Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц - 270/12 Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко С.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2012 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О. В.,
суддів: Денисенко Т. С,
ОСОБА_2,
при секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі та споруди в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Мелітопольської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі та споруди в порядку спадкування.
В позові зазначала, що 10 червня 2006 року помер її чоловік - ОСОБА_6 Після смерті чоловіка, залишилось спадкове майно, що складається з 1/2 частини житлового будинку №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка є вона, інших спадкоємців немає. Вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Але, крім житлового будинку, на території домоволодіння спадкодавцем було самочинно збудовано : сарай «Д-1» розміром 2,05x5,13 м, прибудову «а1-1» розміром 3,40x3,90 м та прибудову «а2-1» розміром 2,80x3,90 м до житлового будинку «А-1» та зроблено перепланування в ньому, внаслідок чого загальна площа будинку стала 95,9 кв. м, житлова площа - 50,9 кв. м, які також входять до складу спадкового майна. Зазначає, що вона мешкає в цьому домоволодінні, постійно здійснює догляд за всім майном, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом вона не може , так як за життя її чоловік самовільно збудовані ним споруди не зареєстрував. З цих підстав просила визнати за нею право власності на самочинно збудовані будівлі та споруди в порядку спадкування.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно - самочинно збудовані сарай «Д-1» розміром 2,05x5,13 м, прибудову «а1-1» розміром 3,40x3,90 м та прибудову «а2-1» розміром 2,80x3,90 м до житлового будинку «А-1» та перепланування в ньому, внаслідок чого загальна площа будинку стала 95,9 кв. м, житлова площа - 50,9 кв. м. які розташовані на земельній ділянці, яка обслуговує 1\2 частину житлового будинку №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 10.06.2006 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, заперечення позивачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі належав ОСОБА_8, яка померла 21 вересні 1988 року ( а.с. 34, 35).
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими Мелітопольською державною нотаріальною конторою 15 березня 1990 року, реєстровий №1-1469 та 27 червня 1991 року, реєстровий №2-1377, після її смерті право власності на житловий будинок №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі набули в порядку спадкування її син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_3, кожний - по 1/2 частині будинку, жилою площею 31, 8 кв.м, з господарськими спорудами: сараєм Б, убиральнею-1, забором-2, що розташовані на земельній ділянці 600 кв.м.
ОСОБА_6 зареєстрував право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину в бюро технічної інвентаризації, а ОСОБА_3 право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину не зареєструвала.
10.06.2006 року помер ОСОБА_6.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно - самочинно збудовані сарай «Д-1» розміром 2,05x5,13 м, прибудову «а1-1» розміром 3,40x3,90 м та прибудову «а2-1» розміром 2,80x3,90 м до житлового будинку «А-1» та перепланування в ньому, внаслідок чого загальна площа будинку стала 95,9 кв. м, житлова площа - 50,9 кв. м. які розташовані на земельній ділянці, яка обслуговує 1\2 частину житлового будинку №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, суд виходив із того, що позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки самовільно збудовані за життя ОСОБА_6 споруди ним не зареєстровані.
Проте з таким висновком не можна погодитись, оскільки суд дійшов до нього із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо право власності на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації - то таке право виникає з моменту державної реєстрації.
Після смерті ОСОБА_6, залишилось спадкове майно, яке складалося з 1/2 частини зазначеного житлового будинку, жилою площею 31, 8 кв.м, та господарських споруд: гаражу Г-1, сараю Д-1, убиральні -У, огорожі-1.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом після його смерті, виданим Мелітопольською державною нотаріальною конторою 23 лютого 2009 року, право
власності на зазначену 1/2 частину житлового будинку №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі в порядку спадкування перейшло до його дружини ОСОБА_5 (а.с. 6).
Як роз'яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Таким чином, за позивачкою, як спадкоємцем ОСОБА_6, може бути в порядку спадкування визнано право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, у разі доведеності того, що це самочинне будівництво було здійснене спадкодавцем, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. З ст. 10 ЦПК України позивачка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Між тим, суд не дав належної оцінки тому, що позивачка не надала доказів в підтвердження витрат ОСОБА_6 на здійснення самочинного будівництва (договори підряду, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату будівельних робіт і матеріалів, оренду обладнання й техніки, акти прийому-передачі виконаних будівельних робіт тощо). До того ж, з технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що згідно з характеристиками будівель та споруд житлового будинку №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі є три прибудови: одна з прибудов площею 27,9 кв.м була побудована у 1969 році, друга площею 13,3 кв.м - у 1982 році, третя площею кв.м - у 1990 році. Виявлені самовільні перепланування у будівлі А-1, та самовільні побудовані - прибудова а1-1, 1982 року побудови, прибудова а2-1, 1990 року побудови, та сарай Д-1, 1995 року побудови. (а.с.11-13). Тобто - самочинне будівництво здійснювалося починаючи з 1982 року, ще за життя ОСОБА_8
Визнаючи за ОСОБА_5 право власності на самовільно збудовані сарай «Д-1» , прибудову «а1 -1» та прибудову «а2-1», суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. ст. 186, 381 ЦК України вони є приналежністю головної речі (будинку) і складовою права власності на нього, та не з'ясував, чи є положення ч. 5 ст. 376 ЦК України підставою для визнання окремого права власності на них, в який спосіб і ким повинно здійснюватися узаконення таких об'єктів нерухомості.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України право на самочинне будівництво може бути визнане судом за власником або користувачем земельної ділянки, якщо: по-перше - це відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, по-друге - якщо будівля відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, встановленим для житлових будинків і господарських споруд (ч. З ст. 375 ЦК України), по-третє - якщо це не порушує права третіх осіб.
Усупереч вимогам закону суд не встановив факт відповідності самочинної будівлі зазначеним нормам і правилам за висновками відповідних органів, до компетенції яких нормативними актами віднесено здійснення такого контролю та подання висновків (згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт»), чи не порушує таке будівництво та перепланування права інших осіб.
Так, задовольняючи позовні вимоги суд не дав належної оцінки тому, що житловий будинок №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі був одержаний ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в спадщину в рівних частках по 1/2 частині будинку кожним, але будинок між ними не був поділений в натурі, порядок користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спадкове майно та самочинні будівлі, право власності на які просить визнати позивач, не встановлений. Тому висновок суду про те, що спірні будівлі розташовані на земельній ділянці, яка обслуговує 1/2 частину житлового будинку №162 по вул. Бєлякова в м. Мелітополі в порядку спадкування за
законом після смерті ОСОБА_6, який помер 10.06.2006 року, необґрунтований, не відповідає наданим суду доказам, порушує права відповідачки ОСОБА_3
Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. З ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.
Проте, суд належним чином не перевірив, чи було порушене ОСОБА_5 в суді питання предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.
З огляду на наведене, у суду першої інстанції відсутні правові підстави для задоволення позову, а тому рішення суду на підставі п.З та п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову..
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі та споруди в порядку спадкування.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: