АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1262-Ф/08                                                                              

Головуючий суду першої інстанції                                                                   Терентьєв A.M.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                  Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого,  судді                               Ломанової Л.О.,

суддів                                                      Соболюка М. М. ,

Мудрової В. В.

при секретарі                                          Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська тютюнова фабрика» про стягнення заборгованості з заробітної плати,  компенсації втрати частки грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати,  середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,  за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська тютюнова фабрика» на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 квітня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2005 року ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до ВАТ «Феодосійська тютюнова фабрика» про стягнення заборгованості з заробітної плати,  компенсації втрати частки грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати,  середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Вимоги позову мотивував тим,  що працював у відповідача з 1 серпня 1985 року по 7 липня 2004 року,  коли був звільнений за згодою сторін,  але в період роботи відповідач виплачував зарплату нерегулярно з затримками,  у наслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 8130,  43 грн.,  яку йому не було сплачено при звільненні,  яку і просить стягнути з відповідача. Крім того,  просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частки грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 943,  15 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 3899 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 7 квітня 2008 року позов ОСОБА_1  був задоволений частково - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати в сумі 6099,  25 грн.,  компенсацію втрати частки грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 934,  15 грн.,  середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3899,  94 грн.,  а всього 10933,  34 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат та допущено негайне виконання даного рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку в межах платежу за один місяць в сумі 1100 грн.

На вказане судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове -про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Апелянт вказує,  що ОСОБА_1  як кредитор не звернувся до господарського суду,  який розглядав справу про банкрутство відповідача,  з заявою про визнання кредиторських вимог в установленому порядку. Разом з тим,  позивача було визнано кредитором у вказаній справі та йому виплачувалась заборгованість з заробітної плати за березень 2007 року,  червень 2007 року,  вересень 2007 року,  грудень 2007 року,  на загальну суму 2030,  75 грн.,  що не було враховано судом при вирішенні спору. Крім того,  апелянт вважає,  що судом першої інстанції не врахована наявність підстав для закриття провадження у цій цивільній справі.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги та заперечень на неї,  вислухавши пояснення сторін,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав...

2

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір,  суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1  про стягнення заборгованості з заробітної плати,  компенсації втрати частки грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати,  середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з заробітної плати,  виходячи з такого.

Судом встановлено,  що позивач з 30 червня 1985 року по 7 червня 2004 року працював у відповідача. В період роботи відповідач порушував строки виплати заробітної плати,  у зв'язку з чим заборгованість з заробітної плати перед позивачем на момент звільнення склала 8130,  43 грн. та не була виплачена ОСОБА_1

Матеріали справи містять ухвалу Господарського суду АР Крим від 12 лютого 2007 року про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ВАТ «Феодосійська тютюнова фабрика» від 20 грудня 2006 року,  якою також провадження по справі про банкрутство припинено. Пунктом 2 вказаної ухвали затверджений графік погашення заборгованості по зобов'язанням боржника з заробітної плати на суму 88 101,  27 грн. (а.с.  122-126),  у тому числі з заробітної плати позивача на суму позову -8130, 43 гр.

Вказана заборгованість по зобов'язанням погашається ,  про що свідчать: довідка № 32 від 7 квітня 2008 року (а.с.  139) та довідка надана представником відповідача до суду апеляційної інстанції № 77 від 24 червня 2008 року щодо погашення заборгованості з заробітної плати відповідачем позивачу,  згідно з якою ця заборгованість станом на 24 червня 2008 року становить 5693,  53 грн.

Відповідно до положень п.2 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,  якщо набрали законної сили судові рішення у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди сторін,  ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами,  про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на вказане,  колегія судців бере до уваги твердження апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наявності підстав для закриття провадження у справі у частині позову ОСОБА_1  про стягнення заборгованості з заробітної плати,  тому рішення суду першої інстанції в цієї частині підлягає скасуванню,  а провадженні по справі-закриттю.

В іншій частині рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає законним та обгрунтованим.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року роз'яснено,  що відповідно до правил гл. XV КЗпП порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутись із заявою в органи по розгляду трудових спорів,  у тому числі в районний (міський) суд.

Таким чином,  та обставина,  що заборгованість з заробітної плати працівників визнана боржником і внесена в реєстр вимог кредиторів,  не виключає права позивача звернутися з позовом до суду про стягнення,  як зарплати,  так і компенсації,  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  які не є зарплатою і не вносилися до реєстру вимог кредиторів. Судових рішень щодо стягнення   сум компенсації судами не приймалось.

Відповідно до статей 14 та 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХП від 14 травня 1992 року,  обов'язок подати до Господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника покладений на конкурсних кредиторів. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати мають право подати такі письмові заяви до Господарського суду.

Враховуючи наведені положення,  посилання апелянта на те,  що ОСОБА_1 ,  як кредитор,  не звернувся до господарського суду,  який розглядав справу про банкрутство відповідача,  з заявою про визнання усіх кредиторських вимог в установленому порядку,  не береться колегією суддів до уваги,  оскільки відповідне звернення є правом ОСОБА_1 ,  а не обов'язком.

З огляду на вище викладене,  посилання апелянта на у наявність підстави для закриття

провадження у справі і в іншій частині позову ОСОБА_1  ,  а саме - про стягнення

компенсації втрати частки грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати

заробітної плати,  середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,  не

можуть бути прийняти колегією суддів до уваги.      

3

На підставі вищевикладеного,  керуючись статтею 205. 303. пунктом 1 частини 1 статті 307. частиною 1 статті 308,  пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська тютюнова фабрика» - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 7 квітня 2008 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська тютюнова фабрика» заборгованості з заробітної плати в сумі 8130,  43 скасувати і провадження в цій частині у справі закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,  однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.