УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - Вотьканича Ф. А.,
суддів - Симаченко Л. І., Лізанця П.М.,
з участю прокурора - Кураха Ю. М.,
засудженого -ОСОБА_1розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора Міжгірського району на вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від ІНФОРМАЦІЯ_16 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець АДРЕСА_1 Волочиського району
Хмельницької області, судимий :
1). ІНФОРМАЦІЯ_2 року Ужгородським міськрайсудом за ч. 2 ст. 190 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК. України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - один рік;
2).ІНФОРМАЦІЯ_3 року Ленінським райсудом м.
Вінниці за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки
позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 192 КК України на три роки обмеження волі.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України остаточно за сукупністю даного вироку та вироку Ужгородського міськрайонного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 року остаточно йому призначено три роки позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Цивільний позов постановлено вирішити в порядку цивільного судочинства.
Категорія: 11
Головуючий у першій інстанції: Гайдур А.Ю.
доповідач: Симаченко Л.І.
2
За вироком суду ОСОБА_1, визнано винуватим у тому, що з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою під приводом оформлення документів для виїзду за кордон він в АДРЕСА_2 отримав від дев'яти громадян грошові кошти, які привласнив, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_4 року від ОСОБА_2 - 220 доларів США, що згідно курсу Національного банку України складало 1171 гривню; в жовтні цього ж року від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 250 доларів США, що складало по 1332 гривні 38 коп. від кожного, в цей же день від ОСОБА_5 - 400 доларів США, що становило 2131 гривню 80 коп.; ІНФОРМАЦІЯ_5 року від ОСОБА_6 - 350 доларів США, що становило 1865 гривень 64 коп.; в ІНФОРМАЦІЯ_6 року від ОСОБА_7 - 350 доларів США, що становило 1865 гривень 64 коп.; наІНФОРМАЦІЯ_7 року від ОСОБА_8 - 150 доларів США, що становило 793 гривні 93 коп.; ІНФОРМАЦІЯ_8 року від ОСОБА_9-150 доларів США, що становило 800 гривень 10 коп.; в ІНФОРМАЦІЯ_9 року від ОСОБА_10 - 300 доларів США, що становило 1599 гривень.
В апеляціях та доповненнях до них:
Засуджений, змінивши подані ним апеляцію та доповнення до неї, просить вирок суду скасувати, зазначаючи, що вважає кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 192 КК України правильною і просить звільнити його від покарання за спливом строків давності. Разом з тим, він вважає, що покарання йому призначено занадто суворе, оскільки судом не враховано, що у вчиненому він щиро розкаявся, з'явився із зізнанням, позитивно характеризується, є учасником бойових дій в Афганістані, має державні нагороди, хворіє, на утриманні має малолітніх дітей. До того ж, в строк відбуття покарання йому не зараховано час тримання під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_10 року по ІНФОРМАЦІЯ_11 року.
Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, зазначає, що суд неправильно перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 192 КК України, призначив занадто м'яке покарання та неправильно визначив йому остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, у зв'язку з чим просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який, не заперечуючи проти розгляду справи у відсутності свого захисника, - підтримав змінену ним апеляцію й просив вирок суду скасувати; промову прокурора про скасування вироку із зазначених в апеляційному поданні підстав; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій і доповнень до них, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого - частковому задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при її розгляді були допущені такі істотні порушення кримінально -процесуального закону, які виключили можливість постановления вироку чи постанови, зокрема, порушення, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6 - 10, 13 частини другої статті 370 КПК України.
Вирок в усякому разі підлягає скасуванню, якщо судом не були виконані вимоги закону про повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури.
З матеріалів справи вбачається, що засудженим було заявлено клопотання про повне
фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке, як це
видно з протоколу судового засідання від ІНФОРМАЦІЯ_15 року, було задоволено, а розгляд
справи відкладено. Однак, при продовженні слухання справи - ІНФОРМАЦІЯ_14 року і в
з
послідуючих судових засіданнях фіксація судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури не відбулась з невідомих причин. ( т. 2 а. с. 227, 228, 235 - 238,241, 243, 258 - 262).
Крім того, всупереч вимогам ст. 254 КПК України в матеріалах справи відсутня розписка ОСОБА_1 про отримання ним копії обвинувального висновку. З матеріалів вбачається, що попередній розгляд по справі відбувся 10 серпня 2006 року, в цей же день підсудного було повідомлено про день і час слухання справи, при цьому копію обвинувального висновку йому вручено не було. Вперше копію обвинувального висновку для вручення підсудному на ім'я начальника Міжгірського РВ УМВС та начальника СІЗО суд направив ІНФОРМАЦІЯ_12 року за НОМЕР_1, тобто під час розгляду справи по суті, коли судом вже були допитані підсудний, потерпіла ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11. ІНФОРМАЦІЯ_13 року за НОМЕР_2 суд вдруге направив копію обвинувального висновку за тими ж адресами з проханням повернути розписку про вручення, однак і на цей раз така розписка суду надана не була. При цьому звертають на себе увагу такі факти : в супровідних листах відсутні дані про те, в який саме СІЗО направлено копію обвинувального висновку; незрозуміло, що саме було направлено в якості додатка, якщо обвинувальний висновок містить десять аркушів, а в листі зазначено, що додаток складається з двох аркушів; н а супровідних є підписи осіб -ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про отримання ними цих листів, однак яке вони мають відношення до адресатів невідомо; в жодному із семи судових засідань суд не з'ясував у ОСОБА_1 чи було йому вручено копію обвинувального висновку. ( т. 2 а. с. 198, 199 - 201, 235 - 238, 239, 241,243,253,258-262.).
Отже, наведене свідчить, що запис в протоколі судового засідання від ІНФОРМАЦІЯ_14 року про отримання підсудним копії обвинувального висновку - ІНФОРМАЦІЯ_15 року не відповідає дійсності, а наведені дані ставлять під сумнів надання підсудному можливості належної підготовки для захисту від пред'явленого обвинувачення, що є відповідно до вимог кримінально - процесуального закону порушенням права підсудного на захист.
До того ж, після направлення справи до суду з обвинувальним висновком судом до її матеріалів були приєднані документи за результатами виконання п'яти окремих доручень слідчого, з яких тільки три були предметом дослідження в суді. При цьому які саме матеріали досліджувались зрозуміти неможливо, оскільки в протоколах судових засідань відсутні достатні з цього приводу дані. Решта документів досліджена взагалі не була, хоча відомості, що містяться в цих документах мають суттєве значення для справи.
Таким чином, посилання засудженого на необ'єктивність суду при розгляді справи заслуговують на увагу.
Що стосується доводів апеляційного подання, то вони також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Так, правильно встановивши фактичні обставини справи, які ніким із учасників судового процесу не оскаржуються, та зазначивши іх у вироку у такому вигляді, як вони сформульовані в обвинуваченні, суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 192 КК України.
При цьому в порушення вимог ст. 323, 324, 334 КПК України не обгрунтував своїх висновків щодо прийняття такого рішення, не проаналізував фактичні дані, що містяться у показаннях потерпілих, свідків та в інших джерелах доказів, не навів оцінки досліджених
4
доказів та не співставив ознак установленого судом злочинного діяння з ознаками злочину, передбаченого кримінальним законом. яки й він застосував.
Призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд не врахував вимоги ч. 4 ст. 71 КК
України щодо того, що остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного
за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Отже, враховуючи, що допущені судом порушення вимог кримінально - процесуального закону є істотними і такими, що унеможливили постановления законного, обґрунтованого та справедливого вироку, колегія судців вважає, що у відповідності до вимог ст. 374 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляд і справи с уду необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки та ретельно перевірити доводи, викладені в апеляції засудженого та доповненнях до неї.
За умови доведеності вини ОСОБА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за обставин, .викладених у пред'явленому йому обвинуваченні призначене покарання слід вважати занадто м'яким.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від ІНФОРМАЦІЯ_16 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів зі стадії попереднього розгляду.
Запобіжний захід засудженому залишити попередній - тримання під вартою.