Справа № 525/586/15-ц

Номер провадження 2/525/165/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2015 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

при секретарі Пилипенко П.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -

встановив:

07 травня 2015 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

Під час перебування даної справи в провадженні суду ОСОБА_3, користуючись своїми процесуальними правами, уточнила свої позовні вимоги (а.с. 52) і до моменту виходу суду в нарадчу кімнату не відмовилася від жодної з позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_1, яка діє на підставі угоди (а.с.36, 37, 38) позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Пояснивши, що в період зареєстрованого шлюбу, між сторонами по справі, за спільні кошти, ними придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстроване за відповідачем. Після розлучення вони з чоловіком не можуть дійти згоди щодо розподілу квартири.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав, не заперечував, що квартира придбана на спільні кошти в період зареєстрованого шлюбу із позивачкою.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог позивача просила відмовити в повному обсязі, посилалася на те, що між відповідачем і банком укладено кредитний договір, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання за яким укладено іпотечний договір на підставі якого іпотекодавець – відповідач по справі ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1. Зазначала, що відповідно до ст. 9 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодавець має, лише право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлене законом і для того, щоб будь-яким чином розпорядитися іпотечним майном іпотекодавець, має отримати згоду іпотекодержателя, крім того, законом України «Про іпотеку не передбачено такого виду переходу права власності на предмет іпотеки, як розподіл майна подружжя, за рішенням суду, Вказувала на те, що поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, тягне за собою наслідком виділення такого майна в натурі, що є неприпустимим з точки зору чинного законодавства, оскільки може значно погіршити якість та технічні характеристики іпотечного майна, знизити його вартість та порушити права Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», як іпотекодержателя.

Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши письмові докази по справі, надані учасниками процесу, та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обґрунтувань.

Встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 1999 року по 21 листопада 2014 року, після чого цей шлюб припинено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Згідно згаданого судового рішення від шлюбу сторони мають двоє спільних дітей, син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Саме в період зареєстрованого шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_1, покупцем якої у відповідному договорі зазначено відповідача ОСОБА_7, за ним і було зареєстроване в органах бюро технічної інвентаризації право власності на придбану нерухомість (а.с.10-11).

11 серпня 2011 року між відповідачем ОСОБА_4 та ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено іпотечний договір №2203/2093, відповідно до якого боржник ОСОБА_4, який є стороною позичальником за кредитним договором отримав кредит у розмірі 41000 грн., відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору передає, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і умовах визначених у договорі предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності (а.с. 12, 13, 14). 11.09.2011 року до Державного реєстру іпотек внесено відповідний реєстраційний запис (а.с. 15).

Згідно довідки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі своїми синами (а.с. 21).

Як слідує зі змісту ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно положень ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Із договору купівлі-продажу від 02 квітня 2004 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1, набуто ОСОБА_4 під час шлюбу, таким чином квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець ОСОБА_4 не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

Так у п. 36 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

З огляду на викладене позовні вимоги позивача в частині визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, а відтак позивач має право на 1/2 частину квартири.

Разом з тим, як вбачається з копії технічного паспорту квартири квартира розташована на першому поверсі двоповерхового будинку та складається із двох житлових кімнат (а.с. 17, 18).

Зі змісту ст. 181 ЦК України спірне майно є нерухомою річчю. Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували технічну можливість реального поділ, то на думку суду вона не може підлягати реальному поділу на дві частини.

Куруючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 62, 64, 208, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення через Великобагачанський районний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Суддя Ю.І. Ячало