Срібнянський районний суд Чернігівської області
смт. Срібне, вул.Леніна, 41а, 17300, (04639) 2-15-98
Справа № 2-839 /2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 вересня 2010 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді – Мірошниченка Є.В.,
при секретарі – Близнюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Срібне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про нарахування щомісячної соціальної допомоги , як дитині війни
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про нарахування щомісячної соціальної допомоги , як дитині війни. Позивач у позовній заяві зазначає, що вона належить до соціальної категорії дітей війни , що підтверджується посвідченням .Відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » її пенсія повинна щомісячно підвищуватись , як дитині війни ,на 30% від мінімальної пенсії за віком , але в 2007 році та в 2008 році це підвищення відповідачем їй не виплачувалося . Відповідач зазначену допомогу їй не нараховує та не виплачує , посилаючись на відсутність надходжень до державного бюджету України. Просить бездіяльність управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. визнати протиправною та зобов»язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу і забезпечити її виплату за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. по день ухвалення рішення в справі.
Позивач в судове засідання не з’явилася, у своїй заяві просить справу розглянути без її участі .
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі, в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи без участі представника .До суду подав заперечення , де зазначає , що позовних вимог не визнає , так як Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі діяло в межах повноважень , наданих йому Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами . В задоволенні позову просив відмовити .
Дослідивши матеріали справи , всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини , на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , суд вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Встановлено , що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни , що підтверджується копією посвідчення та не заперечується у запереченнях відповідачем.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена доплата дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни.
Частиною третью ст.22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачів відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року.
Щодо підвищення допомоги дітям війни у 2008 році, суд виходить з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» завдяки чому вищезазначена стаття отримала нову редакцію, зокрема: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Тобто, почала знову діяти попередня редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» , положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялось та відсутні положення щодо обмежень у виплаті державної соціальної підтримки дітям війни, а отже допомога в 2009 році та 2010 році мала нараховуватись у визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірах.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено , що Закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Реалізація особою права , що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства , не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Окрім того , встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України , частиною 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України , є вичерпним , а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов»язків, пільг , компенсацій і гарантій , передбачених іншими законами України , та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Враховуючи , що право на отримання щомісячної доплати до пенсії за віком , передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету , а має безумовний характер , вимоги позивача про нарахування недоплаченої пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 р. . Крім цього , суд виходить з наступного .Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач , як суб’єкт владних повноважень, проводив підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 р.
Отже , суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі в Чернігівській області щодо не нарахування позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 р. слід визнати визнати протиправною та зобов»язати управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру , як дитині війни, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 р. ( за виключенням виплаченого підвищення пенсії ) .
Керуючись ст.ст. 22, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни , ст.ст . 214-215 ЦПК України,
Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу , як дитині війни , задовольнити повністю .
Бездіяльність управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо не нарахування ОСОБА_1 за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 р. підвищення до пенсії , передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , визнати протиправною .
Зобов»язати управління пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її розміру , як дитині війни, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди : з 01.01.2009 р по 31.12. 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 р. ( за виключенням виплаченого підвищення пенсії ) .
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення .Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Суддя