. Реєстраційний запис в поземельній книзі про перехід права власності № 245010010065001 від 20.12.2010 року.

Судом встановлено, що між учасниками спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір про умови і спосіб поділу спільного майна —земельної ділянки та сторони на цей час не зверталися до нотаріуса для укладення передбаченого законом договору про поділ нерухомого майна, що підтверджується поясненнями представників сторін в судовому засіданні.

Позивач не навів жодних обставин та не надав доказів про порушення його права на вищезгадану земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 3, ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. ст. 3, 10, 31 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач і його представник в попередньому судовому засіданні під час уточнення позовних вимог та до початку розгляду судом справи по суті не змінювали предмет або підставу позову, суд дійшов висновку, що заявлені ними вимоги задоволенню не підлягають із зазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі ? частини земельної ділянки із спільної часткової власності, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.П. Пантилус