Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.06 Справа № 07/806а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рибченко А.О. (доповідач по справі),
суддів: Лобань О.І. суддів: Ткаченка Б.О.
.
при секретарі судового засідання: Сувид О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Середенко Р.В., дов. № 01-23/31 від 13.03.2006 р. –представник;
від відповідача: Коновалов І.В., дов. № 1 від 16.01.2006 р. –представник;
від третьої особи 1: не з’явились;
від третьої особи 2: Староста В.І., дов. б/н від 22.06.2006 р. –представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Смілянської міської ради та апеляційну скаргу Національного університету внутрішніх справ на постанову господарського суду Черкаської області від 03.05.2006 р.
у справі № 07/806а (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом «Харківський економіко-правовий університет»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків
до Виконавчого комітету Смілянської міської ради, м. Сміла, Черкаська область
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Відділ освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради, м. Сміла, Черкаська область
2. Національний університет внутрішніх справ, м. Харків
про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Полтавської області звернувся «Харківський економіко-правовий університет»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до виконавчого комітету Смілянської міської ради, третя особа: відділ освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 18.01.2006 р. № 30 «Про скасування рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12.12.2002 р. № 933».
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.02.2006 р. до участі у справі № 07/806а в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору залучено Харківський національний університет внутрішніх справ (а.с. 43).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на помилковість спірного рішення та невідповідність його вимогам законодавства. Зокрема, позивач вважає, що приписи спірного рішення про розірвання в односторонньому порядку укладеного позивачем з відділом освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради договору оренди від 08.01.2003 р. № 27 у редакції від 12.05.2005 р. не відповідають вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільному та Господарському кодексам України, а також Конституції України, оскільки підстав, передбачених законодавством та самим договором оренди для його одностороннього розірвання, не було.
Постановою господарського суду Полтавської області від 03.05.2006 р. у справі № 07/806а позов задоволено повністю. Визнано нечинним рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 18.01.2006 р. № 30 «Про скасування рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12.12.2002 р. № 933». Постанова місцевим господарським судом обґрунтована зокрема тим, що відповідач та треті особи на його стороні не довели наявності обставин, з якими закон та договір оренди № 27 у новій редакції від 12.05.2005 р. передбачають право орендодавця на одностороннє розірвання договору, а відтак, спірне рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства.
Не погоджуючись із прийнятою постановою господарського суду Полтавської області, відповідач –виконавчий комітет Смілянської міської ради звернувся до апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою від 10.05.2006 р. № 128/01-12, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що постанова суду є незаконною і винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Харківський національний університет внутрішніх справ також подав через суд першої інстанції до Київського міжобласного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 30.05.2006 р. б/н, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 03.05.2006 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Третя особа вважає, що суд при винесенні постанови не дослідив належним чином доказів, що мають істотне значення для забезпечення законного, повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі, і тим самим порушив норми матеріального права, а саме ч. 4 ст. 203, ч. 2 ст. 793, ч. 1 ст. 794, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 215 та ст. ст. 654, 783 ЦК України.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалами від 14.08.2006 р. за апеляційними скаргами скаржників у справі № 07/806а відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою від 15.08.2006 р. апеляційним господарським судом проведено необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду, а також розгляд апеляційної скарги виконавчого комітету Смілянської міської ради та апеляційної скарги Харківського національного університету внутрішніх справ об’єднано в одне провадження.
Ухвалою від 16.08.2006 р. Київським міжобласним апеляційним господарським судом закінчено підготовку та призначено справу № 07/806а до апеляційного розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
29.08.2006 р. (вх. № 2-05/5930) позивачем у справі –«Харківським економіко-правовим університетом»у формі ТОВ подано апеляційному господарському суду заперечення на апеляційні скарги виконавчого комітету Смілянської міської ради та Національного університету внутрішніх справ, в яких не погоджується з вимогами, що викладені відповідачем та третьою особою 2 у їхніх скаргах, оскільки вважає, що постанова господарського суду Черкаської області від 03.05.2006 р. винесена з дотриманням норм матеріального права та у відповідності до вимог процесуального права, а тому просить залишити цю постанову без змін, а апеляційні скарги відповідача та третьої особи 2 - без задоволення.
Розпорядженнями виконуючого обов’язки Голови та Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. та від 30.08.2006 р. склад колегії суддів змінювався.
Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється апеляційним господарським судом в порядку, передбаченому КАС України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.
В судове засідання 31.08.2006 р. уповноважений представник третьої особи 1 –відділу освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради не з’явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи ухвалою апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р. Про причини неявки суд не повідомив, заяв щодо відкладення розгляду справи від останнього не надходило, заперечення на апеляційні скарги скаржників не подав.
Представник позивача при вирішенні питання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи 1 поклався на розсуд суду.
Представники відповідача та третьої особи 2 не заперечують про розгляду справи у відсутності представника третьої особи 1.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що представник третьої особи 1 не з’явився в судове засідання без поважних причин, а тому здійснює розгляд апеляційних скарг без участі уповноваженого представника третьої особи 1.
Під час розгляду справи представник відповідача (скаржника) підтримав вимоги апеляційної скарги виконавчого комітету Смілянської міської ради, просив скасувати спірну постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у позові. Зокрема, представник скаржника наголосив на тому, що рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 18.01.2006 р. № 30 «Про скасування рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12.12.2002 р. № 933»було прийнято на підставі невиконання Харківським економіко-правовим університетом умов договору оренди, а саме, щодо розміщення в орендованій будівлі структурного підрозділу Національного університету внутрішніх справ - Смілянського навчально-консультативного пункту, який мав здійснювати свою діяльність на базі позивача і забезпечувати навчання студентів Національного університету внутрішніх справ. Також спірне рішення прийнято відповідачем у зв’язку із зверненням студентів Харківського національного університету внутрішніх справ та клопотанням міського відділу освіти з метою недопущення зриву навчального процесу студентів Харківського національного університету внутрішніх справ, забезпечення ефективного використання і збереження комунальної власності міста.
Представник третьої особи 2 (скаржника) також підтримав вимоги апеляційної скарги Харківського національного університету внутрішніх справ, просив скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 03.05.2006 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у позові. Представник скаржника вказав, що місцевий господарський суд не з’ясував питання, чи нова редакція договору оренди № 27 від 08.02.2002 р. зі змінами та доповненнями від 12.05.2005 р. є новою редакцією саме договору № 27 від 08.01.2003 р., чи іншого договору; не з’ясованим залишилось питання, хто є орендарем за укладеним договором оренди. На його думку, орендарем є Національний університет внутрішніх справ, оскільки саме з НУВС студенти укладали договори про надання освітніх послуг, отримували залікові книжки, дипломи НУВС, а договір оренди № 27 від 08.01.2003 р. та нова редакція договору оренди № 27 від 08.02.2002 р. із змінами та доповненнями від 12.05.2005 р. є двома різними договорами. Крім того, нова редакція від 12.05.2005 р. відповідно до вимог законодавства не посвідчена нотаріально. Також представник третьої особи зазначив, що позивач ніколи не користувався і не користується предметом оренди. В зв’язку з цим, представник третьої особи вважає, що виконавчий комітет Смілянської міської ради прийняв рішення від 18.01.2006 р. № 30 у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційних скарг, просить залишити постанову господарського суду Черкаської області без змін, а апеляційні скарги скаржників –без задоволення. Представник позивача вказав, що у відповідача не було підстав для винесення рішення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, оскільки підстави, на які послався відповідач, не передбачені чинним законодавством та самим договором оренди.
В судовому засіданні 05.09.2006 р. Київським міжобласним апеляційним господарським судом було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи 2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга виконавчого комітету Смілянської міської ради та апеляційна скарга Національного університету внутрішніх справ не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 8 січня 2003 р. між відділом освіти Смілянської міської ради як орендодавцем та Харківським економіко-правовим університетом Національного університету внутрішніх справ як орендарем був укладений договір оренди № 27 (а.с. 6-7).
За умовами даного договору, орендодавець зобов’язався передати орендарю, а останній прийняти в довгострокове платне користування будівлю шкільного навчально-виробничого комбінату, що розташований по вул. Свердлова, 123, м. Сміла для розміщення Смілянського факультету (закладу освіти) з терміном дії з 01.12.2002 р. по 01.12.2012 р. і з орендною платою 1 грн. на рік.
Від імені відділу освіти Смілянської міської ради договір оренди від 08.01.2003 р. був підписаний завідуючим цим відділом Шульгою О.Д., а від імені Харківського економіко-правового університету Національного університету внутрішніх справ ректором останнього генерал-полковником міліції Бандуркою О.М.
Укладенню вказаного договору передувало прийняття відповідачем рішення від 12.12.2002 р. № 933 про передачу будівлі міжшкільного навчально-виробничого комбінату навчально-науковому комплексу «Харківський економіко-правовий університет»Національного університету внутрішніх справ.
12 травня 2005 р. між відділом освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради в особі завідуючого цим відділом Русак Т.Г. і Харківським економіко-правовим університетом в особі його президента Чобота О.А. була досягнута згода про внесення змін і доповнень до договору оренди від 08.01.2003 р. № 27 шляхом викладення його у новій редакції, за умовами якої орендодавець зобов’язався передати орендарю, а останній прийняти в оренду міжшкільний навчально-виробничий комбінат, розташованій по вул. Свердлова, 107, м. Сміла для розміщення Смілянського навчально-консультативного пункту (закладу освіти) з терміном оренди з 01.12.2002 р. по 01.12.2012 р. і з орендною платою, визначеною згідно з «Методикою розрахунку орендної плати ...», затвердженою рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради від 17.06.2003 р. № 455 і від 29.10.2006 р. № 848. Базовий розмір орендної плати з 01.06.2005 р. сторони договору оренди від 08.01.2003 р. № 27 в редакції від 12.05.2005 р. встановили в сумі 538 грн. 20 коп. за місяць.
Колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що нова редакція договору оренди № 27 від 08.02.2002 р. зі змінами та доповненнями від 12.05.2005 р. є новою редакцією договору № 27 від 08.01.2003 р., так як при викладенні нової редакції договору оренди була допущена технічна помилка (описка) і замість дати «08.01.2003 р.»вказано «08.02.2002 р.». Сторонами не надано суду доказів існування іншого договору № 27 з датою укладання 08.02.2002 р.
18 січня 2006 р. виконавчим комітетом Смілянської міської ради було прийнято рішення № 30 (а.с. 12).
Даним рішенням № 30 виконавчий комітет вирішив:
· скасувати рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради «Про передачу в довгострокову оренду будівлі по вул. Свердлова, 107»від 12.12.2002 р. № 933;
· відділу освіти міськвиконкому розірвати в односторонньому порядку нову редакцію договору оренди № 27 зі мінами та доповненнями від 12.05.2005 р.;
· відділу освіти міськвиконкому в день прийняття рішення повідомити Харківський економіко-правовий університет про розірвання вказаного договору та на протязі 10 днів прийняти з оренди будівлю по акту прийому-передачі. У разі відмови здійснити цю передачу, звернутися до суду.
В преамбулі спірного рішення відповідач вказав, що підставою для його прийняття стало невиконання договору оренди комунального майна, звернення студентів Харківського національного університету внутрішніх справ, клопотання міського відділу освіти, а метою, яку він при цьому переслідував, були недопущення зриву навчального процесу студентів Харківського національного університету внутрішніх справ, забезпечення ефективного використання і збереження комунальної власності міста.
На виконання спірного рішення відповідача відділ освіти виконавчого комітету Смілянської міської ради листом від 18.01.2006 р. № 56 (а.с. 11), вказуючи на порушення та невиконання позивачем істотних умов договору щодо розміщення в орендованій будівлі Смілянського навчально-консультативного пункту та дотримання порядку проведення поліпшень орендованого майна, що проявилося у ненадходженні до орендодавця проектно-кошторисних документів, повідомив позивача про розірвання договору від 08.01.2003 р. № 27 в редакції від 12.05.2005 р. та пред’явив вимогу про повернення орендованого майна до 27.01.2006 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів апеляційного господарського прийшла до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення № 30 від 18.01.2006 р. «Про скасування рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 12.12.2002 р. № 933».
Відповідач –виконавчий комітет Смілянської міської ради не довів наявність підстав для розірвання договору оренди № 27 у новій редакції в односторонньому порядку.
Відповідачем також не доведено, що позивач порушив умови договору, а тому спірне рішення є таким, що не відповідає вимогам законодавства.
В 2003 році, коли був укладений договір оренди від 08.01.2003 р. № 27, діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р., який у ст. 162 та ст. 257 містив норми про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язання і односторонньої зміни умов договору, за винятком випадків, передбачених законом та про обов’язковість укладення договору найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
З 1 січня 2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Цивільний кодекс України також містить положення про недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525).
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654).
Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. ст. 760, 761, 773, 781, 782 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
· наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
· наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
· наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
· наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Спеціальним законом, що регулює відносини, пов’язані з орендою державного і комунального майна є Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-ХП «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно ч. 1 ст. 2 даного Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 5 Закону визначено, що орендодавцями є: органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (ст. 6).
Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ст. 12).
Орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об’єктів, що перебувають у комунальній власності (ст. 19).
Одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється в разі:
· закінчення строку, на який його було укладено;
· приватизації об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
· банкрутства орендаря;
· загибелі об’єкта оренди.
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ст. 26).
Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності (ст. 28).
Стаття 48 Закону України «Про власність»від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ передбачає, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 нової редакції договору оренди від 08.01.2003 р. № 27 також передбачено, що розірванню в односторонньому порядку договір не підлягає за винятком випадків, передбачених договором та у разі систематичного порушення однією із сторін умов договору і своїх зобов’язань. Розірвання договору може мати місце за погодженням сторін. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених діючим законодавством.
Згідно п. 10.4 нової редакції, договір може бути розірваний орендодавцем у разі якщо орендар:
· користується орендованим майном не відповідно до умов договору або призначенню майна;
· навмисно або з необережності погіршує стан майна, що орендується;
· не вніс орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.
Відповідачем не доведено законність підстав, що послугували для винесення рішення про одностороннє розірвання договору оренди № 27 в новій редакції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що орендарем за договором оренди № 27 від 08.01.2003 р. та за новою редакцією цього договору від 12.05.2005 р. є позивач. Це підтверджується тим, що договір № 27 від 08.01.2003 р. скріплено печаткою позивача, на якій вказано код юридичної особи (саме позивача) –24332652. Нова редакція даного договору оренди від 12.05.2005 р. також містить печатку позивача з ідентифікаційним кодом –24332652.
Орендну плату за договором оренди сплачув позивач, що також підтвердив в судовому засіданні представник НУВС. А тому його посилання на те, що орендна плата в розмірі 1 грн. на рік визначає як сторону договору (орендаря) –НУВС є необґрунтованим.
Також є необґрунтованим посилання представника третьої особи, що зміна договору оренди № 27 від 08.01.2003 р. була здійснена шляхом викладення його в цілому в новій редакції, а не шляхом укладення додаткової угоди, що суперечить вимогам законодавства.
Цивільним законодавством України не заборонено внесення змін у договір шляхом викладення його у новій редакції, а навпаки, задекларовано свободу договору, вільне волевиявлення сторін у питаннях укладення договору, викладення його у новій редакції, внесення змін тощо.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договором оренди від 08.01.2003 р. № 27 у редакції від 12.05.2005 р. використання позивачем орендованої будівлі для розміщення Смілянського навчально-консультативного пункту ніяким чином не обумовлювалося приналежністю цього пункту до Національного університету внутрішніх справ, необхідністю забезпечення на базі цього пункту навчання студентів названого університету. А тому посилання відповідача на недотримання позивачем цих вимог, як на порушення умов договору оренди, є безпідставним.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного господарського суду вказав на те, що в орендованому приміщенні ніякого навчально-консультативного пункту ТОВ ХЕПУ не знаходилось, проте, не надав в матеріали справи жодного доказу на підтвердження своїх доводів.
Таким чином, спірне рішення відповідача посягає на права позивача як орендаря за договором від 08.01.2003 р. № 27, а тому він має право на захист свої прав шляхом визнання недійсним спірного рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав оспорюване рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та визнав його нечинним.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги виконавчого комітету Смілянської міської ради та апеляційну Національного університету внутрішніх справ слід залишити без задоволення.
Керуючись Розділом VІІ «Прикінцеві та перехідні положення», статтями 17, 94, 198-207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги виконавчого комітету Смілянської міської ради та Національного університету внутрішніх справ на постанову господарського суду Черкаської області від 03.05.2006 року залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Черкаської області від 03.05.2006 року у справі № 07/806а залишити без змін.
3. Судове рішення апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
4. Судове рішення апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту проголошення.
5. Матеріали справи № 07/806а повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Рибченко А.О. Судді: Лобань О.І. Судді: Ткаченко Б.О.