Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.06 Справа № 13/2984а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів: Яковлева М, Л, суддів: Міщенко П. К.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 04.08.2006 р.,
по справі № 13/2984а (суддя –Скиба Г.М.,)
за позовом Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,
м. Черкаси,
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Богатир», с. Дмитрівна,
про стягнення 37656,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 р. Черкаське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту –ФСЗІ, позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир»(далі по тексту –СТОВ «Богатир», відповідач) про стягнення 37656,00 грн. штрафних санкцій за невиконання відповідачем встановленого нормативу робочих місць для інвалідів у 2005 році.
Постановою господарського суду Черкаської області від 04.08.2006 року у справі № 13/2984а відмовлено ФСЗІ в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Черкаської області, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФСЗІ про стягнення з СТОВ «Богатир»адміністративно-господарських санкцій у розмірі 37656,00 грн. за незайняті 8 робочих місць інвалідами у 2005 році, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року апеляційну скаргу Фонду прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 08.09.2006 р. за участю представників сторін.
Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року, у зв’язку з виробничою необхідністю, розгляд справи № 02/3242а призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді –Рудченка С.Г, суддів Яковлєва М.Л. та Міщенка П.К.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову місцевого господарського суду та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому ст. 191 КАС України правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду по суті за наявними в справі матеріалами.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Фонду на постанову господарського суду Черкаської області від 04.07.2006 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2606-ІІІ (далі –Закон), для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального за хисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної за робітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжу ється його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі мі сця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в час тині першій статті 18 Закону.
Зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становить 216 чоловіка. Кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем згідно встановленого нормативу, що розраховується, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 216 х 4%= 8,64, складає 9 місць, проте фактично на підприємстві у 2005 році працював тільки 1 інвалід.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
При дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції було вірно встановлено, що представником відповідача було представлено звіти форми 3-ПН до служби зайнятості про потребу в робітниках на господарство, де відображена також потреба в направлені інвалідів.
Відповідно до Наказу директора СТОВ «Багатир»№ 51 від 28.12.2004 р. (а.с.-28-29) у виробничих підрозділах господарства було створено 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.
Крім того керівництво підприємства відповідача зверталось до визначених органів з інформацією про створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, про що свідчать листи № 1823, № 1824, № 1825 від 20.06.2006 р. Золотоніського районного Управління праці та соціального захисту населення (а.с.-30-32), а також довідка № 337 від 27.06.2006 р. Золотоніського міськрайонного центру зайнятості (а.с.-33). Однак жодним органом працевлаштування інвалідів не було направлено інвалідів для їх працевлаштування на СТОВ «Богатир».
Таким чином керівництвом підприємства виконано всі необхідні дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак необхідна кількість їх не працевлаштована не з вини відповідача.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Черкаської області від 04.07.2006 року у справі № 13/2984а прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 04.07.2006 р., у справі № 13/2984а залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області –залишити без змін.
2. Матеріали справи № 13/2984а повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
4. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г. Судді: Яковлєв М. Л. Судді: Міщенко П. К.