УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО  СУДУ  ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25  січня  2007  року                                                                                              м.  Ужгород

Апеляційний  суд  Закарпатської  області  в  складі:

головуючого  -  Вотьканича  Ф.А.,

суддів  -  Симаченко  Л.І.  і  Лізанця  П.М.,

з  участю  -  Фрицюк  В.В.,

засуджених  -  ОСОБА_1  і  ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ужгородського  міськрайонного  суду  від  27  червня  2006  року,  яким

ОСОБА_1,     ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше судимий: ІНФОРМАЦІЯ_2  р. Ужгородським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України з застосуванням ст.75 КК України на 5 років позбавлення волі з звільненням                                       від відбування

покарання з іспитовим строком 1 рік,   -

засуджений за ч.5 ст.186 КК України на 8 (вісім) років позбавлення  волі  з  конфіскацією  майна;

за   ч.3   ст.357   КК  України   на   1   (один)   рік   обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 8 (вісім) років позбавлення волі  з  конфіскацією  майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3  року народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець АДРЕСА_2, громадянин Грузії, не судимий,   -

Справа:  №  11-28/07

головуючий  у  першій  інстанції:  Машкаринець  І.М.

Доповідач:  Вотьканич  Ф.А.                                                 

Номер  рядка  статистичного  звіту:  6

 

2

засуджений     за    ч.5     ст.18б     КК    України   на    8     (вісім)     років позбавлення  волі  з  конфіскацією  майна;

за   ч.3   ст.357   КК   України   на   1   (один)   рік   обмеження

волі.                                                                                                              

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_2 призначено 8 (вісім) років позбавлення волі  з  конфіскацією  майна.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили постановлено залишити попередній - взяття під варту, а засудженому ОСОБА_1 - змінити з застави на взяття під варту, повернувши заставу в розмірі 17000 грн.  заставодавцю  ОСОБА_3.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено обчислювати з 3 вересня 2003 року, засудженому ОСОБА_1 -  з  27  червня  2006  року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частиково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_4 9731  грн.   50  коп.  заподіяної  матеріальної  шкоди.    

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог СТ.81  КПК  України.

Як  визнав  доведеним  суд,  ОСОБА_2   та  ОСОБА_1.   З вересня  2003 року о  12  годині  за   попередньою  змовою між  собою, шляхом злому дверного замка,  з метою вчинення крадіжки проникли в квартиру  АДРЕСА_3,    звідки таємно викрали належні  потерпілій ОСОБА_4   гроші  в  сумі  1000 доларів  США,   золоті ювелірні вироби:  дві  пари  сережок вартістю, '  відповідно,   по   750  грн.    та   700  грн.,   два  ланцюжки вартістю  400 грн.,    ланцюжок   вартістю   1182   грн.    46   коп.,    кулон   у   вигляді хрестика   вартістю   250   грн.,   жіночу  обручку  вартістю   350   грн., чоловічу обручку вартістю  450  грн.,   чоловічий  перстень   вартістю 1500 грн.,   а всього на загальну суму 10913 грн.   96 коп.,   а  також закордонний паспорт,  медичний страховий поліс на  ім'я ОСОБА_5 та пластикову картку банку „Росія".   Будучи виявленими в  квартирі під    час    крадіжки    її    мешканцем    ОСОБА_6,     ОСОБА_2    та ОСОБА_1,  уникаючи затримання,   відштовхнули останнього  і вибігли з викраденим з квартири,   ОСОБА_1   з місця вчинення злочину вдалось  втекти.  ОСОБА_2,   будучи переслідуваним,   по дорозі став  викидати  викрадене,   однак  був  затриманий  потерпілим  ОСОБА_6      та    ОСОБА_7    з     частиною     викрадених    речей     та документами.   ОСОБА_1  з місця злочину вдалось втекти.

в апеляції засудженого ОСОБА_1 порушується питання про  скасування  вироку.

В апеляції засуджений посилається на те, що висновки суду про доведеність його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до  його  безпідставного  засудження.

В  апеляції засуджений  ОСОБА_2    порушує   питання   про

скасування  вироку  та  направлення  справи  на  новий  судовий  розгляд.

 

з

Вказує на те, що висновки суду про доведеність його вини у вчиненні ним грабежу у особливо великих розмірах не відповідають фактичним обставинам справи. Досудове та судове слідство по справі проведено однобічно та неповно, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину. Також вказує на те, що мав намір вчинити крадіжку, однак не довів злочин до кінця, оскільки був виявлений потерпілим і  втік  з  місця  події.

Крім того, на досудовому слідстві він змушений був обмовити себе у вчиненні даного злочину, у зв'язку із застосуванням до нього  недозволених  методів  слідства.

Заслухавши   доповідача,    пояснення   прокурора   про   законність та  обґрунтованість  вироку,   засуджених  ОСОБА_1  та ОСОБА_2,   які   підтримали   свої   апеляції,   перевіривши   матеріали   справи та    обговоривши    доводи     апеляцій,     колегія     суддів    вважає, що апеляції  засуджених  до  задоволення  не  підлягають  з  таких  підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому викраденні майна, вчиненого в особливо великих розмірах та документів ґрунтується на зібраних у справі  та  досліджених  в  судовому  засіданні  доказах.

Засуджений ОСОБА_2 вину у вчиненні ним інкримінованих  йому  злочинів  визнав  чатсково.

З показань засудженого ОСОБА_2 вбачається, що 3 вересня 2003 року самостійно зламав замок до вхідних дверей в одній з квартир по АДРЕСА_3, проник в квартиру і тоді по мобільному телефону запропонував ОСОБА_1 піднятись і допомогти забрати речі.  В квартирі його разом з ОСОБА_1 застав власник, і вони почали вибігли з квартири, однак його по дорозі затримав власник квартири разом зі своїм сусідом.

ніяких речей з квартири потерпілого не встиг викрасти, а знайдений в нього золотий ланцюжок та документи йому підкинув  співробітник  міліції  -  ОСОБА_8.                                                          

Засуджений ОСОБА_1 вину у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, не визнав та дав у судовому засіданні такі показання: 3 вересня 2003 року ОСОБА_2 попросив перевезти з вказаної квартири його речі, при цьому йому не було відомо про справжні наміри останнього. Жодних речей він з квартири не брав, а після появи потерпілого ОСОБА_6, побачивши, що ОСОБА_2 став тікати, злякався і вибіг з квартири, відштовхнувши від себе на  східцях  потерпілого.

Незважаючи на невизнання засудженими вини в інкримінованих їм злочинах, така повністю доведена показаннями потерпілих та свідків.

З показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що 3 вересня 2003 року з належної їй квартири було викрадено золоті ювелірні вироби, а саме: 3 пари сережок, 2 ланцюжки, кулон та 3 перстні, а також гроші в сумі 1000 доларів США та належних ОСОБА_5  закордонного паспорта, страхового поліса і банківської платіжної картки.

 

4

Аналогічні обставини ствердив в судовому засіданні і потерпілий  Стасьо  М.І.

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 3 вересня 2003 року він повернувся додому біля 12 години і застав в квартирі двох незнайомих мужчин, на руках одного з них -ОСОБА_2 - були одягнуті чорні капронові панчохи. Тоді ОСОБА_1 наказав йому бути тихо і він, зрозумівши, що в квартирі відбувається крадіжка, став тікати. На східцях його наздогнали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тоді ОСОБА_1 штовхнув його і він впав на підлогу. Тоді, вибігши з квартири він, разом з сусідом ОСОБА_7, стали переслідувати одного з втікачів, якого згодом затримали і викликали міліцію. . Під час переслідування ОСОБА_2 намагався чинити  опір  та  погрожував  викруткою.

Свідок ОСОБА_7 дав аналогічні показання, пояснивши, що З вересня 2003 року він вибіг на вулицю на крики свого сусіда ОСОБА_6, вони вдвох наздогнали ОСОБА_2, який, тікаючи від них,  щось  викиду  вав  по  дорозі  та  погрожував  викруткою.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що він 3 вересня 2003 року в складі слідчо-оперативної групи приїхав на місце вчинення злочину ОСОБА_1 таОСОБА_2, останній в квартирі потерпілих в присутності понятих вийняв з кишені куртки викрадений золотий ланцюжок та страховий поліс, ці речі він ОСОБА_2 не підкидав і не мав з ним до його огляду жодного контакту.

Крім показань потерпілих та свідків, перевірених у судовому засіданні, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджується матеріалами кримінальної  справи.

Зокрема, протоколом особистого обшуку затриманого ОСОБА_2, згідно якого в останнього було вилучено викрутку, страховий поліс  на  прізвище  ОСОБА_5 та  золотий  ланцюжок;

Висновком судово-дактилоскопічної експертизи стверджено, що сліди пальців рук, які були вилучені під час огляду 3.09.2003 року з місця вчинення злочину - квартири АДРЕСА_3,  належать  ОСОБА_2

Отже, судом повно й об'єктивно досліджені зібрані в справі докази  і  їм  дана  правильна  юридична  оцінка.

Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він злочинів, зі які його засуджено, не вчиняв, він мав намір вчинити крадіжку, з квартири ніяких речей не брав, викруткою нікому не погрожував, а речі, знайдені в нього під час його особистого обшуку, йому підкинув співробітник міліції - ОСОБА_8, не знаходять свого підтвердження і спростовуються наведеними у вироку  доказами.         .            .

Крім   того, є необгрунтованими   і   твердження   ОСОБА_2  про застосування      щодо     нього з  боку  працівників  міліції недозволених  методів  слідства,   оскільки  постановою  прокуратури  м. Ужгорода   за  результатами   перевірки,   проведеної   з   цього   приводу, відмовлено  в  порушенні кримінальної справи відносно співробітників    міліції,    на   яких    вказував, зокрема, засуджений

 

5

Також не знаходять свого підтвердження і твердження засудженого ОСОБА_1 відносно того, що кримінальна справа щодо нього органом досудового слідства була порушена незаконно, злочину,   за який його засуджено,   він не вчиняв. '

Дії ОСОБА_1, та ОСОБА_2 за ч.5 ст.18б та ст.357 КК України судом першої  інстанції  кваліфіковані   правильно.

Покарання засудженим призначено відповідно до вимог закону, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про їх особи,  і  є справедливим.

Отже,   вирок є законним і  обгрунтованим.

Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 не зараховано десятиденного терміну його затримання в ITT Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області   (з 1 листопада по 10 листопада 2003 року).

Керуючись ст.ст.   365,   366 КПК України,  суд,  -

Ухвалив   :

апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2  залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду від 27 червня 2006 року відносно  них  -  без  змін.

Зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 термін його перебування в ІТТ Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області строком 10 днів.