Справа № 22-2026 2008р.
Головуючий у 1 інстанції Моцний О.С.
Категорія 32
Доповідач: Дем*яносов М. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
06 червня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів : Троценко Л.І., Дем*яносова М. В.
при секретарі Білявській І.Є.
рзглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництвві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до ДВАТ шахта „ Україна" ДП „ Селидіввугілля „ про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
встановив:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. . звернувся до суду з позовом до ДВАТ шахта „ Україна", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області ( далі Відділення Фонду) про стягнення одноразової допомоги й щомісячних виплат.
Зазначав, що із шахтою „ Україна" ДП „ Селидіввугілля" перебував у трудових відносинах, під час яких отримав професійне захворювання, працездатності.
Висновком МСЕК від 11 травня 1994 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності ( безстроково) та визнано інвалідом третьої групи.
Наказом від 24.05.1994 рокум № 268 позивачу були призначені та виплачувалися щомісячні відшкодування в розмірі 751744 крб і одноразова допомога в розмірі 51075681 крб.
Однак середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди йому було обчислено неправильно не з професії ГРОЗ внаслідок якої він отримав професійне захворювання, а помилково з професії
гірничого працівника підземного 3-го розряду, у зв*язку з чим утворилася заборгованість з виплат. Вважає, що вказаними діями підприємства яке невірно провело йому нарахування сум у відшкодування шкоди йому спричинена і моральна шкода.
Просив стягнути з відповідачів недонараховані і несплачені суми а також моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 14 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково.
Стягнуто з ДП „ Селидіввугілля" ВП шахта „ Україна" на користь позивача недоплачені регресні суми в розмірі 5958 грн. за період з 1.10.2004 року по жовтень 2007 року, недоплачену одноразову допомогу в розмірі 6451 грн.12 коп.. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Зобов*язано Фонд соціального страхування з 1.10.2007 року провести перерахунок та в подальшому сплачувати ОСОБА_1. страхові виплати виходячи із заробітної плати по професії гірничого робітника очисного забою ( ГРОЗ) замість гірничого робітника підземного 3-го розряду.
У апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області просить скасувати рішення міського суду та постановити нове яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1працював на ДВАТ шахта „ Україна" ДП „ Селидіввугілля" . Під час роботи в шкідливих умовах праці по професії гірничого робітника очистного забою ( акт розслідування хронічного професійного захворювання) від 23.03.1994 року) а.с. 24 отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 11 травня 1994 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності ( безстроково) та визнано інвалідом третьої групи.
Відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того , що позивач отримує регресні суми у відшкодування шкоди , а також у зв*язку з тим, що ним не доведено факт її спричинення та не надано доказів в чому саме вона полягає.
Одак з таким висновком суду погодитися неможливо.
Відповаідно до роз*яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової\ шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено .
Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1. посилався не те, що моральна шкода йому спричинена неправомірними діями підприємства яке в 1994 році невірно провела розрахунки сум у відшкодування шкоди, тобто обмануло його у зв*язку з чим стан здоров*я у нього погіршився і це призвело до моральних страждань.
За таких обставин відшкодування моральної шкоди діючим законодавством не передбачено тому у задоволенні позову ОСОБА_1в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи данний спір суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наказом по шахти №268 від 24.05.1994 року позивачеві помилково були призначені одноразова допомога і щомісячні суми у відшкодування шкоди із розрахунку середньої заробітної плати по професії-гірничий робітник підземний, оскільки професійне захворювання позивач отримав під час роботи на підприємстві за професією ГРОЗ п*ятого розряду, однак не навів відповідних розрахунків у відповідності до вимог закону.
Правовідносини, які склалися між позивачем та ВП шахта „ Україна" ДП „ Селидіввугілля" " регулюються Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним своїх трудових обов"язків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, які діяли на час виникнення права у позивача на відшкодування шкоди в зв"язку з ушкодженням здоров"я. (Надалі „ Правил").
Відповідно до вимог п.22 вказаних Правил, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або З
останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.
На час виникнення у ОСОБА_1права на відшкодування шкоди станом на 11.05.1994 року діяла також Угода по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Держвуглепромом України та галузевими профспілками вугільної промисловості України від 12.02.1992 року із змінами та доповненнями.
Відповідно п. 12.27 вказаної тарифної угоди для нарахування розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку ( або його частини) треба брати середній заробіток по відповідній професії ( посаді) з урахуванням розряду на підприємстві потерпілого, який утворився на час виплати, якщо розмір середньомісячного заробітку буде не меншим чим розрахований за „ Правилами..".
Як вбачається із матеріалів справи, наданих підприємством відповідача довідок середньомісячний заробіток за професією ГРОЗ 5 розряду на час виплат -квітень 1994 року складав ( з урахуванням вислуги років і коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів) 2967911 крб.
У зв*язку з тим, що вказаний заробіток є більшим а ніж заробіток потерпілого розрахований за п.22 Правил ( а.с. 124, 125) і який складає 2689842, 66 крб. І 1265979, 75 відповідно то для розрахунку належних ОСОБА_1сум у відшкодування шкоди доцільно виходити і застосувати середньомісячний заробіток за професією потерпілого -ГРОЗ 5 розряду в розмірі 2967911 крб., що не протирічить інтересам позивача.
Враховуючи наведене, а також те, що у потерпілого встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності відповідачем повинно було нараховано та сплачено Ільющенко одноразову допомогу в розмірі-67620759крб грн. із розрахунку 2967911 крб.. ер. заробіток х40 % втрати прроф. працездатності
( 2967911x40= 118696440 крб.)
Оскільки підприємством сплачено позивачеві одноразова допомога в розмірі 51075681 крб., то заборованість складає 67620759 крб.
Відповідно до Указу Президента України „ Про грошову реформу в Україні" від 25.08..1996 року вказана сума складає 676 грню21 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.
Із наданого ДП „ Селідоввугілля" розрахунку з яким погоджується суд загальна сума недоплати позивачеві за весь час призначення шомісячних виплат за період з квітня 1994 року по день передачи справи до Фонду (31.03.2001 року) складає 2966 грн. 06.коп., які слід було нараховувати позивачу з врахуванням проценту втрати працездатності і коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( які фактично мали місце на даному підприємстві).
На момент передачі справи до відділенню виконавчої дирекції Фонду страхова сума повинна складати 234 грн.40 коп. коп., яка слід визначити з середнього заробітку відповідного працівника з 1 березня 2001 року 586 грн. Страхова сума 234грн.40 коп.3начно більша , ніж 160 грн.. , яку позивач почав отримувати з 1.04.2001 року.
Згідно роз*яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 ( з наступними змінами) „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодуваня шкоди", відповідно до яких вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню недоплачені лише Фондом щомісячні суми починаючи з жовтня 2004 року по квітень 2008 року.
Із наданих суду Фондом довідок вбачається , що ним проводилися ОСОБА_1щомісячні страхові виплати з 1.04.2001 року. Станом на 1 травня 2008 року всього було сплачено 23572грн.48 коп.
Виходячи із того, що страхова виплата з 1.04.2001 року повинна складати 234 грн.40 коп, то Фонд повинен був сплачувати позивачеві з 1.03.2002 року з урахуванням коефіцієнту 1, 193 -279, 63 грн., з 1.03.2003 року з урахуванням коефіцієнту 1, 182- 330, 52 грн., з 1.03.2004 року з урахуванням коефіцієнту 1, 152- 380, 76 грн., з 1.03.2005 року з урахуванням коефіцієнту 1, 238-471, 38 грн., з 1.03.2006 року з урахуванням коефіцієнту 1, 203- 567, 07 грн., з 1.03.2007 року з урахуванням коефіцієнту 1, 183- 670, 07 грн. і з 1.03.2008 року з урахуванням коефіцієнту 1, 125- 754 грн.70 коп.
У зв*язку з тим, що за 2001 рік Фондом фактично сплачено ОСОБА_1-1440 грн., а повинно було сплачено-234, 40 грн.х на 9 місяців= 2106 грн., то недоплата складає -666 грн.
За 2002рік фактично сплачено 2228 грн.80 коп., повинно було сплачено з урахуванням введеного з 1.03.2002 року коефіцієнту 1, 193 , -2796 грн.30 коп. недоплата складає 567 грн.50 коп.
За 2003 рік фактично сплачено 2637 грн.96 коп., повинно було сплачено з урахуванням введеного з 1.03.2003 року коефіцієнта 1, 182- 3305грн.20 коп., недоплата складає 667грн.24 коп.
За 2004 рік фактично сплачено 3050 грн.34 коп., а повинно було сплачено 5129, 68 грн. у зв*язку з чим недоплачено 2079, 34 грн.
За 2005 рік фактично сплачено 3737, 22 грн., повинно до сплати -5475, 32 грн. Недоплдата складає -1738, 1 грн.
За 2006 рік фактично сплачено 4514, 56 грн., в той час як підлягало до сплати-6613, 46. Недоплата складає-2097, 9грн.
За 2007 рік фактично сплачено-5353, 5 грн. повинно було сплачено 7834, 84 грн..Недоплата складає-2481, 34 грн.
За період з 1 січня по квітень 2008 року включно сплачено Фондом позивачеві страхові виплати в розмірі 2850, 79 грн., підлягає ж сплаті за вказаний період 4356 грн. Недоплачено Фондом 1505, 21 грн.
На підставі наданих доказів і розрахунків, і з урахуванням вищевказаних роз*яснень Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року апеляційний суд вважає, що на користь позивача слід стягнути з Фонда недонараховані і недоплачені страхові виплати за три роки які за період з жовтня 2004 року по квітень 2008 рку включно.
Фондом за вказний період позивачеві сплачено 17235 грн.80 коп. Як вбачається із наведених розрахункі нарахуванню і сплаті підлягає сумма в розмірі 31462 грн.44коп. Недоплата складає 14226 грн.64 коп., яку слід стягнути з Фонду на користь позивача в судовому порядку.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційий суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 січня 2008 року в частині стягнення недонарахованих щомісячних сум у відшкодування шкоди з ДП „ Селидіввугілля" ВП шахта „ Україна" " за період з 1 жовтня 2004 року по 1.10.2007 року на користь ОСОБА_1. скасувати. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду змінити.
Стягнути з ДП „ Селидіввугілля" ВП шахта „ Україна" на користь ОСОБА_1недоплачену одноразову допомогу в розмірі 676 грн.21 коп.
В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1страхові виплати за період з жовтня 2004 року по квітень 2008 року включно в рзмірі 14 226 грн.64 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили вказаного рішення суду.