Справа № 127/15008/15-а

Провадження № 2-а/127/468/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2015 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В. розглянувши у скороченому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії та зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30.04.2014 року по день припинення права на отримання пенсії згідно абз.3 п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 відповідно до якого «…розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням», який діяв до 24.04.2014 року – тобто до часу набрання чинності п.п.1 п.1. змін, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 25.03.2014 року №112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393. Перерахунок просив здійснити враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, процентну надбавку за вислугу років у розмірах установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, а також додаткові види грошового утримання, які отримував позивач за 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, зазначені у довідці ГУ Міндоходів у Вінницькій області за №264/05-00-27 від 14.07.2014 року, а саме: надбавки згідно п.п.1 «в» п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року; надбавки згідно п.8 абз.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року; надбавки згідно п.2 абз.2 Постанови Кабінету Міністрів України №414 від 15.06.1994 року; надбавки згідно п.8 абз.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року.

Викладені в позовній заяві вимоги мотивовано тим, що 30.04.2014 року позивачу, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, призначена пенсія за вислугу років, при обчисленні якої було враховане грошове забезпечення, зокрема середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 60 місяців.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 року у справі №826/10137/14, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року та ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 09.04.2015 року визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення п.п.1 п.1 змін, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112 в частині внесення змін до абз.3 п.7 постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про здійснення перерахунку призначеної позивачу довічно пенсії за вислугу років у зв’язку з визнанням незаконними та нечинними з моменту прийняття положення п.п.1 п.1 змін, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, зміни затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112 в частині внесення змін до абз.3 п.7 постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», на яку у листі №218/Г-12 від 13.05.2015 року отримав відмову.

Згідно довідки ГУ Міндоходів у Вінницькій області за №264/05-00-27 від 14.07.2014 року за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням позивач отримував наступні додаткові види грошового утримання: надбавку згідно п.п.1 «в» п.2 постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року; надбавку згідно п.8 абз.1 постанови КМУ №1592 від 31.12.1996 року; надбавку згідно п.2 абз.2 постанови КМУ №414 від 15.06.1994 року; надбавку згідно п.8 абз.2 постанови КМУ №1592 від 31.12.1996 року.

Вважаючи відмову відповідача у перерахунку пенсії протиправною, зокрема такою, що порушує його права на пенсійне забезпечення та норми чинного законодавства, позивач звернувся до суду з наведеним вище позовом.

Відповідачем по справі надіслано до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що правові підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні, оскільки, відповідно до ст.1 постанови КМУ №45 від 13.02.2008 року «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначеної відповідно до Закону пенсії проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв’язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України.

Суд, детально дослідивши представлені докази в їх сукупності, оцінивши доводи внесеної на розгляд суду позовної заяви та надавши оцінку надісланим на адресу суду письмовим запереченням, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 3 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» «…. розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.»

25 березня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» (оскаржена постанова) було внесено зміни до абз. 3 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, а саме:

підпункт 1 пункту 1 постанови, «…. розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми цих видів грошового забезпечення за 60 календарних місяців служби на 60».

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112 набрала чинності 24.04.2014 року.

30 квітня 2014 року позивачу у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначена пенсія за вислугу років, при обчислені якої було враховано грошове забезпечення, зокрема, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 60 місяців.

Тобто, позивачу було обчислено пенсію, з урахуванням змін, які були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112.

Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 03.11.2014 року у справі №826/10137/14, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року та ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 09.04.2015 року визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення п.п.1 п.1 змін, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112 в частині внесення змін до абз.3 п.7 постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».

У зв’язку з цим 24.04.2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про здійснення перерахунку призначеної позивачу довічно пенсії за вислугу років від дня призначення пенсії, тобто з 30.04.2014 року, із застосуванням положень абз. 3 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно якого розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (а.с.5-6).

13.05.2015 року Головне управління Пенсійного фонду України листом №218/Г-12 відмовило позивачу в перерахунку пенсії, оскільки на дату призначення пенсії (30.04.2014 р.) діяла редакція п.7 постанови КМУ №393 від 17.07.1992 року, згідно якої при обчисленні позивачу було враховане грошове забезпечення, зокрема середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 60 місяців календарних місяців служби підряд перед звільненням (а.с.7-8).

30 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято нову постанову № 155, якою знову було внесено зміни до пункту 7 постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393, та повернуто норму законодавства, згідно якої для призначення пенсії розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення визначається за 24 останні календарні місяці підряд перед звільненням. Дана постанова набрала законної сили 04.06.2014 року.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що особи, яким розраховано пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, за період з 24.04.2014 року по 04.06.2014 року (період коли діяли зміни, внесені постановою від 25.03.2014 року №112) призначили пенсію в меншому розмірі в порівнянні з тими особами, яким пенсія була призначена до та після змін, внесених оскарженою постановою.

Існування вказаної ситуації порушує в першу чергу принцип соціальної справедливості, збалансованості та співмірності прав осіб, які були учасниками одних і тих же правовідносин, та нерівності соціальних гарантій, за результатами реалізації вказаними особами своїх прав на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВАС в ухвалі від 09.04.2015 року у справі №К/800/65042/14, якою визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення п.п.1 п.1 змін, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112 в частині внесення змін до абз.3 п.7 постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».

Порядок пенсійного забезпечення відповідних категорій осіб, до яких належить позивач, внаслідок внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112, має дискримінаційний характер, оскільки порядок обчислення пенсії до прийняття цієї Постанови і після внесення до неї змін - є сталим, на відміну від періоду дії змін, внесених оскаржуваною постановою (період з 24.04.2014 року по 04.06.2014 року).

У відповідності до положень ст.24 ОСОБА_2 України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії (ст.8 ОСОБА_2 України).

Тому суд не погоджується з позицією представника відповідача відносно того, що визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття положення п.п.1 п.1 змін, що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. №112 в частині внесення змін до абз.3 п.7 постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року носить індивідуальний характер, оскільки положення, що визнані нечинними з моменту прийняття судовим рішенням носили не індивідуальний характер, вони застосовані до невизначеного кола осіб, в тому числі і до позивача у справі. Скасування вказаних положень, не вимагає повторного звернення позивача з відповідним позовом про їх скасування.

Враховуючи те, що Ухвала ВАС України від 09.04.2015 року яка має статус остаточної, набула чинності з моменту її проголошення (спір вирішено остаточно) суд вважає, що обґрунтованою є вимога позивача про перерахунок пенсії саме з 30.04.2015 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, разом з тим вимога позивача про зобов’язання виплачувати перераховану пенсію по день припинення права на її отримання, не може бути судом задоволена оскільки в межах КАС України захисту підлягає порушене право позивача, а тому зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати перераховану пенсію, є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін, до відповідного пенсійного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 ОСОБА_2 України, ст.ст. ст.ст. 2, 6, 9, 14, 71, 94, 159-163, 167, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_3.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30.04.2014 року згідно абз.3 п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 в редакції «…. розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням». При перерахунку пенсії врахувати всі належні позивачу надбавки та додаткові види грошового утримання.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 73 грн.08 коп. (судовий збір), які підлягають стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після її проголошення через Вінницький міський суд. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: