Апеляційний суд Тернопільської області

м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а, 46006, (0352) 52-41-64

26 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Ткач О.І.

Суддів: Бахметової В.Х, ОСОБА_1

при секретарі Прус Л.С.

з участю представника Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату на рішення Бережанського районного суду від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бережанського районного суду від 17 червня 2010 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді чергової медичної сестри Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату.

Стягнуто з Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату в користь ОСОБА_2 2722,72 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в користь держави 51 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі Бережанський психоневрологічний будинок - інтернат просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 жодних документів, які б підтверджували стан її непрацездатності на момент звільнення не подавала до Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату, а тому вважає, що звільнення позивачки відбулося на законних підставах у порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні представник Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на обставини викладені в ній.

ОСОБА_2 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

В березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Бережанського психоневрологічного будинку - інтернату про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно була звільнена із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки відсутність її на робочому місці 28.01.2010 року була зумовлена поважними причинами, зокрема тимчасовою непрацездатністю у зв’язку з хворобою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка 28.01.2010 року була відсутня на роботі з поважних причин у зв’язку з хворобою, що підтверджується доказами у справі, а тому її звільнення за п.4 ст.40 КзпП України було проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем з квітня 1969 року, “працювала черговою медичною сестрою б/к”.

16 лютого 2010 року за погодженням з профспілковим комітетом ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади за прогул, який допустила 28.01.2010 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, що підтверджується наказом про звільнення позивачки ( наказ № 4 від 16.02.2010 року, а.с. 4 )

Згідно п.4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 28.01.2010 року хворіла та зверталася за медичною допомогою в Стриганецьку сільську лікарську амбулаторію, що підтверджується довідкою № 7 від 28.01.2010 року. Незадовільний стан здоров’я ОСОБА_2 у період з 21 по 28 січня 2010 року підтверджується і показами свідків - сусідів позивачки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звільнення позивачки за п. 4 ст.40 КЗпП України відбулося всупереч вимогам чинного законодавства, а тому її трудові права підлягають захисту шляхом поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату відхилити.

Рішення Бережанського районного суду від 17 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий — підпис

Судді — два підписи

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області ОСОБА_3