Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.06 Справа № 02/3309а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів: Міщенко П. К. суддів: Мостової Г. І.
.
при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Слуцька Н.Ю. –дов. № 391/06-4 від 21.03.2006 р.;
від відповідача: Гріненко І.Л. –дов. № 4 від 19.07.2006 р., представник;
Артеменко В.І. –протокол № 8 від 19.07.2006 р., директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 25.07.2006 р.,
по справі № 02/3309а (суддя –Пащенко А.Д.,)
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Черкаси,
до закритого акціонерного товариства «Тюмень-Медико-Сміла», м. Сміла,
про стягнення 21954,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 р. Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту –ФСЗІ, позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Тюмень-Медико-Сміла»(далі по тексту –ЗАТ «Тюмень-Медико-Сміла», відповідач) про стягнення 21954,00 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами у 2005 році на підприємстві відповідача 3 робочих місця, з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою господарського суду Черкаської області від 25.07.2006 року у справі № 02/3309а відмовлено ФСЗІ у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Черкаської області, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФСЗІ про стягнення адміністративно-господарських санкцій із ЗАТ «Тюмень-Медико-Сміла»в розмірі 21954,00 грн., а судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року апеляційну скаргу ФСЗІ прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2006 р. за участю представників сторін.
Розпорядженням в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року, у зв’язку з виробничою необхідністю, розгляд справи № 02/3309а призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді –Рудченка С.Г, суддів Міщенка П.К. та Федорова М.О.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову місцевого господарського суду та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На адресу апеляційної інстанції надійшли заперечення на апеляційну скаргу від ЗАТ «Тюмень-Медико-Сміла», у яких відповідач не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить апеляційну інстанцію скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову зі справи –без змін з підстав, викладених в тексті відзиву.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Фонду на постанову господарського суду Черкаської області від 25.07.2006 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2606-ІІІ (далі –Закон), для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального за хисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної за робітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжу ється його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі мі сця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в час тині першій статті 18 Закону.
Зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становить 139 чоловік. Кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем згідно встановленого нормативу, що розраховується, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 139 х 4%= 5,56, складає 6 місць, проте, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, фактично на підприємстві у 2005 році працювало лише 4 інваліда.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
При дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідно до Наказу генерального директора ЗАТ «Тюмень-Медико-Сміла»№ 37 від 05.05.2004 р. (а.с.- 38) на підприємстві було створено комісію по визначенню переліку робочих місць для працевлаштування інвалідів за професіями: налагоджувальник технологічного устаткування, лаборант-мікробіолог, електромонтер з ремонту обслуговування електроустановок, укладальник-пакувальник.
Крім того керівництво підприємства відповідача зверталось до визначених органів з інформацією про створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, про що свідчать зокрема листи Управління праці та соціального захисту населення № 01-19/1555 від 14.07.2006 р. та Смілянського міськрайонного центру зайнятості № 1693/03 від 31.05.2006 р. Однак жодним органом працевлаштування інвалідів не було направлено інвалідів для їх працевлаштування на ЗАТ «Тюмень-Медико-Сміла».
Таким чином керівництвом підприємства виконано всі необхідні дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак необхідна кількість їх не працевлаштована не з вини відповідача.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Черкаської області від 25.07.2006 року у справі № 02/3309а прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Черкаської області від 25.07.2006 р., у справі № 02/3309а залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області –без змін.
2. Матеріали справи № 02/3309а повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
4. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г. Судді: Міщенко П. К. Судді: Мостова Г. І.