Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 1224/490/12

Провадження № 22ц/782/40/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів – Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.,

при секретарі – Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 9 604 грн.., у відшкодування моральної шкоди 500 грн. , судові витрати за проведення експертиз у розмірі 2591,52 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 114,57грн., витрати на правову допомогу в сумі 533,90 грн. В задоволенні інших вимог було відмовлено за необґрунтованістю. Крім того, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру в сумі 38,33грн., а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру в сумі 176,27 грн. ( т.2 а.с. 118-123)

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи , просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування скарги апелянт вказала , що при ухвалені рішення судом у порушення вимог ст.. 1166 ЦК України не була встановлена протиправність поведінки відповідача при здійсненні демонтажу належної йому літньої кухні, не доведений факт здійснення відповідачем демонтажу кухні лит. «Б-1» після набуття позивачем права власності на літню кухню лит. «Б», не були встановлені порушення конкретних норм, які допустив відповідач при здійсненні демонтажу, а також судом не враховано відсутність умислу відповідача на заподіяння шкоди майну позивача. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.. 212 ЦПК України не дав належної оцінки поясненням експерта ОСОБА_5 стосовно наявності інших причин виникнення дефектів літньої кухні позивача , поясненням свідків , а також наданим відповідачем доказам стосовно демонтажу будівлі у 2007 році, також порушив норми матеріального права та не застосував до вимог позивача строк позовної давності. Крім того, апелянт вважає рішення суду у частині стягнення з відповідача моральної шкоди необґрунтованим, оскільки позивачем не був доведений факт спричинення йому моральної шкоди.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 вказав, що вважає рішення суду повним та об’єктивним, висновки такими, що свідчать про всебічне дослідження всіх обставин справи, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог про те, що внаслідок демонтажу відповідачем ОСОБА_3 належної йому на праві власності літньої кухні була пошкоджена літня кухня позивача , тому виходячи з вимог ст.. 41 Конституції України, ст..ст. 22, 1166 ЦК України дійшов до висновку про завдання відповідачем позивачу матеріальної шкоди та можливості її стягнення з відповідача. Задовольняючи позов у частині стягнення моральної шкоди на користь позивача та визначаючи її розмір, суд виходив з факту її заподіяння, а також з принципів розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником квартири №4 зі службовими будівлями , яка знаходиться у місті Рубіжне Луганської області, вул.. Ленина, буд. 12 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21 лютого 2008 року, посвідченого Рубіжанським міським приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим № 699, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради 20.03.2008 року за реєстраційним № 21557593 (т.1 а.с. 5, 6. 7) .

Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири №3 зі службовими будівлями , яка знаходиться у місті Рубіжне Луганської області, вул.. Ленина, буд. 12 на підставі договору дарування квартири від 28 квітня 2004 року, посвідченого Рубіжанським міським приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №1188, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.08.2004 року ( т.1 ас.с 87,88)

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що йому на праві власності належить літня кухня , розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка позначена в технічному паспорті літерою "Б". Відповідачу належала на праві власності літня кухня, розташована за адресою: АДРЕСА_2, позначена в технічному паспорті літерою "Б1". Зазначені будівлі фактично становили одну будівлю,поділену між собою міжкімнатною стіною. В жовтні 2009 році відповідач здійснив демонтаж літньої кухні "Б1" в результаті чого літня кухня "Б", яка належить позивачу почала руйнуватися. В 2012 році позивач помітив руйнування будівельних конструкцій літньої кухні „Б" і звернувся з цього приводу до Рубіжанської міської ради Луганської області.

Згідно акту обстеження земельної ділянки по вул.. Леніна , буд 12 у м. Рубіжне, складеного 11.05.2012 року комісією , яка була створена на підставі розпорядження міського голови для розгляду звернення ОСОБА_4, стосовно вирішення конфліктної ситуації з власниками квартири АДРЕСА_3, що здійснений ОСОБА_3 демонтаж літньої кухні призводить до руйнування літньої кухні ОСОБА_4 та рекомендовано останньому звернутися до суду за захистом права власності та в державну архітектурно-будівельну інспекцію в Луганській області. ( т.1 а.с. 3)

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 34/07 від 20.10.2014 року встановлено, що між демонтажем літньої кухні літ. "Б1" квартири №3, домоволодіння №12 по вул.. Леніна у місті Рубіжне Луганської області і дефектами (пошкодженнями) частини літньої кухні літ "Б" квартири №4, домоволодіння №12 по вул.. Леніна у місті Рубіжне Луганської області існує причинно-наслідковий зв'язок. Вартість ремонтно-будівельних робіт по усуненню виниклих дефектів частини літньої кухні літ "Б" квартири №4, домоволодіння №12 по вул.. Леніна у місті Рубіжне Луганської області на момент проведення експертизи складає 9604 грн. ( т.2 а.с. 3-28)

Допитаний у суді першої інстанції експерт ОСОБА_8, підтвердив наявність причинно-наслідкового зв’язку між демонтажем літньої кухні "Б1" та літньої кухні "Б", та пояснив, що літні кухні „Б" та "Б1" становили єдину будівлю і мали внутрішню спільну стіну-перегородку між двома літніми кухнями „Б" та "Б1" товщиною 12 см., тоді як товщина зовнішніх стін літніх кухонь складала 28,30 см. Після демонтажу літньої кухні «Б1» внутрішня спільна стіна-перегородка стала зовнішньою стіною і руйнується від зовнішнього впливу , а за нею руйнується і фронтон . Стіна зі сторони стіни-перегородки на момент проведення експертизи знаходиться у поганому стані, балки на стелі прогинаються тільки зі сторони фронтону, що підтверджує його висновок.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності, передбаченої статтею 1166 ЦК України, необхідною є наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, виною особи, яка заподіяла шкоду.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином суд першої інстанції, проаналізувавши у сукупності всі виявлені обставини, встановив, що правовідносини, які склались між сторонами, регулюються ст..ст. 22, 1166 ЦК України, у зв’язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в розмірі який встановлений висновком експерта.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним, обґрунтованим та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст.212 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги стосовно невідповідності висновку суду дійсним обставинам справи , а саме те, що літня кухня літ.»Б» та літ. «Б1» знаходиться в спільній сумісній власності сторін, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки саме такі обставини судом першої інстанції не встановлювалися і таки висновки суду ні в мотивувальної ні в резолютивній частині рішення не зазначені , а вказані лише в описовій частині рішення, як пояснення представників відповідача.

Доводи апеляційної скарги, щодо неврахування судом першої інстанції відсутності вини відповідача та не встановлення його протиправної поведінки, а також не надання позивачем жодних доказів, які б доводили завдання шкоди саме відповідачем ОСОБА_3 є безпідставними , оскільки представник відповідача ОСОБА_2, як в письмових запереченнях проти позову так і в суді першої та апеляційної інстанції зазначала та не оспорювала той факт, що знесення літньої кухні літ. «Б1» , що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 , здійснено ним та найманими робітниками. (т.1 а.с.78-81). Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку , що такі дії відповідача суперечать закону, а саме ст.. 41 Конституції України, оскільки власник не може використовувати права власності на шкоду громадян. Крім того, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 34/07 від 20.10.2014 року було встановлено, що між демонтажем літньої кухні літ. "Б1, яка належала на праві власності відповідачу ОСОБА_3 і дефектами (пошкодженнями) частини літньої кухні літ "Б, що належить позивачу існує причинно-наслідковий зв'язок. Вказаний висновок правомірно прийнятий судом першої інстанції як належний доказ по справі, оскільки він відповідає дійсним обставинам та не спростований у встановленому порядку відповідачем по справі, а надана апелянтом відповідь Держархбудінспекції України від 06.02.2015 року ( т.2 а.с. 130) має лише інформаціно- довідковий характер, судом першої інстанції не досліджувалася і доказом по справі не являється.

Доводи апеляційної скарги, щодо не доведення позивачем факту здійснення відповідачем демонтажу належної йому літньої кухні лит. «Б1» в 2009 році, а також щодо порушення судом норм процесуального права та неприйняття судом до уваги як докази по справі пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 стосовно демонтажу кухні в травні 2007 року , є необґрунтованими , оскільки факт демонтажу саме у 2009 році підтверджений показанням свідка ОСОБА_14 , яка також була допитана у засіданні суду, судом першої інстанції покази цих свідків були оцінені в порядку ст. 212 ЦК України, а доводи апелянта зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці і висновків суду не спростовують.

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах цивільної справи документів, а саме технічного паспорту на житловий будинок №12 по вул.. Леніна в м. Рубіжне Луганської області, підтверджується наявність станом на 22.10.2007 року (на момент складання паспорту) на земельній ділянці, що примикає до квартири № 3, яка належить на праві власності ОСОБА_3, літньої кухні літ. «Б1» . ( т.1 а.с. 7, 28-33), а тому твердження відповідача та свідків про демонтаж кухні саме травні 2007 року не відповідає дійсним обставинам справи і обґрунтовано судом першої інстанції не були прийняті до уваги.

Доводів апеляційної скарги, щодо неприйняття судом першої інстанції до уваги пояснення експерта ОСОБА_5 стосовно наявності інших причин виникнення дефектів літньої кухні позивача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки доказами по справі відповідно до ст.. 57-59 ЦПК України є висновок експерта, а не його пояснення , і висновки експерта № 1658/24 від 05.02.2014 року ( т.1 а.с. 130-138) не містять даних, що дефекти літньої кухні літ. «Б» виникли в результаті фізичного зносу будівлі «Б1» та є наслідком не проведення позивачем ремонтних робіт у належній йому будівлі, а тому ці пояснення експерта обґрунтовано судом першої інстанції не були прийняті до уваги.

Також колегія суддів не може погодитися і з доводами апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права та не застосування до вимог позивача строку позовної давності, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, тому доводи скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції, виходячи з вимог статті 23, 1167 ЦК України і роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та встановивши факт пошкодження майна внаслідок дій відповідача, обґрунтовано дійшов висновку про завдання позивачу моральної шкоди та можливість її стягнення у грошовому виразі з відповідача.

Встановлюючи розмір цієї шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та обґрунтовано врахував певні душевні страждання позивача внаслідок пошкодження майна, порушення звичайного способу життя та незручностями викликаними пошкодженням майна і з врахуванням конкретних обставин справи прийшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди та визначив розмір відшкодування моральної шкоди 500 грн., тому доводи апеляційної скарги у цій частині судом також не приймаються, як необґрунтовані.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони є такими ж самими, як і доводи, викладені в запереченнях проти позову, які були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, апелянт не навів і ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними, надав їм належну оцінку, і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2015 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: