Справа № 22-3420\08
Головуючий в 1 інстанції - Дубовик Р.Є.
Категорія-32
Доповідач- Дем*яносов М. В.
УХВАЛА
іменем України
06 червня 2008 року Апеляційний суд Донецької
області
в складі:
головуючого судді: НовіковоїГ.В.
суддів Троценко Л.І.
Дем*яносова М. В.
при секретарі Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на рішення ґмикитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 березня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 березня 2008 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1. до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення моральної шкоди: з відповідача на користь позивача стягнуто відшкодування моральної шкоди в розмірі 8000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду просило скасувати зазначене рішення і відмовити позивачу в задоволенні позовних вимогу зв'язку з тим, що згідно з Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання" від 23.09.1999 p., всі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК. Витяг з акту огляду на МСЕК стосовно ОСОБА_1. не містить відомостей про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а інших документів, які б підтверджували такий факт позивач суду не надав. Крім того, відповідно до внесених в березні 2007 року змін до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Крім того важають, що моральну шкоду на підставі ст. 237-1 КзоТ України повинно відшкодовувати підприємство на якому працював позивач.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1. посилався на те, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості. . У зв*язку з роботою тривалий час в шкідливих умовах він отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 22.05.2003 р. йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 25% за професійним захворюванням -вібраційна хвороба.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарга не підлягають задоволенню, а рішення суду слід залишити без зміни з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на на підприємствах вугільної промисловості. У зв*язку з тривалою роботою у шкідливих та небезпечних умовах отримав професійне захворювання -вібраційну хворобу. Висновком МСЕК від 22.05.2003 р. йому вперше встановлена втрата професійної працездатності 25 % .
На час встановлення позивачу вперше втрати працездатності за вказаним професійним захворюванням - 22.05.2003 рік - діяли норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було покладено обов"язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містили яких-небудь обмежень та інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чиності як Законом України „ Про державний бюджет України на 2006 , 2007 і 2008 роки" так і змін в указаний закон від 8.12.07 року , що вступили в дію з 1.01.2008р. яким передбачено , що відшкодування Фондом моральної (немайнової ) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється тільки з 1 січня 2008 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом*якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.1 , 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чиності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пром*якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, тому суд першої інстанції обгрунтовакно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2
В п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров"я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
Факт заподіяння шкоди здоров"ю позивача підтверджений висновком МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності, поясненнями позивача, медичними документами.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що у зв*язку з професійним захворююванням позивачу завданий фізичний біль, він був звільнений з роботи за станом здоров*я, не може вести звичайний спосіб життя, потребує постійного лікування, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв"язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 8000 грн.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи, принципу розумності, тому підстав для її зміни не вбачається.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Судом першої інстанції повно та всебічно з"ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обґрунтовано частково задовольнив позов Бєдріна В.В.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин рішення суду відповідає встановленим обставинам, нормам матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Дїикитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.