СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 червня 2006 року | Справа № 2-26/4028-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Москвенкової Наталії В'ячеславівни (довіреність № б/н від 10.01.06);
відповідача: Бобришевої Ніни Анатоліївни (довіреність № 021-13/1141 від 12.05.06);
третьої особи: не з'явився, спільне підприємство "Фото-Експрес";
третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство сфери послуг "Весна";
розглянувши апеляційну скаргу Алуштинської міської Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 28.02.2006 у справі № 2-26/4028-2006
за позовом спільного підприємства "Стройтехнологія" (вул. Леніна, 2,Алушта,98500)
до Алуштинської міської Ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
треті особи: спільне підприємство "Фото-Експрес" (вул. Піонерська, 17/97,Алушта,98500)
комунальне підприємство сфери послуг "Весна" (вул. Баглікова, 19,Алушта,98500)
про стягнення 167821,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2006 у справі № 2-26/4028-2006 позов спільного підприємства "Стройтехнологія" до Алуштинської міської Ради, треті особи: спільне підприємство "Фото-Експрес", комунальне підприємство сфери послуг "Весна" про стягнення 167821,00 грн. задоволено.
Стягнуто з Алуштинської міської Ради на користь спільного підприємства "Стройтехнологія" 167821,00 грн., 1678,21 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати послуг на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права. Так, відповідач зазначає, що суд необґрунтовано не застосував строк позовної давності, чим порушив пункт 3 статті 267 Цивільного кодексу України.
Крім того, Алуштинська міська Рада вважає, що місцевий суд помилково не залучив до участі у справі в якості третьої особи Фонд майна Автономної Республіки Крим, оскільки контроль за виконанням конкурсних умов був покладений також і на представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на помилкове зазначення господарського суду стосовно погодження Алуштинської міської Ради з тим, що поліпшення на суму 167821,00 грн. виконані спільним підприємством "Стройтехнологія". На думку відповідача, цей висновок суду суперечить обставинам справи, оскільки не підтверджуються належними доказами, і, крім того, Алуштинська міська Рада ніколи не підтверджувала укладення такого договору та, відповідно, ніяких зобов’язань відповідача не має.
Також, відповідач посилається на те, що позивач практично не міг здійснити поліпшення на суму 189000,00 грн. та 167821,00 грн., оскільки вартість поліпшень складає в даному випадку 356821,00 грн., тоді як загальна вартість об’єкту складає 387953,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Борисову Ю.В.
07 червня 2006 року у судовому засідання було оголошено перерву до 09 червня 2006 року.
За клопотанням сторін, судочинство здійснювалося російською мовою.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Алуштинської міської Ради не підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.07.2000 між представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим у м. Алушта та спільним підприємством „Стройтехнологія” був укладений договір купівлі-продажу державного майна - адміністративної будівлі, розташованої у м. Алушта по вул. 15 Квітня, 35.
Відповідно пункту 5.2 Договору до зобов'язань спільного підприємства „Стройтехнологія” були включені, зокрема, обов'язки з проведення ремонту та часткової реконструкції будівлі міської лазні, розташованої у м. Алушта по вул. Багликова, 19 шляхом інвестування в об'єкт протягом 4 місяців 189000,00 грн. на виконання наступних робіт: ремонт шиферного даху будівлі лазні та виготовлення нових ливневих лотків; проведення капітального ремонту чоловічого та жіночого відділень душових та побутових приміщень; проведення реконструкції парних у чоловічому та жіночому відділах; проведення реконструкції системи опалення, надання гарячої та холодної води, із заміною котельного застарілого обладнання, проведення ремонту приміщень адміністрації комунального підприємства; проведення ремонту холу другого поверху, перукарні, масажного та косметичного кабінетів; проведення та ремонт душових кабін другого поверху лазні та залишення їх у кількості 24 штук; проведення заміни труб гарячої та холодної води, душових сіток та кранів у загальних відділеннях.
16.10.2000 між спільним підприємством „Стройтехнологія” та спільним підприємством „Фото-Експрес” був укладений договір купівлі-продажу адміністративної будівлі у м. Алушта по вул. 15 Квітня, 35 загальною площею 218,3 кв.м.
Відповідно вказаного договору всі права та обов'язки спільного підприємства „Стройтехнологія” за договором купівлі-продажу від 10.07.2000 за № 2407 переходять до спільного підприємства „Фото-Експрес”.
За актом прийому-передачі від 16.10.2000 адміністративна будівля була передана спільному підприємству „Фото-Експрес”.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України права та обов'язки покупця адміністративної будівлі за договором від 10.07.2000 № 2407 перейшли до спільного підприємства „Фото-Експрес”.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що зобов'язання спільного підприємства „Стройтехнологія” припинилися відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на те, що господарський суд необґрунтовано не застосував строк позовної давності, чим порушив пункт 3 статті 267 Цивільного кодексу України, судовою колегією не може бути прийнятий до уваги з наступних підстав.
На думку Алуштинської міської Ради, право позивача на подання позовної заяви виникло у лютому 2001 року, тобто з моменту виконання позивачем робіт по поліпшенню будівлі міської лазні, і, відповідно, строк позовної давності закінчився у лютому 2004 року.
Однак, такі доводи суперечать нормам статті 530 Цивільного кодексу України (статті 165 Цивільного кодексу України, в редакції до 01.01.2004) практиці застосування судами законодавства при вирішенні питання про позовну давність.
Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (статті 4 Цивільного кодексу України, в редакції до 01.01.2004) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України (статтею 165 Цивільного кодексу України, в редакції до 01.01.2004) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оскільки права та обов’язки виникли в силу усної домовленості, що підтверджується діями сторін, а строк виконання зобов’язання у даному випадку не обумовлений, перебіг строку давності почався з дня пред’явлення позивачем вимоги про сплату виконаних робіт, яка заявлена позивачем після прийняття відповідачем рішення № 13/10 від 24.09.2003, яким був затверджений звіт по ідентифікації поліпшень міської лазні, тобто після фактичної передачі робіт.
Аналогічна позиція стосовно визначення строку позовної давності викладена в постанові Верховного суду України від 01.02.2005 у справі № 8/145-12/171.
У подальшому, 18.10.2000 між спільним підприємством „Фото-Експрес” та спільним підприємством „Стройтехнологія” був укладений договір підряду № 22, згідно з яким спільне підприємство „Стройтехнологія” власними силами та за власні кошти прийняв на себе зобов'язання з ремонту та реконструкції будівлі міської лазні у м. Алушта по вул. Багликова, 19 з метою виконання спільним підприємством „Фото-Експрес” інвестиційних зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.07.2000 № 2407.
Вартість робіт, що мали бути виконані позивачем складає 156289,00 грн.
Крім того, матеріали справи свідчать, що 15.09.2000 між спільним підприємством „Фото-Експрес” та приватним підприємством „Промвентіляція” був укладений договір підряду № 8, за яким приватне підприємство „Промвентиляція” виконало за замовленням спільного підприємства „Фото-Експрес” ремонтні роботи на суму 33402,00 грн.
З цих обставин справи, апеляційною інстанцією вбачається обґрунтованим висновок господарського суду щодо визначення суми у розмірі 189691,00 грн. як загальної суми, на яку спільним підприємством „Фото-Експрес” були проведені роботи з ремонту та реконструкції міської лазні.
Факт виконання спільним підприємством „Фото-Експрес” інвестиційних зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.07.2000 № 2407 підтверджується, зокрема, листом представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим від 16.01.2001 вих. № 34 (а.с. 34), згідно якого акти виконаних робіт спільним підприємством „Стройтехнологія” та приватним підприємством „Промвентіляція” прийняти та погоджені із комунальним підприємством сфери послуг „Весна”, на балансі якого знаходяться міські лазні.
Отже, ці факти свідчать про те, що зобов'язання за договором купівлі-продажу адміністративної будівлі від 10.07.2000 щодо ремонту та реконструкції міської лазні у м. Алушта по вул. Багликова, 19 припинилися їх виконанням.
Цей висновок спростовує посилання відповідача на те, що роботи виконані позивачем в період з лютого по березень 2001 року відносяться саме до інвестиційних зобов’язань спільного підприємства „Стройтехнологія” і, таким чином, судовою колегією не приймаються до уваги, тому що не відповідають матеріалам справи.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 16.10.2000 всі права та обов’язки спільного підприємства „Стройтехнологія” по договору від 10.07.2000, у тому числі і інвестиційні обов’язки, перешли до спільного підприємства „Фото-експрес”. Таким чином, на момент виконання позивачем робіт по поліпшенню міської лазні, в період з лютого по березень 2001 року, будь-які обов’язки по договору купівлі-продажу від 10.07.2000 у спільного підприємства „Стройтехнологія” були відсутні.
Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що в липні 2003 року експертом Державного головного територіального науково-дослідницького та
проектного інституту „КримНДІпроект” був здійснений звіт про ідентифікацію полишень міської лазні в результаті якого було встановлено, що виконані ремонтні роботи були здійснені як в цілі виконання спільним підприємством „Фото-Експрес” інвестиційних обов’язків на суму 189331,00 грн. до яких відносяться роботи, зазначені в актах прийому-передачи за жовтень 2000 року на суму 47808,00 грн., за жовтень 2000 року на суму 79803,00 грн., за 06.11.2000 на суму 2204,00 грн., за 03.11.2000 на суму 26474,00 грн., за листопад 2000 року на суму 33042,00 грн., так і в цілі нормальної експлуатації будівлі лазні, до яких відносяться роботи, виконані спільним підприємством „Стройтехнологія” у відповідності з актами прийому-передачи № 1 за лютий 2001 року на суму 4992,00 грн., № 2 за лютий 2001 року на суму 5585,00 грн., № 3 за березень 2001 року на суму 18289,00 грн., № 4 за березень 2001 року на суму 8558,00 грн., № 5 за березень 2001 року на суму 3182,00 грн., № 6 за березень 2001 року на суму 116546,00 грн., б/н за березень 2001 року на суму 11434,00 грн.
Посилання відповідача на те, що обов’язки Алуштинської міської Ради по сплаті 167821,00 грн., ніколи не виникали і не підтверджуються належними доказами, судовою колегією не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (статті 4 Цивільного кодексу України, в редакції до 01.01.2004) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 218 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Спільне підприємство „Стройтехнологія” здійснило дії, направлені на виконання усної домовленості по виконанню робіт поліпшення об’єкту комунальної власності –міської лазні.
24.09.2003 Алуштинскою міською радою було прийнято рішення на 13 сесії 24 скликання №13/10 „Про затвердження звіту з ідентифікації полишень об'єкту - будівлі міської лазні, розташованої у м. Алушта, вул. Багликова, 19”, яким був затверджений звіт з ідентифікації виконаних полишень спільним підприємством „Стройтехнологія”. Пунктом 2 рішення №13/10 було встановлено, що спільне підприємство „Стройтехнологія” дійсно виконало ремонтні роботи міської лазні за період із лютого 2001 по березень 2001 включно на суму 167 821 грн.
Приймаючи вказане рішення, Алуштинська міська Рада, в свою чергу, здійснило дію, направлену на підтвердження здійснення позивачем дій по виконанню робіт поліпшення об’єкту комунальної власності –міської лазні, що одноразово є дією, направленою на прийняття такого виконання.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не припускається.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Посилання Алуштинської міської Ради на те, що місцевий суд помилково не залучив до участі у справі в якості третьої особи Фонд майна Автономної Республіки Крим, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Оскільки рішення у даній справі про стягнення з Алуштинської міської Ради не може вплинути на права та обов’язки представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим, тому що відповідно до статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування” Алуштинська міська Рада самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, то не має і підстав для залучення представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в якості третьої особи.
Доводи відповідача стосовно неможливості позивача практично здійснити поліпшення на суму 189000,00 грн. та 167821,00 грн., тому що вартість поліпшень складає в даному випадку 356821,00 грн., тоді як загальна вартість об’єкту складає 387953,00 грн., також апеляційною інстанцією не може бути прийняті до уваги, оскільки сума поліпшень не перевищує загальну суму вартості об’єкту.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Алуштинської міської Ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2006 у справі № 2-26/4028-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова