КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
15.09.06 р. № 7/483-8/33
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Рудченко С.Г.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр»на постанову господарського суду Полтавської області від 04.05.2006 року,
по справі № 7/483-8/33 (суддя –Плеханова Л.Б.)
за заявою Кобеляцької міжрайонної державної податкової інспекції,
м. Кобеляки,
до колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр»,
с. Світлогірське,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2002 року Кобеляцька міжрайонна державна податкова інспекція (далі по тексту –Кобеляцька МДПІ) звернулася до господарського суду Полтавської області із заявою про порушення справи про банкрутство колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр»(далі по тексту –КП «Тахтаївський гранітний кар’єр») у зв’язку з неспроможністю останнього виконати грошові зобов’язання на суму 88808,26 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 04.05.2006 р. по справі № 7/483-8/33 було визнано КП «Тахтаївський гранітний кар’єр»банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно підприємства-банкрута з застосуванням наслідків передбачених розділом ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі по тексту - Закон).
Не погоджуючись із вищевказаною постановою місцевого господарського суду, директор КП «Тахтаївський гранітний кар’єр»Левицький О.В. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 75 ос від 11.05.2006 р. (зареєстрована 12.05.2006 р. господарським судом Київської області за вх. № 8507/483-8/33), в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 04.05.2006 р. по справі № 7/483-8/33.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було грубо порушено право юридичної особи на захист своїх прав та законних інтересів у судовому засіданні, а також те, що суддею навмисно було направлено ухвалу від 28.04.2006 р. про призначення розгляду справи на 04.05.2006 р. лише 03.05.2006 р., тим самим позбавивши можливості самого боржника чи його представника брати участь у розгляді справи.
До того ж, суддею в основу оскаржуваної постанови покладено необґрунтований звіт арбітражного керуючого, невірно встановлено суму активів боржника, допущено арифметичну помилку та помилку у даті при посиланні на звіт арбітражного керуючого, тощо.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 7/483-8/33 на 11.08.2006 року о 10-45 год.
Ухвалою апеляційної інстанції від 11.08.2006 року розгляд даної справи було відкладено на 15.09.2006 року у зв’язку із необхідністю надання можливості представнику боржника для ознайомлення з матеріалами справи та надання доказів в обґрунтування вимог апеляційноїскарги.
Арбітражним керуючим Бугулян О.А. подано відзив на апеляційну скаргу із проханням відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову господарського суду Полтавської області від 04.05.2006 року по даній справі без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства встановив, що апеляційна скарга директора КП «Тахтаївський гранітний кар’єр»Левицького О.В. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз’яснення ВАСУ від 10.12.1996 р. № 02-5/422 «Про судове рішення»).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі по тексту - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Відповідно ст. 22 Закону про банкрутство, у випадках передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
У відповідністю із ст. 11 названого Закону суддя ще у підготовчому засіданні зазначає дату засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання, тобто законодавець чітко встановлює строк процедури розпорядження майном –шість місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2003 року господарським судом було проведено підготовче засідання у даній справі ( т. 1 а.с. 108) , за наслідками якого, зокрема, призначено засідання суду на якому буде винесено ухвалу про подальший рух у справі, тобто про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке призначено на 12.08.2003 року.
Колегією суддів при вивченні матеріалів справи було встановлено, що провадження у справі про банкрутство здійснюється з 2002 року, тобто триває майже чотири роки, за цей час було введено процедуру розпорядження майном, процедуру санації, було укладено мирову угоду та затверджено місцевим господарським судом ухвалою від 31.08.2004 року, яку постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2004 року було скасовано за апеляційною скаргою керівника боржника.
Жодна з процедур банкрутства не відновила платоспроможності боржника, строки, передбачені для вказаних процедур, та встановлені Законом про банкрутство вичерпані.
Крім того, всі заходи щодо відновлення платоспроможності боржника не дали позитивних результатів, оскільки двічі інвестори брали участь у справі, але платоспроможність не було відновлено.
Як вбачається з матеріалів справи боржник не може власними силами розрахуватись з кредиторами, оскільки основні засоби не можуть бути використані для виробничої діяльності тому, що обладнання розукомплектоване та знаходиться в неробочому стані, що підтверджується звітом розпорядника майна арбітражного керуючого Петренка Д.А. ( т. 11 а.с. 7-9) та довідкою експерта ЗАТ «Експерт-Сервіс»( т. 11 а.с. 15-19).
Як зазначено у довідці, добування граніту підприємством боржника припинено у 2000 році, місце добування граніту (кар’єр) затоплено, в результаті проведеного огляду встановлено, що всі споруди та обладнання потребують значної реконструкції, оцінювач прийшов до висновку, що найбільш вірогідна ціна активів боржника становить 950 000 грн.
Арбітражним керуючим у звіті зазначено та знайшло підтвердження у матеріалах справи, що заборгованість колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр»зросла, зокрема до бюджету.
Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не точно визначено певну суму поточної заборгованості є безпідставними, оскільки наявність такої заборгованості та її розміри будуть встановлені судом після пред’явлення поточних грошових вимог тільки в межах ліквідаційної процедури ( ст. 23 Закону), але наявність зростання боргу, зокрема перед пенсійним фондом вбачається.
Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням, зокрема, про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно протоколу зборів комітету кредиторів колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр»від 24.02.2006 року ( т. 10 а.с. 17) було одноголосно прийнято рішення клопотати до господарського суду про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури ліквідації боржника.
Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом вчасно не повідомлено боржника про час та місце розгляду справи не є доведеним, оскільки:
- по-перше, додана до апеляційної скарги ксерокопія конверта зі штампом поштового відділення від 03.05.2006 року (дата відправки місцевим господарським судом), у якому, як зазначає скаржник, суд з пропуском строку надіслав ухвалу, що призвело до неявки у судове засідання боржника, на думку колегії суддів, не є доказом, оскільки оригінала такого конверта у судове засідання апеляційної інстанції надано не було;
- по-друге, як вбачається із ухвали господарського суду Полтавської області від 28.04.2006 року, якою призначено розгляд справи на 04.05.2006 року на 10 год. 00 хв., її було відправлено сторонам 28.04.2006 року, (відповідно відбитку штампу суду про надіслання сторонам процесуального документу);
- по-третє, як вбачається із протоколу судового засідання від 04.05.2006 року, у суді були присутні представники МДПІ м. Кобеляки, УПФУ м. Кобеляки, ТОВ «Станкодеталь»та арбітражний керуючий, що свідчить про вчасне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.
До того ж, якщо навіть припустити факт порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, то відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Слід зазначити, що до суду апеляційної інстанції, який розглядає справу за правилами розгляду справ у суді першої інстанції, боржником не надано жодного переконливого доказу про ймовірне відновлення платоспроможності колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр».
Отже, беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що всі дії щодо затягування часу з боку боржника мінімізують шанси кредиторів на задоволення своїх вимог, оскільки кількість активів боржника зменшується а борги навпаки зростають, отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що усі можливі варіанти погашення боргу перед кредиторами вичерпані, боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані господарським судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу колективного підприємства «Тахтаївський гранітний кар’єр»на постанову господарського суду Полтавської області від 04.05.2006 року по справі № 7/483-8/33 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Полтавської області від 04.05.2006 року по справі № 7/483-8/33 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 7/483-8/33 повернути до господарського суду Полтавської області на розгляд.
Головуючий Рудченко С.Г.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.