УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2008 року.                                                                          м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого -                       Гандзюка В.П.,

суддів:                                                                           Флісака Р.Й., Хруняка Є.В.,

з участю прокурора                                                    Левенець Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Косівського районного суду від 20.02. 2008 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим    вироком ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Яремча та мешканець АДРЕСА_1, який має середню освіту, не працював, неодружений, судимий: 03.04.1997 року за ст. 140 ч.1, 140 ч.3  КК України на три роки позбавлення волі,

27.12.1999 року за ст. 81 ч.3   КК України на чотири роки позбавлення волі,

17.12.2004 року за ст. 309 ч.1, 185 ч.3  КК України на три роки і п'ять місяців позбавлення волі, громадянин України, засуджений: за ст.121 ч.1  КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки позба­влення волі.

Справа № 11-198/2008 р.                                           Головуючий у 1-й ін        Б.Цалин

Категорія ст. 121 ч.1 КК України                              Доповідач             В. Гандзюк

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу змінено на тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково і постановлено стягнути з засудже­ного 301грн.42 коп. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 30 липня 2007 року близько 1 год. неподалік диско-бару „Ягуар" в с Кути Косівського району, в процесі конфлі­кту з потерпілим ОСОБА_2 наніс останньому чотири удари колючо-ріжучим предме­том в ділянку грудної клітки та спини, спричинивши колото-різані поранення, які відносять­ся до тяжких тілесних ушкоджень.

В своїй апеляції засуджений оспорює правильність кваліфікації його дій та вважає, що наносив удари з метою оборони від неправомірних дій самого потерпілого.

Просить перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК України та пом'якшити призначене покарання.

Прокурор свою апеляцію відкликав.

Заслухавши доповідь судді, засудженого , який підтримав доводи апеляції, прокуро­ра, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія судців вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Так, сам засуджений не заперечив того, що в процесі бійки з потерпілим заподіяв останньому різані рани, які є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Разом з тим, його твердження про те, що він діяв в стані необхідної оборони від пося-. гань на його життя та здоров'я є необгрунтованим та спростовуються встановленими обста­винами справи.

Судом правильно встановлено та підкріплено оціненими у вироку доказами дійсні об­ставини справи, при яких відбувся конфлікт засудженого з потерпілим.

Як видно із матеріалів справи, у засудженого будь-яких тілесних ушкоджень, харак­терних для нападу на нього, не виявлено.

Потерпілий ОСОБА_2 та свідки по справі ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були очевидцями події, всупереч поясненням засудженого, ствердили, що ніхто ударів засу­дженому не наносив і в конфлікт не вступав бо знаходилися на значній відстані від них.

В процесі грубої розмови, яка відбувалася між засудженим та потерпілим, ОСОБА_1 несподівано наніс ОСОБА_2 удари ріжучим предметом, схожим на ніж.

Доказом того, що фактично ОСОБА_1 нічого не загрожувало є і те, що після нане­сення поранень потерпілому, він повернувся в кафе, де намагався купити пиво.

Крім цього, суд спростував показання засудженого про те, що ніж спочатку знаходи­вся в потерпілого і останній ним погрожував.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що будь-яких реальних загроз зі сторони потерпілого чи інших осіб, які би тягли необхідність для негайного відвернення чи припинення посягання, у засудженого не було і визначеного ст. 36 КК України стану необ­хідної оброни не виникло.

Застосування ріжучого предмету в процесі сварки, характер, кількість, направленість ударів вказують про наявність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпіло­му і тягне за собою відповідальність за скоєне на загальних підставах.

Дії винного за ст. 121 ч.2 КК України судом кваліфіковані правильно і підстав для їх перекваліфікації немає.

Судова колегія не знайшла також підстав для пом'якшення призначеного покарання, оскільки останнє призначено у відповідності до правил ст. 65 КК України , відповідає харак­теру вчиненого злочину та даним про особу винного.

При цьому, суд врахував і те, що ініціатором конфлікту виступив потерпілий та при­значив покарання нижче за найнижчу межу санкції, передбаченої за вказаний злочин.

Достатньо обґрунтованим є і рішення суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди потерпілому.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого залишити без задоволення а вирок Косівського районного су­ду від 20 лютого 2008 року відносноОСОБА_1-без змін.