ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" липня 2006 р. | 09-44 | Справа № 1/244/06 |
м. Миколаїв
10 липня 2006 року Справа № 1/244/06
м. Миколаїв
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан». (54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, код 14307653) До відповідача: Державної податкової інспекції в Корабельному районі м. Миколаєва (54052,м. Миколаїв, вул. Артема !-а, код 22440159). Прокурор: Прокурор прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Корабельному районі м. Миколаєва (54021, м. Миколаїв, вул.. Спаська, 28) Про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення. |
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача | Блінова І.В. довіреність від 22.05.2006 р. Віштал Л.В. довіреність від 22.05.2006 р. |
Від відповідача | Нестеренко О.А. довіреність від 06.03.2006 р. Кравчук О.І. довіреність від 01.03.2006 р. |
Прокурор | Не з’явився |
СУТЬ СПОРУ: позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.09.2005 року № 1761-23-120-4834/0 (т.3, а.с.11).
В судовому засідання 24.05.2006 року об’явлена перерва до 15.06.2006 року, до 29.06.2006 року, а потім до 10.06.2006 року.
Судове засідання продовжено 10.07.2006 року.
Відповідач позовні вимоги не визнає, в своїх запереченнях зазначає, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.6 статті 7, підпункту 6.2.9. статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”(т.1 а.с.122-123, т.2. а.с.133).
Прокурор проти позову заперечує з підстав, зазначених відповідачем.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін і прокурора у судовому засіданні, суд –
встановив:
відповідач здійснив позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за січень-березень 2005 року, про що склав акт від 16 вересня 2005 року № 36/1/23-120.
За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 26.09.2005 року №1761-23-120-4834/0, відповідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень-березень 2005 року на загальну суму 3 855 464 грн.
Не погоджуючись з вказаним актом, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить податкове повідомлення-рішення від 26.09.2005 року №1761-23-120-4834/0 визнати нечинним.
Позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
в акті перевірки від 16 вересня 2005 року № 36/1/23-120 і податковому повідомленні-рішенні від 26.09.2005 року №1761-23-120-4834/0 відповідач зазначає про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1 і 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Підпункт 7.2.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме вона повинна містити:
порядковий номер податкової накладної;
дату виписування податкової накладної;
повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
податковий номер платника податку (продавця та покупця);
місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ціну поставки без врахування податку;
ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як свідчить акт перевірки, пояснення представників сторін у судовому засіданні, податкові накладні, на підставі яких включені спірні суми до податкового кредиту, відповідають вищезазначеним вимогам.
Підпункт 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Зазначена норма передбачає, по перше, звернення платника податків до податкового органу в разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної. Як встановлено судом, використані позивачем податкові накладні при визначенні податкового кредиту, відповідають вимогам підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. По друге - підпункт 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає право, а не обов’язок платника податку звертатись до податкового органу в разі надання постачальником податкових накладних, оформлених з порушенням встановлених норм.
Отже, доводи відповідача, що позивач допустив порушення підпунктів 7.2.1 і 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є безпідставними.
Посилання відповідача на підпункт 6.2.9 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” є також безпідставним:
Підпункт 6.2.9 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачав, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з продажу товарів (робіт, послуг), зазначених у специфікаціях суден і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів.
Зазначена норма введена з 01.01.2005 року на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України” і втратила чинність 30.03.2005 року відповідно Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”, тобто проіснувала менше трьох місяців.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України” Кабінет міністрів України був зобов’язаний встановити
перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються зазначені заходи, за
наслідками їх діяльності за попередній період.
З моменту набрання чинності підпункту 6.2.9 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” і до втрати його чинності вказаний перелік Кабінетом Міністрів України не був визначений, тобто не визначено коло суб’єктів підприємницької діяльності суднобудівної промисловості, на яких поширюється дія підпункту 6.2.9 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Доводи відповідача щодо того, що такий перелік визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2000 року № 978 судом не приймається, оскільки Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України” від 15.06.2004 року не містить посилання на цей нормативний акт, а навпаки, зазначає про необхідність встановити перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються зазначені заходи, за наслідками їх діяльності за попередній період.
Крім того, слід підкреслити, що підпункт 6.2.9 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” стосується не всіх операції з продажу товарів (робіт, послуг), призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів, а лише тих, які зазначені в специфікаціях суден.
Як свідчить акт перевірки від 16 вересня 2005 року № 36/1/23-120 і додатки до нього(т.1 а.с.7-39), в них взагалі відсутнє посилання на специфікації суден.
У судовому засіданні представник відповідача, який здійснював перевірку і приймав участь у складанні акту перевірки, не зміг пояснити, у яких саме специфікаціях зазначені товари, роботи послуги, вартість яких вказана в податкових накладних і на будівництві чи ремонті яких суден були використані придбані матеріали, роботи, послуги. Ним було заявлено, що специфікації викладені на іноземній мові.
Позивачем, як приклад, надано специфікацію судна для перевезення комбінованих вантажів(т.3 а.с.2-110) у перекладі з англійської мови, яка свідчить, що в специфікації суден не зазначається перелік матеріалів, робіт, послуг при його будівництві.
Як підтвердив відповідач у своїх поясненнях у судовому засіданні, про що також свідчить акт перевірки(т.1 а.с.12), специфікації містять тільки вимоги технічного характеру(технічні характеристики) при будівництві суден, а не перелік матеріалів, робіт, послуг.
Відповідач фактично відніс до переліку податкових накладних ,по яким він вважає безпідставне включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту, всі накладні, отримані позивачем за перевіряємий період, в тому числі і податкові накладні за отримані товари(роботи, послуги), які взагалі не мають відношення до суднобудування чи ремонту суден. Так, в додатку № 3 (т.1 а.с.19-30) вказані податкові накладні за послуги портнагляду, сертифікацію, перепліт документів, опалення, послуги по судовому процесу, перезарядку вогнегасників, вода і стоки, інформаційно- судові послуги, робота по газифікації, папір, канцтовари, тарілки, тощо.
Відповідачем не визначалось, які товари роботи, послуги, вартість яких вказана у податкових накладних, перелічених у додатках до акту перевірки, стосуються інших видів діяльності позивача, крім суднобудівної і ремонту суден, оскільки позивач займається такими видами діяльності як виробництво меблів, виробництво виробів із пластмас, виробництво будівельних сталевих конструкцій, тощо, в тому числі, використаних для власних потреб.
Отже, позивач правомірно у відповідності з підпунктом 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сформував податковий кредит і включив до податкового кредиту 3 855 464 грн. податку на додану вартість.
Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доказано правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлена невідповідність його чинному податковому законодавству.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає оплату вартості послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, позивачу необхідно повернути сплачені ним ДП “Судовий інформаційний центр” кошти у сумі 118 грн.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.09.2005 року № 1761-23-120-4834/0 .
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан» (54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, код 14307653) судові витрати(державне мито) в сумі 85 грн.
Повернути Відкритому акціонерному товариству «Дамен Шіпярдс Океан »(54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, код 14307653) з ДП “Судовий інформаційний центр 118 грн., перерахованих платіжним дорученням від 20.04.2006 року №1868.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя | Л.I.Васильєва |