"09" липня 2015 р. Справа № 363/2318/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Підкурганного В.В.,

при секретарі – Слободенюк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді заяву ОСОБА_1, заінтересована особа – Вишгородська районна державна Нотаріальна контора Київської області про встановлення факту прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із названою заявою у якій просив суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2, та зобов’язати Вишгородську районну державну Нотаріальну контору Київської області видати йому свідоцтво про спадщину.

Заява обґрунтована тим, що померла ОСОБА_2 склала на ім’я заявника, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заповіт.

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем та звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, постановою від 9 липня 2014 року у оформленні спадкових справ йому було відмовлено. Тому, він був вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просив про задоволення його заяви із викладених у ній підстав. Зазначивши, що спадщину після смерті ОСОБА_2 жоден із спадкоємців не отримав.

Представник заінтересованої особи до суду не з’явився, про час день та місце розгляду заяви повідомлявся у встановленому порядку, причини неявки суду не відомі. Надіслали на адресу суду заяву про розгляд заяви без участі їхнього представника.

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1, його представника, дослідивши матеріали заяви судом зазначається про наступне.

З матеріалів заяви вбачається, що 27 квітня 1995 року померла ОСОБА_2 (а.с. 5).

27 грудня 1993 року нею було складено заповіт на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 8).

З довідки Хотянівської сільської ради від 13 травня 2015 року за № 226, вбачається, що ОСОБА_1 з 1994 року, без реєстрації, проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

За правилами статті 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як убачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2, та про зобов’язання Вишгородської районної державної Нотаріальної контори Київської області видати йому свідоцтво про спадщину.

Фактично, із заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та нотаріальною конторою існують розбіжності щодо наявності, змісту та обсягу прав та обов’язків, і ця розбіжність не може бути усунута без втручання суду.

Однак, сама по собі вимога ОСОБА_1 про зобов’язання Вишгородської районної державної Нотаріальної контори Київської області видати йому свідоцтво про спадщину – виходить за межі правового регулювання норм ЦПК України про окреме провадження.

Крім того, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що згідно заповіту померлої, крім нього спадкоємцями були визначені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які навіть не зазначені у якості заінтересованих осіб, згідно тієї ж заяви., що розглядалася судом.

Таким чином, у випадку встановлення судом факту, про який просить заявник, зазначене може призвести до встановлення, зміни чи припинення прав та обов’язків третіх осіб.

З урахуванням викладеного під час розгляду заяви ОСОБА_1, заінтересована особа – Вишгородська районна державна Нотаріальна контора Київської області про встановлення факту прийняття спадщини, судом встановлено наявність спору про право.

Згідно частини 6 статті 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5, у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, із врахуванням встановлених судом фактичних обставин по справі, досліджених у судовому засіданні доказів, визначених судом норм матеріального і процесуального права, що врегульовують правовідносини між сторонами по справі, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 має бути залишена без розгляду.

У зв’язку із чим, останньому роз’яснюється право на звернення до суду в порядку позовного провадження у встановленому законом порядку та за наявності для того визначених законом підстав.

Керуючись статтею 235 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1, заінтересована особа – Вишгородська районна державна Нотаріальна контора Київської області про встановлення факту прийняття спадщини – залишити без розгляду відповідно до частини 6 статті 235 ЦПК України.

Роз’яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права на звернення до суду в порядку позовного провадження у встановленому законом порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена в строки і в порядку, визначені статтями 294 та 296 ЦПК України, відповідно.

Суддя