ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року                                                                                  № 813/2591/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» (далі – ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 08 травня 2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні перевірки, податковий орган безпідставно не взяв до уваги представлені перевіряючим документи первинного бухгалтерського і податкового обліку. Під час проведення перевірки усі необхідні первинні документи були перевіряючим надані, та у своїй сукупності вони повністю підтверджують факт понесених ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» витрат, підтверджують зміни в структурі активів та зобов’язань, у власному капіталі та пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» . Вказано, що укладені між позивачем та контрагентами – ТзОВ Фінпромгруп «Діоніка» (далі - ТзОВ ФПГ «Діоніка») та ПП НП «Хіміч» правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскаржувались та у судовому порядку не визнані не дійсними. Вказано, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Зазначено, що позивачем виконано усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів позивача, тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають дійсності та базуються на результатах перевірок його контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що акт перевірки ТзОВ «Компанія» Галнафтоінвест» не містить посилань на документальне підтвердження відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентами, а також посилань на те, яких саме бухгалтерських документів не було перевіряючим. У зв’язку з наведеним та з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що в процесі перевірки встановлено відсутність у контрагентів позивача виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов’язань згідно договорів. Вказав, що позивач не надав доказів виконання зобов’язань за договорами поруки, що свідчить про укладення договорів без мети реального настання наслідків, а виключно для формування податкової вигоди.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі факти, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ «Про Сервіс» за період липень 2014 року, серпень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, ТОВ «Компанія ОСОБА_3» за період березень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, ПП «Діслав» за період листопад 2014 року, грудень 2014 року, ТОВ ФПГ «Діоніка» за період липень 2014 року, серпень 2014 року, ПП НП «Хіміч» за період грудень 2014 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищеперелічених контрагентів.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), про що відображено в акті перевірки № 904/13-04-22-08/238844237 від 22 квітня 2015 року.

На підставі висновків акта перевірки 08 травня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004692204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180 114,87 грн. (в тому числі 120 076,58 грн. за основним платежем та 60 038,29 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за ненадання документів з обліку доходів, витрат та інших показників в розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (Покупець) та ТзОВ «Тетра-Агро» (Постачальник) укладено договір поставки №7/20 від 20.07.2013 року. Згідно з умовами такого договору постачальник зобов’язується передати (поставити) у власність покупцю вугілля продукцію, кількість, якість, асортимент і технічні умови якої зазначені у специфікації. Платежі та товари, що поставляються за цим договором, будуть виконуватися покупцем у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту отримання продукції та необхідних документів.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 20.07.2013 року до договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року покупець забезпечує виконання свого зобов’язання згідно цього договору одним із способів, встановлених ч.1 ст.546 Цивільного Кодексу України, а саме: банківською гарантією; порукою, шляхом залучення третьої особи-поручителя до основного зобов’язання, що виникає у покупця перед постачальником; інший вид забезпечення, що не заперечує чинному законодавству України.

          Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 року до договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року пролонговано дію Договору поставки №7/20 укладеного сторонами 20.07.2013 року до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору.

22.07.2013 року між ТзОВ ФПГ «Діоніка» (поручитель) та ТзОВ «Тетра-Агро» (кредитором) укладено договір поруки № 3/07-ФП поруки, відповідно до якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Боржником (ТзОВ Компанія «Галнафтоінвест») обов'язку щодо виконання Договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року.

Боржник зобов'язався сплатити поручителю плату за надану поруку, відповідно до Договору поруки № 3/7-П від 22.07.2013 року в розмірі 29% від вартості всіх марок отриманого вугілля (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року, який укладений між кредитором та боржником на основі звітів боржника про фактично отриману кількість вугілля та його вартість. У випадку, якщо сума заборгованості станом на останній день місяця буде складати більше 1 000 000,00 грн., розмір плати за надану поруку може бути переглянутий.

Додатковою угодою № 2 від 30.06.2014 року до договору поруки №3/07-ФП від 22.07.2013 року ТзОВ ФПГ «Діоніка» та ТзОВ «Компанія Галнафтоінвест» виклали предмет договору в новій редакції, а саме: боржник зобов'язується сплатити поручителеві плату за надану поруку, відповідно до Договору поруки №3/07-П від 22.07.2013 року в розмірі 20% від вартості всіх марок отриманого вугілля (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року, який укладений між кредитором та боржником про фактично отриману кількість цементу.

Як вбачається з акту перевірки, на виконання договору поруки №3/07-ФП боржник надав поручителю звіт боржника: №12 від 31.07.2014 року про хід виконання договору поруки, відповідно до якого ТОВ Компанія «Галнафтоінвест» отримало в липні 2014 року вугілля від ТзОВ «Тетра-Агро» в кількості – 345 т на загальну суму 138 050,00 грн.; №13 від 31.08.2014 року про хід виконання договору поруки, відповідно до якого ТзОВ Компанія «Галнафтоінвест» отримало в серпні 2014 року вугіллявід ТзОВ «Тетра-Агро» в кількості - 700 т на загальну суму - 483 000,00 грн.

На надані послуги ТзОВ ФПГ «Діоніка» виписало ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» податкові накладні: № 244 від 31.07.2014 року на суму 47 610,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 935,00 грн.; №238 від 31.08.2014 року на суму 96 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 16 100,00 грн.

Як пояснив представник позивача, оскільки сума ПДВ по податковій накладній № 244 від 31.07.2014 року була менше 10 000,00 грн, вона не підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У свою чергу податкова накладна № 238 від 31.08.2014 року на суму 96 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 16 100,00 грн. була зареєстрована ТзОВ ФПГ «Діоніка» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження виконання договору поруки позивачем надано також копії акту приймання-передачі вугілля від 16 липня 2014 року за договором поставки від 20.07.2013 року №7/20, видаткової накладної № РН-007163 від 16 липня 2014 року по договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року; акту приймання-передачі вугілля від 01 серпня 2014 року за договором поставки №7/20 від 20.07.2013 року; видаткової накладної № РН-008013 від 01 серпня 2014 року по договору поставки №7/20 від 20.07.2013 року; платіжних доручень про перерахування коштів; акту №244 від 31.07.2014 року; акту №238 від 31.08.2014 року.

Суми податку на додану вартість за наведеними податковими накладними ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» включило до податкового кредиту за вищевказані періоди.

В подальшому придбане позивачем вугілля за договором поставки було продано ПАТ «Волинь-Цемент».

З матеріалів справи також встановлено, що у жовтні та грудні 2014 року між ЛД УППЗ «Укрпошта» (замовником) та ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (підрядником) було укладено ряд договорів підряду, предметом яких визначено, що замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик виконання капітального ремонту відділень поштового зв’язку за відповідними адресами.

Згідно з умовами цих договорів підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядних організацій і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядними організаціями - як замовник. Генеральний підрядник не несе відповідальність перед субпідрядними організаціями за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником несе відповідальність за невиконання зобов'язань субпідрядними організаціями. Генеральний підрядник координує виконання робіт субпідрядними організаціями на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань.

На виконання наведених договорів підряду позивачем залучено субпідрядну організацію - ПП НП «Хіміч» з якою 18.12.2014 року укладено договори субпідряду №1/181214-КРс, №2/181214-КРс, №3/181214-КРс, №4/181214-КРс.

Відповідно до вказаних договорів субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами або із залученням інших осіб за завданням генпідрядника виконати капітальний ремонт відділення поштового зв'язку за відповідними адресами згідно з договірною ціною та локальним кошторисом з дотриманням будівельних норм та правил.

На підставі наданих ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», послуг ПП НП «Хіміч» було надано наступні податкові накладні № 366 від 31.12.2014 року на суму 120 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн., № 367 від 31.12.2014 року на суму 110 242,80 грн., в т.ч. ПДВ 18 373,80 грн., № 386 від 31.12.2014 року на суму 163 458,16 грн., в т.ч. ПДВ 27 243,03 грн., № 369 від 31.12.2014 року на суму 182 548,49 грн. в т.ч. ПДВ 30 424,75 грн., суми ПДВ по яких були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано копії акту приймання - передачі виконаних будівельних робіт від 31.12.2014 року по договору субпідряду №1/181214-КРс від 18.12.2014 року; акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2014 року по договору субпідряду №2/181214-КРс від 18.12.2014 року; акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2014 року по договору субпідряду №3/181214-КРс від 18.12.2014 року; акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2014 року по договору субпідряду №4/181214-КРс від 18.12.2014 року; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; платіжних доручень про перерахування коштів та ліцензії ПП НП «Хіміч» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Під час проведення перевірки контролюючим органом використано інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП НП «Хіміч» по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.11.2014 року по 28.02.2015 року. Згідно даної інформації зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що підприємство не встановлено за податковою адресою, встановити та опитати посадових осіб не надалось можливим. ДПІ не встановлено факт передачі товарів (послуг) ПП НП «Хіміч» у періоді з квітня 2013 року по грудень 2013 року та з листопада 2014 року по лютий 2015 року контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Задекларовані операції ПП НП «Хіміч» не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Тому ДПІ вказано, що ПП НП «Хіміч» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Під час проведення перевірки контролюючим органом також використано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києва №1758/26-59-22-08/38517072 від 08.12.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ФПГ «Діоніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведених фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 року по 31.09.2014 року. Вказаною перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з отримання товарів (робіт, послуг) ТзОВ ФПГ «Діоніка» у контрагентів продавців та операції з продажу цих товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року.

Встановлено маніпулювання даними податкової звітності ТзОВ ФПГ «Діоніка» з метою формування технічного кредиту на користь третіх осіб. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст. 135, ст.185 Податкового кодексу України по операціях з отримання товарів (робіт, послуг) у підприємств-продавців ТзОВ ФПГ «Діоніка» по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 року.

Враховуючи вищенаведений акт та інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києва, ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області зроблено висновок, що операції ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» з ПП НП «Хіміч» та ТзОВ «ФПГ «Діоніка» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Однак суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договори, податкові накладні, платіжні документи, акти виконаних робіт тощо, які складені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу відповідачем не доведено неотримання позивачем робіт (послуг). Фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій, які викладені у висновках акта перевірки ТзОВ ФПГ «Діоніка» та інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києва по ПП НП «Хіміч».

Однак використання контролюючим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, а також інформації, отриманої у зв’язку з неможливістю проведення зустрічної звірки, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

З огляду на наведене, констатація контролюючим органом фактів порушень позивачем законодавства ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях перевіряючого, що є неприпустимим при складанні акту перевірки. Тому висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необґрунтованими.

Як вбачається з акту перевірки позивача контролюючий орган не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

У свою чергу висновки відповідача про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Вказана позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10 та постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Аналіз норм податкового законодавства дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наведене, в суду відсутні підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення №0004692204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180 114,87 грн.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає податкове правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином законодавством передбачено відповідальність платника за ненадання ним контролюючому органу відповідних документів саме при здійсненні податкового контролю, у випадках передбачених ПК України.

Наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 року затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Згідно з пунктом 1.4-17 цього Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 2.3.2.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Вказуючи в акті перевірки на факт неподання Товариством документів на підставі яких було сформовано доходи за відповідні податкові періоди податковим органом не надано суду жодного документа, який би фіксував факт ненадання такої документації, а також яких саме документів та коли такі документи вимагались.

Отже, факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України матеріалами справи непідтверджений, відповідачем недоведений жодним доказом, тобто відсутнє з боку позивача порушення за яке передбачено накладення штрафу відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Враховуючи викладене, контролюючим органом не доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за ненадання документів з обліку доходів, витрат та інших показників в розмірі 510,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов’язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов’язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» Галнафтоінвест» 361,25 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 08 травня 2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» Галнафтоінвест» 361,25 грн. (триста шістдесят одну гривню 25 коп. ) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Суддя                                                                         Лейко-Журомська М.В.