Україна
Справа № 22-10550 Головуючий у 1 інстанції Гуль В.В.
2008 р. Доповідач Коротун В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
Головуючого Коротун В. М.
Суддів Пікуль А.А., Горелкіної Н.А.,
при секретарі Слюзко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та апеляційною скаргою Прокуратури Печерського району м.
Києва на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007
року по справі за позовом Заступника прокурора Печерського району м.
Києва в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Фонду приватизації комунального майна Печерського району
м. Києва, ТОВ «Сувеніри України», Приватного підприємства
«Промавтосервіс», КП по У та ЄВФ» Липкижитлосервіс», 3-тя особа:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Промінь - 2006» про
застосування правових наслідків нікчемного правочину.
Заслухавши доповідь судді Коротун В.М., пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2006 року Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення у будинку № 5 «А» по вул. Первомайського в м. Києві від 25 квітня 2006 року, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та ТОВ «Сувеніри України».
В судовому засіданні позивачами було змінено підстави позову та остаточно позивачеві просили застосувати наслідки недійсності до договору купівлі-продажу, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва і ТОВ «Сувеніри України» від 25 квітня 2006 року та договору купівлі-продажу , укладеного між ТОВ «Сувеніри України» та ПП «Промавтосервіс» від 16 червня 2006 року по відчуженню приміщення площею 67,8 м 2 будинку № 5 «А» по вул. Первомайського в м. Києві, як
нікчемних, що порушують публічний порядок, посилаючись на те, що на підставі спірних договорів, в порушення вимог діючого законодавства, відповідачі відчужили без згоди позивачів допоміжне приміщення, що є у спільній сумісній власності позивачів, та є невід'ємною часткою спеціального будинку № 5 «А» по вул. Первомайського в м. Києві для інвалідів по зору, призначеного для його обслуговування.
Крім того, позивачі вказували, що згідно постанови апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2007 року, судом було визнано п. 2 рішення Печерської районної у м. Києві ради №101 від 28 лютого 2006 року 2006 року, в частині зняття заборони та затвердження на приватизацію шляхом викупу орендарями вбудованого нежилого приміщення та будівлі неправомірним.
Позивачі вважали, що вказані договори є нікчемні, як такі, що порушують публічний порядок, а саме діями відповідачів були порушені конституційні права позивачів щодо права власності на дане приміщення, на забезпечення соціальної захищеності, зокрема, створення соціально-побутових умов для забезпечення їх потреб, права на життя, на належні для цього умови.
Враховуючи вказане, позивачі і просили застосувати правові наслідки недійсності та повернути вищевказане приміщення у власність співвласників багатоквартирного будинку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року в задоволенні позову Заступника прокурора Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Фонду приватизації Печерського району м. Києва, ТОВ «Сувеніри України», ПП «Промавтосервіс», КП по У та ЄВФ «Липкижитлосервіс» про застосування правових наслідків нікчемного правочину було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.
В апеляційній скарзі Прокуратура Печерського районну м. Києва просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, при постановленні рішення суд не врахував обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 квітня 2006 року було укладено договір купівлі-продажу між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва і ТОВ «Сувеніри України» по відчуженню приміщення, площею 67,8 м будинку № 5 «А» по вул. Первомайського в м. Києві.
В подальшому 16 червня 2006 року було укладено договір купівлі-продажу між ТОВ «Сувеніри України» та ПП «Промавтосервіс» по відчуженню вищевказаного приміщення, площею 67,8 м 2 будинку № 5 «А» по вул. Первомайського в м. Києві.
Відмовляючи в задоволенні позову Прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах ОСОБА_2. та ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги про визнання вищевказаних договорів нікчемними з застосуванням правових наслідків нікчемного правочину є безпідставними.
Вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи, наданих доказах, яким суд дав належну правову оцінку, відповідають вимогам закону.
Так, згідно ст. 204 ЦК України, право чин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом ( нікчемний право чин ) або якщо він не визнаний судом недійсним ( оспорювані правочини)
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що всі право чини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення ( нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов ( оспорювані).
При цьому, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма яка безпосередньо визначає недійсність договору без дотримання вимог цієї норми.
Позивачі, як на правову норму і підставу своїх вимог, посилалися на ст. 228 ЦК України і стверджували про те, що вищевказані договори купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок в зв'язку з тим, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод позивачів.
Однак, з такими доводами позивачів погодитись не можна.
Так, дійсно відповідно до ст. 228 ЦК України, правлочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачі вважали, що відповідачі відчужили без їх згоди допоміжне приміщення, що є у їх спільній сумісній власності та є невід'ємною часткою спеціального будинку № 5 «А» по вул. Первомайського в м. Києві.
В свою чергу відповідачі в судовому засіданні стверджували, що приміщення площею 67,8 м 2 не є допоміжним приміщенням, а є нежилим приміщенням, оскільки рішенням Київської міської Ради від 27 грудня 2001 року «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва» статус вказаного приміщення було змінено саме на нежиле приміщення.
Таким чином, між сторонами існує фактично спір щодо статусу спірних приміщень і доводи позивачів про те, що вищевказані правочини не є оспорюваними є безпідставними.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції вірно встановив, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставі встановлених законом, то такий правочин згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним ( оспорюваний правочин ), а не таким, що є нікчемним.
Також суд першої інстанції при відмові в задоволенні позову вірно врахував, що правовідносини відповідачів випливають з договорів купівлі-продажу нерухомості майна, в якому позивачі не є стороною.
Безпідставними є посилання позивачів як на порушення при укладанні вищевказаних правочинів публічного порядку на постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2007 року, оскільки спірні право чини були вчинені ще до постановления вищевказаного рішення суду, в той час як нікчемний правочин вважається недійсним з моменту його вчинення, тобто на момент вчинення зазначених правочинів вищевказане рішення постановлене ще не було.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Прокуратури Печерського району м. Києва - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 2 ( двох ) місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.