Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/4376/14 Головуючий у 1 інстанції: Кучеренко В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «21» листопада 2013 р. про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач зазначав, що 10 жовтня 2008 року за усною угодою позики, він передав відповідачу у власність 80 000 доларів США, що еквівалентно 640 000 грн. При фактичному одержанні цієї суми він надав розписку від 10 жовтня 2008 року. В розписці відповідач зобов’язався повернути кошти до 01 серпня 2013 року. Однак до теперішнього часу гроші не повернув. Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у розмірі 640 000 грн.

В процесі розгляду справи, сторони звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року провадження у справі закрито, затверджено мирову угоду:

Відповідач ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за догово­ром позики передає у власність ОСОБА_3 2/5 частин комплексу будівель, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Баумана, будинок 48, яка належить йому на праві спільної часткової власності на підставі розпо­рядження Мелітопольської районної державної адміністрації № 448 від 20.06.2007 року.

Відповідач ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за догово­ром позики передає у власність ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку розташованого за адресою: Запорізька область, Приазовський район, с. Новокостянтинівка, вулиця Приморська, будинок 74, яка належить йому на праві спільної ча­сткової приватної власності на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізь­кої області № 2-1816/2010 від 08.11.2010 року.

Відповідач ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за догово­ром позики передає у власність ОСОБА_3 сідловий тягач 0АР955Х, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності на підставі сві­доцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА 365408 від 17.06.2006 року.

Відповідач ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за догово­ром позики передає у власність ОСОБА_3 причіп рефрижератор, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить йому на праві власності на підставі сві­доцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА 365382 від 16.06.2006 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, справу направити на новий розгляд в іншому складі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

За правилами ч.5 ст. 175 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, за умовами якої позивач передавав у власність відповідача нерухоме та рухоме майно – 2/5 частин комплексу будівель, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Баумана, будинок 48, /2 частину житлового будинку розташованого за адресою: Запорізька область, Приазовський район, с. Новокостянтинівка, вулиця Приморська, будинок 74, тягач та причіп рефрижератор, суд виходив із того, що умови цієї угоди стосується лише прав та обов’язків сторін та предмету позову.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір позики. Тобто, спір виник між сторонами щодо невиконання умов договору позики, а не спір з приводу нерухомого та рухомого майна.

Крім того, судом не з’ясовано питання про те, чи не порушує укладення цієї угоди прав та обов’язків інших осіб, а саме ОСОБА_2, дружини позивача.

За таких обставин ухвалу суду неможливо визнати законною та обґрунтованою, тому вона на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року по цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: