Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.
Доповідач - Максюта І.О.
Справа № 431/3865/14-ц
Провадження № 22ц/782/53/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2015 р. м. Сєвєродонецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого судді: Максюти І.О.,
суддів: Соловей Р.С., Медведєвої Л.П.
при секретарі Веселову С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на автомобіль та визнання права власності на 1/2 частку автомобіля,
в с т а н о в и л а:
01.12.2014р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 19.01.2010р. за спільні кошти ними було придбано автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, який оформили на ім»я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Оскільки єдиним шляхом визнання її права власності на частку автомобіля є судовий порядок, це спонукало звернення до суду. ОСОБА_2 просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнати автомобіль марки ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 об"єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, але проживають однією сім"єю - її, ОСОБА_2, та ОСОБА_5. Визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21114,реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2.
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на те, що зазначений автомобіль придбаний за особисті кошти ОСОБА_5
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2015 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 2003р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі. У апеляційній скарзі посилалася на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що вона надала достатньо доказів спільного проживання однією сім»єю з ОСОБА_5 , ведення сумісного господарства, наявності спільного бюджету та заробітку, який перевищував дохід чоловіка.
Вислухавши пояснення апелянта та її представника, які підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що з 2003р. по ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1. У зареєстрованому шлюбі на момент смерті ОСОБА_5 не перебував. Тому суд встановив факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_5 При тому, суд, посилаючись на норми цивільного кодексу України, які регулюють спадкові правовідносини, а саме на ст..ст. 1218, 1222,1223, 1269 та 1270 ЦК України, дійшов висновку, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_2, відмовив у задоволенні позову в частині визнання права власності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки при ухваленні рішення судом неправильно встановлені обставини справи, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору.
Спірні правовідносини регулюються положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач та ОСОБА_5 дійсно проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 2003р. по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по момент смерті ОСОБА_5 Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_5 не перебували у будь-якому іншому шлюбі на момент придбання спірного автомобіля. Ці факти не заперечуються відповідачами.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Пунктом 20 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами законодавства розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року передбачено, що при застосуванні ст.. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Враховуючи наведене, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має з'ясувати такі факти: спільне проживання осіб, наявність спільного побуту; взаємних прав та обов'язків.
Можливість визнання проживання чоловіка та жінки однією сім'єю залежить від їх встановлення та доведеності.
При цьому, колегія суддів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 214 ЦПК України, враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка є обов'язковою і викладена у постанові від № 6-97 цс 11 від 20.02.2012 року, щодо застосування правової норми у сімейних правовідносинах, відповідно до якої для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 2003р. по ІНФОРМАЦІЯ_1. у будинку АДРЕСА_1, про що свідчать відомості, які містяться у довідці з місця проживання (а.с.6), а також виходять із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Факти, які свідчать про те, що позивач та померлий ОСОБА_5 мали спільний побут, взаємні права та обов»язки, а також придбали у 2010р. автомобіль ВАЗ 21114, на придбання якого позичали разом гроші, підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Спірний автомобіль ВАЗ 21114, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був зареєстрований на ім»я ОСОБА_5 19.01.2010р., що вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8), тобто у період проживання однією сім»єю позивачки та ОСОБА_5
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7).
Оцінюючи усі докази у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що показання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_5 був придбаний спірний автомобіль за особисті кошти не можуть бути прийняті до уваги як достатній доказ, оскільки вони не містять достатніх відомостей про факт спільного проживання, ведення спільного побуту позивача та ОСОБА_5 та факт придбання майна.
Беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що автомобіль був придбаний за особисті кошти ОСОБА_5, відповідачами не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач та ОСОБА_5 з 2003р. по ІНФОРМАЦІЯ_1. проживали однією сім»єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, але дійшов хибного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання автомобіля об»єктом права спільної сумісної власності та визнання за позивачем права власності на ? частку автомобіля.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду необхідно скасувати, оскільки суд не застосував норму права, яка підлягала застосуванню та порушив норми процесуального права , не з»ясувавши повно і всебічно обставини справи.
У справі належить ухвалити нове рішення про задоволення позову. З відповідачів підлягають стягненню на користь позивачки судові втрати, сплачені нею у вигляді судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, судова колегія
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім"єю без реєстрації шлюбу з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати автомобіль марки ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 об"єктом права спільної сумусної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, але проживають однією сім"єю - ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 21114,реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 192 грн. 50 коп. з кожного.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: