КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
11.09.06 р. № 15/2148
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Агрикова О.В.
Судді
Мостова Г. І.
Фаловська І.М.
при секретарі судового засідання: Швидак С.І.
В судове засідання з’явились представники учасників судового процесу:
від позивача: Тимошенко В.В. –дов. б/н від 31.05.2006, представник;
Овчарук С.С. –дов. б/н від 01.07.2006р., представник;
від відповідача1: Пилипишин С.П. –дов. № 93 від 08.09.2006р., представник;
від відповідача 2: не з’явились;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор»на рішення господарського суду Черкаської області від 26.07.2006р.
у справі № 15/2148 (суддя Потапенко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»м. Київ;
до 1. Христинівської районної державної адміністрації, м. Христинівка;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор», смт Верхняка;
про визнання частково недійсним договору оренди земельних ділянок
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Христинівської районної державної адміністрації та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор»про визнання договору оренди земельних ділянок від 08.02.2006р.(нова ред. договору оренди, укладеного 30.12.2003р.) між Христинівською райдержадміністрацією та ТОВ «Верхнячка-цукор»недійсним в частині передачі в оренду земельної ділянки водного фонду, розміщеної в адміністративних межах Вербуватської сільради Христинівського району загальною площею 20,2 га.
04.05.2006р. позивачем було уточнено позовні вимоги (а. с. 46-48), а саме останній просить визнати договір оренди земельних ділянок від 08.02.2006р.(нова ред. договору оренди, укладеного 30.12.2003р.) між Христинівською райдержадміністрацією та ТОВ «Верхнячка-цукор»недійсним в частині передачі в оренду земельної ділянки водного фонду, розміщеної в адміністративних межах Вербуватської сільради Христинівського району, а саме, підпункт «під водосховища для створення запасу води, задіяному в технологічному процесі - 20,2 га»п. 2 розділу «Об’єкт оренди»договору.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.07.2006р. позов задоволено повністю. Визнано договір оренди земельних ділянок від 08.02.2006р. (нова редакція договору оренди, укладеного 30.12.2003р.), укладений між Христинівської районною державною адміністрацією та ТОВ «Верхнячка-цукор», недійсним у частині передачі в оренду земельної ділянки водного фонду, розміщеної в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району, а саме п. 2 Землі водного фонду: під лісами прибережних захисних смуг навколо водойм –6,5475 га, відкриті заболочені землі –5,51 га, під водосховища для створення запасу води, заподіяної в технологічному процесі – 20,2 га. Стягнуто з відповідачів на користь позивача 101,5 грн. судових витрат з кожного.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим що, оскаржуваний договір оренди в ред. від 30.12.2003р., як і розпорядження № 144 від 12.07.2002р. про надання в оренду земель Голови Христинівської райдержадміністрації (далі Христинівська РДА), не передбачає оренди земельних ділянок водного фонду, проте цей же договір у ред. від 08.02.2006р. передбачає оренду земельних ділянок водного фонду. При цьому, прийняте на комісії рішення про зобов’язання другого відповідача привести договір оренди земельної ділянки від 31.12.2003р. у відповідність до чинного законодавства не передбачало включення до складу цих земель спірної земельної ділянки.
Крім того, місцевий господарський суд, враховуючи ст. 19 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України, дійшов висновку про порушення вимог п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України під час укладення договору оренди від 08.02.2006р. До того ж п. 15 даного договору визначає умови використання земельних ділянок водного фонду не передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Також, суд першої інстанції враховуючи те, що в оскаржуваному договорі оренди не передбачені строки передачі об’єкта оренди орендарю, що є істотною умовою такого договору, зважив на порушення ст. 17 Закону України «Про оренду землі». Тому, беручи до уваги ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір оренди від 08.02.2006р. не відповідає вимогам чинного законодавства.
Одночасно, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, взяв до уваги пояснення представника Христинівського райвідділу Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», відповідно до яких, земельна ділянка, визначена технічною документацією, що виготовлена ТОВ «Геоприват»в 2002р., в дійсності у встановлених даною організацією розмірах не існує. При цьому, місцевий господарський суд зважив на результати перевірок Черкаської обласної та Христинівської районної прокуратур, в результаті яких 16.01.2006р. прокурором Христинівського району винесено протест начальнику Христинівського відділу земельних ресурсів на скасування державної реєстрації договору оренди від 30.12.2003р. і 26.01.2006р. державна реєстрація договору була скасована.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Верхнячка-цукор»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 26.07.2006р., скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного дослідження обставин справи. Зокрема, приймаючи оскаржуване рішення, на думку другого відповідача, суд першої інстанції помилково зважив на відсутність у переліку, передбаченому п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, такої умови використання земель водного фонду «для обслуговування комплексу будівельних споруд та використання у технологічному процесі», що розцінено судом першої інстанції як порушення даної норми, оскільки, на думку другого відповідача, п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України не містить вичерпний перелік умов використання земельних ділянок на умовах оренди, а визначення «тощо», за переконанням скаржника, передбачає і інші умови оренди. До того ж, скаржник вказує, що договір оренди від 03.07.2006р. передбачає умову використання земель вздовж водоймища «для створення сприятливого режиму водного об’єкта», яка також не передбачена п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України.
Крім цього, скаржник вважає, що з огляду на ст. 210, п. 3 ст. 640 ЦК, ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», суд першої інстанції визнав недійсним договір, який не був укладений, так як не пройшов державну реєстрацію.
Одночасно, другий відповідач зазначає, що у договорі оренди укладеному між позивачем та Христинівською РДА відсутня вказівка на посадову особу з боку ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт», що на думку скаржника є порушенням ст. 203, п. 2 ст. 207 ЦК України і враховуючи роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 03.12.1999р. № 02-5/111 місцевий господарський суд повинен був за власною ініціативою даний договір, керуючись ст. 83 ГПК України визнати недійсним та відмовити в позові.
Також, скаржник вказує на відсутність порушення ним ст. 17 Закону України «Про оренду землі», оскільки пункти 18, 19, 20 договору від 08.02.2006р. передбачають умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, а акт від 08.02.2006р. свідчить про передачу даної ділянки орендарю негайно, як того вимагає ст. 765 ЦК України, що сторони погодили і зазначили в п. 43 договору від 08.02.2006р., що є невід’ємною частиною договору оренди від 08.02.2006р. акт приймання-передачі об’єкта оренди.
11.09.2006р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач вважає, що договір оренди не відповідає ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, з огляду на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Так, посилання скаржника на відсутність порушення ст. 17 Закону України «Про оренду землі»позивач вважає безпідставними зваживши на сам договір оренди від 08.02.2003р. та акт приймання-передачі.
Крім того, позивач вважає, що посилання скаржника на ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України не обґрунтовані, так як, на думку позивача, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Посилання другого відповідача у апеляційній скарзі на порушення ст. 203 та п. 2 ст. 207 ЦК України, позивач спростовує тим, що дійсність договору оренди від 14.02.2006р. укладеного між позивачем та першим відповідачем не є предметом розгляду даної справи. До того ж, зазначений договір був посвідчений нотаріально.
Відповідно до розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2006р. розгляд справи здійснено у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя –Агрикова О.В., судді –Мостова Г.І., Фаловська І.М.
Представник першого відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у матеріалах справи та у відзиві. Другий відповідач в судове засідання не з’явився, надіславши до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи через хворобу свого представника. Зазначене клопотання колегія суддів не задовольняє з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Отже, зваживши на те, що виходячи з аналізу вказаної норми, лікарняний представника другого відповідача не перешкоджає направити йому свого іншого представника з належно оформленою довіреністю для представництва його інтересів, а також, те що другим відповідачем не було направлено доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання його представника, доводи відповідача з цього приводу колегією суддів відхиляються.
При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.
15.11.2005р. ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»звернулося до Христинівської районної державної адміністрації з пропозицією (а. с. 26) дозволити виготовити технічну документацію відносно оформлення права на оренду частини земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району.
Вказана земельна ділянка знаходиться на межі двох районів Черкаської області –Христинівського та Уманського. Відтак, позивач раніше звернувся до Уманської РДА з аналогічним проханням і на підставі розпорядження Голови Уманської РДА № 383 від 09.11.2005р. між Уманською РДА та позивачем 11.11.2005р. було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (а. с. 9-11), відповідно до п. 1 орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із водоймою, із земель водного фонду Кочубіївської сільської ради, Уманського району Черкаської області, що розташована за межами с. Кочубіївка, Уманського району, Черкаської області.
Пункти 2.1, 2.2 даного договору зазначають, що в оренду передається земельна ділянка водного фонду із водоймою, загальною площею 15,5965 га, в т. ч. 9,6615 га водного плеса та 5,9350 га під болотом, згідно з план-схемою, кадастровим планом та актом визначення меж земельної сіянки водного фонду в натурі, що додаються до цього договору і є його невід’ємною частиною. Земельна ділянка водного фонду із водоймою передається без зміни цільового призначення. При цьому, п. п. 5.1, 5.2 договору від 11.11.2005р. вказує, що дана земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної риби. Цільове призначення земельної ділянки водного фонду –рибогосподарські потреби.
Даний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в Уманському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».
13.12.2005р. конкурсною комісією Христинівської РДА розглядалася заява позивача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації відносно оформлення права на оренду частини земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району (а. с. 27). Поряд з цим, на засіданні конкурсної комісії Христинівської РДА розглядався договір оренди земельної ділянки від 30.12.2003р. укладений між Христинівською РДА та ТОВ «Верхнячка-цукор»та розпорядження Голови Христинівської РДА № 144 від 12.07.2002р.
Комісією було визнано спірну земельну ділянку вільною, такою, що не перебуває в оренді і не має жодного відношення до договору оренди від 30.12.2003р. При цьому, ТОВ «Верхнячка-цукор»було зобов’язано в місячний термін привести договір від 30.12.2003р. у відповідність до чинного законодавства, так як він не відповідав ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
16.01.2006р. прокуратурою Христинівського району було винесено протест (а. с. 35) начальнику Христинівського відділу земельних ресурсів на скасування державної реєстрації договору оренди від 30.12.2003р. через численні порушення законодавства при укладенні вказаного договору. 26.01.2006р. державна реєстрація договору була скасована, а постановою від 24.02.2006р. Уманського міськрайонного суду Черкаської області заступника голови Христинівської райдержадміністрації з питань АПК притягнуто до адміністративної відповідальності за надання незаконних переваг іншому товариству під час підготовки та прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду.
25.01.2006р. конкурсною комісією Христинівської РДА позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду (а. с. 28).
03.02.2006р. Голова Христинівської РДА підписав розпорядження № 20 «Про надання в оренду земель»(а. с. 31-32), відповідно до якого, договір оренди від 30.12.2003р. необхідно привести у відповідність до вимог чинного законодавства, виклавши його в новій редакції відповідно до протоколу № 18 та розпорядження Голови Христинівської РДА від 12.07.2002р. № 144 (а. с. 30), куди було включено земельну ділянку водного фонду площею 20,2 га, яка повинна була бути передана позивачу.
07.02.2006р. конкурсна комісія Христинівської РДА прийняла рішення про передачу позивачу в довгострокову оренду терміном на 15 років земельної ділянки водного фонду загальною площею 19,6 га, що межує із земельною ділянкою водного фонду, що знаходиться в адміністративних межах Кочубіївської сільської ради Уманського району та вже орендується позивачем (а. с. 29).
08.02.2006р. ТОВ «Верхнячка-цукор»та Христинівська РДА уклали договір оренди земельних ділянок (як нова редакція договору оренди від 30.12.2003р.), до якого було включено спірну земельну ділянку водного фонду.
10.02.2006р. розпорядженням Голови Христинівської РДА позивачу було передано в довгострокову оренду терміном на 15 років земельну ділянку водного фонду загальною площею 19,6 га (а. с. 33).
14.02.2006р. на виконання вказаного розпорядження, між ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»та Христинівською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (а. с. 15-16), відповідно до п. п. 1, 2 якого, орендодавець (перший відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка розміщена в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області. В оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 19,6 га в т. ч. 8,75 га –водне плесо, 1,8812га –очерет, 8,9688га –болото) згідно технічної документації, виготовленої Христинівським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центрального державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», що додається до цього договору та є його невід’ємною частиною.
Пунктом 15 даного договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для риборозведення. Цільове призначення земельної ділянки визначено п. 16 даного договору як землі водного фонду.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, предметом договору оренди від 08.02.2006р. є земельні ділянки, площею 131,74 га в т. ч. під промисловими забудовами –99,483 га, землями водного фонду: під лісами прибережних захисних смуг навколо водойм –6, 5475 га, відкритими заболоченими землями - 5,51 га, під водосховищами для створення запасу води, задіяної в технологічному процесі –20,2 га. Предметом договору оренди земельної ділянки водного фонду, укладеного між Христинівською райдержадміністрацією та позивачем від 14.02.2006р. є земельна ділянка водного фонду загальною площею 19,6га, в т. ч. водне дзеркало –8,75га, очерет –1,8812га, болото –8,9688га. Предмети обох договорів включають в себе одну і ту ж земельну ділянку водного фонду.
Таким чином, ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»вважаючи, що його права щодо отримання в оренду земельної ділянки водного фонду порушено звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди від 08.02.2006р. (нова ред. договору оренди укладеного 30.12.2003р.) укладеного між Христинівською РДА Черкаської області та ТОВ «Верхнячка-цукор»недійсним в частині передачі в оренду земельної ділянки водного фонду, розміщеної в адміністративних межах Вербуватської сільради Христинівського району загальною площею 20,2 га.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представників позивача та першого відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з договору оренди від 30.12.2003р., предметом договору є земельна ділянка із земель несільськогосподарського призначення в межах Вербуватської сільради під існуючими об’єктами ТОВ «Верхнячка-цукор»загальною площею 170,04 га. Проте, у новій редакції від 08.02.2006р. договір оренди передбачає передачу в оренду земельних ділянок загальною площею 131,74 га в т. ч. землі водного фонду з яких під лісами прибережних захисних смуг навколо водойми –6,5475га, відкриті заболочені землі –5.51га, під водосховища для створення запасу води задіяної в технологічному процесі –20,2 га, згідно з документацією, виготовленою ТОВ «Геоприват»в 2002році, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною.
Таким чином, нова редакція договору оренди від 30.12.2003р. містить зміни предмету договору. При тому, що прийняте на комісії рішення про зобов’язання ТОВ «Верхнячка-цукор»привести договір у відповідність до чинного законодавства не передбачає включення до складу цих земель спірної земельної ділянки –земель водного фонду.
Як вбачається із розпорядження голови Христинівської РДА № 144 від 12.07.2002р. в довгострокову оренди другому відповідачеві надавалися землі несільськогосподарського призначення площею 131,74 га, які знаходяться в адміністративних межах Вербуватської сільради Христинівського району.
Однак, в оскаржуваному договорі з посиланням на розпорядження голови Христинівської РДА № 144 від 12.07.2002р., в оренду надається в тому числі і земельна ділянка водного фонду, що в свою чергу, не передбачалося зазначеним розпорядженням і не відповідає ознакам земель несільськогосподарського призначення.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, до земель несільськогосподарського призначення відноситься призначена для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідницької та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури. Призначення земель для зазначених цілей може встановлюватися шляхом зміни цільового призначення земельних ділянок, які належать до земель сільськогосподарського призначення і є землями запасу, з віднесенням їх до земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним призначення поділено на категорії і землі водного фонду є окремо визначною категорією.
Крім цього, порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлено ст. 124 Земельного Кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі». Так, відповідно до вищезазначених норм, особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання).
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про оренду землі», у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду, сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Тобто, зі змісту наведених норм вбачається, що підставою для укладання договору оренди є згода власника, яка згідно системного аналізу норм Земельного Кодексу та Закону України «Про оренду землі»повинна оформлюватися відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органом виконавчої влади.
Матеріали справи свідчать, що відповідного рішення, яке є обов’язковою умовою для укладення договору оренди, Христинівською РДА щодо надання в оренду другому відповідачу земельної ділянки водного фонду не приймалося.
Як свідчить договір оренди від 08.02.2006р. умовою використання земельних ділянок є обслуговування комплексу будівель і споруд, використання в технологічному процесі.
Згідно з п. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Отже, дана норма не передбачає такої умови використання земельної ділянки як обслуговування комплексу будівель і споруд, використання в технологічному процесі, а вжиття слова «тощо»в даному випадку означає, близькі умови використання земельних ділянок водного фонду, що зазначені в даній статті.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо порушення ст. 17 Закону України «Про оренду землі»під час укладення договору оренди від 08.02.2006р., оскільки, відповідно до приписів цієї статті, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Як вбачається з договору оренди від 08.02.2006р. строки та умови передачі об’єктів оренди орендарю чітко і прямо в ньому не передбачені.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В свою чергу ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, так як вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Черкаської області дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор»на рішення господарського суду Черкаської області від 26.07.2006р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 26.07.2006р. у справі № 15/2148 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»до Христинівської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор»про визнання частково недійсним договору оренди земельних ділянок –залишити без змін.
3. Справу № 15/2148 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Агрикова О.В.
Судді
Мостова Г. І.
Фаловська І.М.