КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа№ 910/3434/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників:

від позивача не з'явився.

від відповідача Свистун Ю.Я.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Медікор, ЛТД"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 22.05.2015 року

у справі № 910/3434/15-г (суддя: Мельник В.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фармат ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Медікор, ЛТД"

про стягнення 96024,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД" (04655, м.Київ, проспект Московський 28-А, літера Г, код ЄДРПОУ 34832841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" (код ЄДРПОУ 38419214, 02121 м. Київ, вул. Харківське шосе 201/203) 77 441 (сімдесят сім тисяч чотириста сорок одну) грн. 30 коп. - основного боргу, 9823 (дев'ять вісімсот двадцять три) грн. 37 коп. - пені, 1209 (одну тисячу двісті дев'ять) грн. 36 коп. - 3% річних, 7550 (сім тисяч п'ятсот п'ять) грн. 65 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 50 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Медікор, ЛТД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 28.07.2015 року представник позивача не з'явився не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" (Позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги від " 30" травня 2014 р. з Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (Первісний кредитор) щодо набуття Позивачем права вимоги, належного Первісному кредиторові, за Договором купівлі - продажу № 148 від 17.09.2012 р. на сумі 77 441,30, який укладено між ПрАТ "Альба Україна" та ТОВ Медікор, ЛТД". Право вимоги, що було відступлене Позивачу, підтверджується Договором купівлі - продажу № 148 від 17.09.2012 р. та видатковими накладними: № 40831659 від 20.03.2014 р. та № 40831509 від 20.03.2014 р.

Договір купівлі - продажу № 148 від 17.09.2012 р. не містить обмежень щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до вимог ст. 516 Цивільного кодексу України Первісним кредитором на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги № 1640 від 30.05.2014 р., яке останній одержав 10.06.2014 р. (04.06.2014 р. відправлено через КМД УДППЗ "УКРПОШТА").

Таким чином, з огляду на положення ст. 516 ЦК України Відповідач був належним чином повідомлений, внаслідок чого Позивач став "новим кредитором".

З огляду на положення п. 5.2. Договору купівлі - продажу № 148 від 17.09.2012 р. та відповідно до даних, зазначених у видаткових накладних, - оплата за товар повинна була надійти до 03.04.2014 р. Таким чином строк платежу настав з 03.04.2014 р.

В порушення умов Договору купівлі - продажу № 148 від 17.09.2012 р., відповідач не сплатив позивачу (як новому кредитору) суму заборгованості в розмірі 77 441,30 грн.

31.10.2014 р. за вих. № 82 на адресу відповідача було надіслано акт звіряння взаєморозрахунків, екземпляр якого до цього часу залишається не повернутим, та жодної відповіді від відповідача поизвачем не було отримано.

З метою отримання оплати від Відповідача 02.12.2014 р. за вих. № 99 на адресу останнього надіслано вимогу щодо виконання грошового зобов'язання, станом на день подачі позову до суду, відповідач не здійснив оплату вартості товару та не надав жодної відповіді на листи позивача.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу визначено, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару (п.5.2 договору) він має сплатити продавцю, а у даному випадку позивача, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день заборгованості.

Внаслідок неможливості врегулювання спору мирним шляхом, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 96024,68 грн., з яких: 77441,30 грн. - основного боргу, 9823,37 грн. - пені, 1209,36 грн. - 3% річних, 7550,65 грн. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1920,50 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 655 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між продавцем та покупцем договір за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічні положення містяться і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно сплати вартості поставленого позивачем товару встановлено.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про відступлення права вимоги від 30.05.2014 року передбачено право позивача пред'являти відповідачу вимогу про сплату боргу після підписання догопору (п. 12).

Відносини між позивачем та ПАТ «Альба Україна» не є предметом розгляду справи. Крім того, позивач надав угоду про зарахування зустрічних вимог від 30.05.2014 року між позивачем та ПАТ «Альба Україна».

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог до відповідача про стягнення з останнього розміру заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 року у справі №910/3434/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/3434/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 29.07.2015 року.