11-кп/775/10/2014(м)

221/3534/13-к

О К Р Е М А Д У М К А

на ухвалу колегії суддів судової палати у Кримінальних справах

апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року від-

носно засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України.

З вироком суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції про залишення вироку без змін, не згоден, маю окрему думку з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, у виклавши у вироку формулювання обвинувачення, яке визнав доказаним, взагалі не мотивував у вироку чому дійшов висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 як хуліганства, а лише обмежився переліченням доказів сторони обвинувачення, а саме, показаннями потерпілого ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння; показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що він бачив як засуджений бив потерпілого, показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що сильно п'яного потерпілого відправила на таксі до дому, але після його привозу засуджений їй зателефонував і повідомив про побиття потерпілого, оскільки той погано себе вів; висновками судово- медичних експертиз про тяжкість вчинених потерпілому тілесних ушкоджень.

Між тим, на мою думку, доводи захисника при розгляді справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі про відсутність в діях ОСОБА_1 хуліганського мотиву, є обґрунтованими. На неприязні відносини, які склалися між засудженим та потерпілим вказує той факт, що вони сварилися ще в дорозі, а потім при висадці потерпілого з приводу того що, останній був не згоден з розрахунком за проїзд, внаслідок чого, виходячи із машини, сильно хлопнув дверима, що не заперечував потерпілий як в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді. Про конфлікт, який відбувся, потерпілий також вказував і при наданні йому скорої медичної допомоги (т.1 а.с. 74).

Більш того, суд не мотивував у вироку, чому відкинув показання засудженого про те, що потерпілий в дорозі до нього чіплявся і ображав з приводу того, що він поганий водій, падав на його плече, перешкоджаючи керуванню автомобілем.

Суд першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки показанням ОСОБА_1 про погану поведінку потерпілого, внаслідок чого між ними виникли неприязні стосунки, тому помилково дійшли висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство. При таких обставинах вважаю, що доказів його винуватості у вчиненні цього кримінального правопорушення органом досудового слідства не надано. Тому його дії слід правильно кваліфікувати за ст. 125 КК України.

Головуючий по справі

суддя Бєдєлєв С.І.