Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –805/ 12 Головуючий у 1 інстанції: Галянчук М.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
ОСОБА_2,
при секретарі: Посник Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргамиОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від «29» грудня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, територіальної громади в особі Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області , ОСОБА_3, треті особи: орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентарізації, Запорізька державна нотаріальна контора, відділ держкомзему у Запорізькому районі про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку, витребування майна з чужого незаконного володіння , -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до територіальної громади в особі Кушугумської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
В позові зазначали, що 17 червня 1991 року померла їх мати ОСОБА_9. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку № 36 по вул.. Крупській в смт. Кушугум, який вона прийняла у спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_10, який помер 20 січня 1984 року. За своє життя мати не оформила спадкових прав. Спадкоємцями спадкового майна є вони та ОСОБА_11, яка померла 18 березня 2008 року. З цих підстав просили встановити факт прийняття ОСОБА_9 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_10, який помер 20 січня 1984 року, та визнати за ними в рівних частках право власності в порядку спадкування за законом на спірний будинок.
Не погоджуючись з позовом, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, територіальної громади в особі Кушугумської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
В позові зазначали, що 20 січня 1984 року помер ОСОБА_10 - їх дідусь. Після його смерті спадщину за заповітом у вигляді житлового будинку №36 по вул. Крупській в смт. Кушугум фактично прийняла його дружина – ОСОБА_9. 17 червня 1991 року вона померла. Після її смерті до нотаріальної контори звернулися спадкоємці за законом дочки - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, та онука померлої - ОСОБА_8 Однак, згідно з рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 липня 2009 року суд визнав право власності на спадкове майно лише за ОСОБА_4, ОСОБА_5, чим були порушені їх спадкові права. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд. 18 березня 2008 року ОСОБА_11 померла та спадкоємцем після її смерті є її син позивач – ОСОБА_7
З цих підстав просили визнати за кожним з них право власності на ? частину житлового будинку №36 по вул.. Крупській в смт. Кушугум. Під час розгляду справи, вони дізналися що відповідачі вже встигли продати будинок ОСОБА_3, який встиг приватизувати земельну ділянку під спірним будинком. Вони не уповноважували відповідачів розпоряджатися їхніми частками спірного будинку, наміру продавати будинок не мали, тому вважають, що відповідачі не мали правових підстав для відчуження спадкового будинку. Вважають, що спірне майно – ? частка будинку вибула з їх володіння поза їх волею, оскільки вони не знали про існування рішення суду першої інстанції від 14 липня 2009 року. З цих підстав просили задовольнити їх позовні вимоги.
Справа розглядалася судами неодноразово.
23 грудня 2011 року представник позивачів ОСОБА_6 надала суду заяву про залишення їх позовних вимог без розгляду.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2011 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом залишено без розгляду.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2011 року позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу від 19 березня 2010 року частково недійсним в частині передання від ОСОБА_4 та ОСОБА_12, діючої від імені ОСОБА_5 ОСОБА_3 на умовах купівлі-продажу ? частини житлового будинку №36 по вул. Крупській в смт. Кушугум, розташований на земельній ділянці площею 0,1484 га.
Визнано право власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8 по ? частці житлового будинку №36 по вул. Крупській в смт. Кушугум за кожним.
Залишено у власності ОСОБА_3 ? частину житлового будинку №36 по вул. Крупській в смт. Кушугум .
Визнано незаконним та скасовано Державний акт серії ЯЛ 144689 від 08 листопада 2010 року на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3, виданого на підставі рішення Кушугумської селищної ради №9 від 17.08.2010 року, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Витребувано майно у вигляді ? частини житлового будинку №36 по вул.. Крупській в смт. Кушугум від ОСОБА_3
Не погоджуючись з рішенням суду,ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3, його представника ОСОБА_13, представника інших апелянтів ОСОБА_14, заперечення представника позивачів ОСОБА_15, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як установлено судом, 20 січня 1984 року помер ОСОБА_10(т.1 а.с. 16, т.2 а.с. 22).
Після його смерті спадщину за заповітом у вигляді житлового будинку №36 по вул. Крупській в смт. Кушугум фактично прийняла його дружина – ОСОБА_9, яка проживала у цьому будинку (т.1 а.с.18-22, т.2 а.с. 23, 33).
17 червня 1991 року померла ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 17, т.2 а.с. 24).
Після її смерті до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися її спадкоємці за законом: дочки - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та онука померлої - ОСОБА_8, оскільки її батько – син спадкодавця ОСОБА_16 помер до смерті своєї матері – 13 грудня 1965 року(т.2 а.с. 25, 26, 27, 28, 29,30, 35, 49-52)).
Згідно зі ст. 548ЦК України 1963 року, що діяв на час відкриття та прийняття спадщини, прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до вимог діючого на час відкриття спадщини норм закону, а саме: ст.ст.560,561 ЦК УРСР в редакції 1963 року, розділу 22 "Видача свідоцтва про право на спадщину" Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, видача свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не була обмежена.
Таким чином, з моменту прийняття спадщини кожному із спадкоємців ОСОБА_9 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на підставі ст.ст. 529, 548, 549, 562, 561 ЦК УРСР 1963 року належала по ? частині спадкового майна - житлового будинку №36 по вул. Крупській в смт. Кушугум.
18 березня 2008 року померла ОСОБА_11 (т.2 а.с.31).
Після її смерті спадкоємцем за заповітом є син ОСОБА_7, який прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори в передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини (т.1 а.с. 69 т.2 а.с.34, 36,111, 114).
Доводи апелянтів про неправильність висновків суду про визнання права власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8 по ? частини спірного будинку за кожним, із посиланням на те, що спірний будинок не проходив інвентаризацію, а тому був самовільним і не міг входити до складу спадщини, спростовані дослідженими судом доказами.
Із довідки Кушугумської селищної ради Запорізького району від 20 жовтня 208 року №2303, від 26 лютого 2009 року №536 вбачається, що за даними по господарської(шнурової) книги ОСОБА_10 був власником будинку по вул. Крупській, 36 смт Кушугум (т.1 а.с. 23, 29, 36, 43, 45, 63).
Тому, зазначений будинок, хоча і не пройшов інвентаризацію, але відповідно до вимог законодавства, чинного на день смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9, не являвся самочинним.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_7, ОСОБА_8 права власності на ? частини спірного будинку за кожним із них відповідає обставинам справи та закону.
Однак, за рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 липня 2009 року по цій справі право власності на спадкове майно ОСОБА_9 було визнано лише за ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не повідомили суд про інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Зазначене рішення суду ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 червня 2010 року скасоване, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.( т.2 а.с. 108-109).
Проте, 19 березня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_17, від імені якої діяла за довіреністю ОСОБА_12 продали ОСОБА_3 спірний житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1484 га.. Договір купівлі-продажу, укладений ними, 19 березня 2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_18 за реєстром № 510 (т.2 а.с. 60, 66).
За даними ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації право власності на жилий будинок за адресою вул. Крупської, 36 у смт Кушугум Запорізького району Запорізької області зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу (т.2 а.с. 163),
За даним договором купівлі-продажу за ОСОБА_3 зареєстрована і земельна ділянка, розташована за адресою смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, вул. Крупська, 36, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №144689 від 08 листопада 2010 року(т.2 а.с. 84, 135, т.3 а.с. 2).
Доводи апеляційної скарги про неправильність та невідповідність закону висновків суду про визнання частково недійсним зазначеного договору купівлі-продажу спірного будинку, державного акту на землю та витребування у ОСОБА_3 належних ОСОБА_7, ОСОБА_8 частин будинку необґрунтовані.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Встановивши, що ? частина спірного жилого будинку, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_7, та ? частина спірного жилого будинку, яка в порядку спадкування належить ОСОБА_8, вибула з володіння власників не з їх волі іншим шляхом і власники цих частин будинку не мали наміру їх продавати ОСОБА_3, суд дійшов до правильного висновку про визнання в цій частині зазначеного договору купівлі-продажу на підставі ст.ст. 203, 215, 388 ЦК України недійсним та витребування цих часток будинку у ОСОБА_3 на користь власників ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також скасування Державного акту на землю, виданого на підставі частково недійсного договору купівлі-продажу.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: