Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.06 Справа № 134/4-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів: Яковлева М, Л, суддів: Міщенко П. К.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою приватного підприємства Інформаційно-консультаційний центр –Юридичне бюро «Діалог»на постанову господарського суду Київської області від 14.07.2006 року,
по справі № 134/4-06 (суддя –Попікова О.В.),
за позовом приватного підприємства Інформаційно-консультаційний центр –
Юридичне бюро «Діалог», м. Васильків,
до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові, м. Васильків,
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємства Інформаційно-консультаційний центр –Юридичне бюро «Діалог»(далі по тексту –ПП ІКЦ Юридичне бюро «Діалог», позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Василькові (далі по тексту –УПФУ, відповідач) про визнання недійсною вимоги № 10-У20 від 04.04.2006 р. про сплату боргу зі страхових внесків на суму 2100,07 грн.
Постановою господарського суду Київської області від 14.07.2006 року по справі № 134/4-06 відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Київської області, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ПП ІКЦ Юридичне бюро «Діалог»задовольнити.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2006 року апеляційну скаргу ПП ІКЦ Юридичне бюро «Діалог»прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 08.09.2006 р.
Відповідач скористався наданим йому ст. 191 КАСУ правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, у яких УПФУ не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу ПП ІКЦ Юридичне бюро «Діалог»залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 134/4-06 призначено у складі колегії суддів: головуючого судді –Рудченка С.Г, суддів Яковлєва М.Л. та Міщенка П.К.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ПП ІКЦ Юридичне бюро «Діалог»на постанову господарського суду Київської області від 14.07.2006 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, ПП ІКЦ Юридичне бюро «Діалог»зареєстрований в якості платника страхових внесків до ПФУ 04.01.2003 р. УПФУ в м. Василькові. При цьому позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до акта № 14 від 01.03.2006 р. управлінням Пенсійного фонду у м. Василькові Київської області проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р. Перевірка проведена з відома керівника підприємства Кривши В.М. та головного бухгалтера Турчиної С.П.
В ході перевірки встановлено, що за період з квітня по грудень 2005 року платником на фонд оплати праці не нараховувались страхові внески за тарифною ставкою 32,3%. Зокрема, не було нараховано страхові внески за липень 2005 р. в сумі 403,75 грн., серпень 2005 р. - 403,75 грн., вересень 2005 р. - 431,53 грн., жовтень 2005 р. - 431,53 грн., листопад 2005 р. - 431,53 грн., грудень 2005 р. - 431,53 грн. Таким чином, згідно акта внаслідок перевірки виявлено заниження страхових внесків з квітня по грудень 2005 р. на 2533,64 грн.
Акт перевірки підписаний головним бухгалтером та керівником позивача без зауважень.
На підставі акта перевірки № 14 від 01.03.2006 р. та картки особового рахунку платника, відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем надіслано позивачеві вимогу № У-20 від 04.04.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування загалом на суму 2100, 07 грн.
Преамбула Закону № 1058-ІV, розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно ст. 1 Закону № 1058-ІV, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Сфера дії Закону № 1058-ІV поширюється на відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону № 1058-ІV).
Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Стаття 15 Закону № 1058-ІV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV передбачає, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.
Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону № 1058-ІV страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору.
Статтею 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи.
Стаття 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», передбачає, що для платників збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону встановлюються ставка збору в розмірі 32 відсотки від об’єкта оподаткування.
Указ Президента України від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 передбачає, що суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до Державного бюджету України - 20 відсотків;
- до місцевого бюджету - 23 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов’язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов’язані зі сплатою податків, зборів інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що позивач був зобов’язаний у 2005р. на загальних підставах нарахувати та сплачувати страхові внески за ставкою 32,3 відсотки від суми фактичних витрат на оплату праці своїх працівників.
Отже, приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Київської області від 14.07.2006 року у справі № 134/4-06 прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Інформаційно-консультаційний центр –Юридичне бюро «Діалог»на постанову господарського суду Київської області від 14.07.2006 року у справі № 134/4-06 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Київської області від 14.07.2006 року у справі № 134/4-06 залишити без змін.
3. Копію постанови надіслати учасникам судового провадження.
4. Справу № 134/4-06 повернути до господарського суду Київської області.
5. Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
6. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г. Судді: Яковлєв М. Л. Судді: Міщенко П. К.