Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, 1/30, 24000, (04337) 6-80-62

Справа № 1-160/10р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2010 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря: Цибульської Т.І.,

та прокурора: Загороднюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, вдівця, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, являючись суб'єктом підприємницької діяльності та власником кафе-бару "Минутка", що розташований по проспекту Незалежності 275-а в м. Могилеві-Подільському Вінницької області, грубо порушив законодавство про працю щодо ОСОБА_2, який працює продавцем в даному кафе-барі, а саме: в порушення вимог ст. 24-1 КЗпП України при прийнятті ОСОБА_2 на роботу ОСОБА_1 не уклав з ним трудовий договір у письмовій формі і не зареєстрував даний договір у державній службі зайнятості за місцем проживання; всупереч вимогам ст. 30 Закону України "Про оплату праці" ОСОБА_1, використовуючи найману працю ОСОБА_2. не нараховував йому і не обліковував заробітну плату, а виплачував її без оформлення відомостей або інших платіжно-видаткових документів про виплату заробітної плати; не дотримуючись ст. 48 КЗпП України, ОСОБА_1 не вів на ОСОБА_2 трудову книжку; також в порушення вимог ст. 253, 254 КЗпП України ОСОБА_1 не звітував і не сплачував страхові внески за найманого працівника ОСОБА_2 до Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості, Могилів-Подільського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Могилів-Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві- Подільському. Своїми діями ОСОБА_1 порушив конституційні права громадянина ОСОБА_2 та позбавив його права на зарахування часу роботи до стажу, який дає право на трудову пенсію, а також на одержання відповідних соціальних гарантій в разі настання будь- якого страхового випадку.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою за ч. 1 ст. 172 КК України визнав повністю і суду пояснив, що він являється приватним підприємцем і власником кафе-бару "Минутка", що розташований по проспекту Незалежності 275-а в м. Могилеві-Подільському Вінницької області. В даному кафе-барі продавцем працює ОСОБА_2, з яким він трудовий договір не укладав. Він щомісяця виплачує ОСОБА_2 заробітну платав розмірі 800 гривень, однак у платіжних відомостях ОСОБА_2 не розписується. Також він не оформляв на ОСОБА_2 трудову книжку і записи в ній не робив. Крім цього, він не сплачував жодних внесків за ОСОБА_2 до соціальних фондів і не повідомляв про нього в центр зайнятості. На даний час із ОСОБА_2 він уклав трудовий договір і сплачує за нього страхові та інші внески. ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому і просив суд закрити провадження в даній справі, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що він працює продавцем в кафе-барі "Минутка", власником якого являється ОСОБА_1 Він щомісяця отримує заробітну плату, однак жодних платіжних документів про це раніше не підписував. На даний час трудовий договір із ним укладено і в його трудовій книжці зроблено необхідні записи. Не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за дійовим каяттям.

Прокурор Загороднюк В.В. вважає, що є усі підстави для закриття провадження в справі у зв'язку з дійовим каяттям підсудного ОСОБА_1

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1 грубо порушив законодавство про працю відносно найманого працівника ОСОБА_2, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК України.

Заслухавши пояснення підсудного, покази потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 172 ч. 1 КК України необхідно закрити з наступних підстав.

Згідно із ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якищовона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Однак у відповідності до ч. 3 п 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 30 травня 2008 року "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" судді не може закрити справу при попередньому розгляді, коли для з'ясування (підтвердження) підстав для її закриття необхідно досліджувати й оцінювати певні докази у справі, дані щодо поведінки обвинуваченого або коли за законом вимагається згода обвинуваченого на закриття справи, але такої згоди у справі немає.

Оскільки під час попереднього розгляду справи суд не мав можливості дослідити докази дієвого каяття ОСОБА_1, а також в матеріалах справи не було його згоди на закриття справи, то справа була призначена до розгляду.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості за ст. 172 ч. 1 КК України. Він щиро розкаявся у вчиненому, так як визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Також ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю злочину, що виразилось в наданні ним органам досудового слідства максимальної допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Крім цього, потерпілому по справі ОСОБА_2 повністю відшкодовано завдані збитки, в ході судового слідства по справі він заявив, що не має до підсудного ОСОБА_1 претензій матеріального та морального характеру, цивільний позов не заявляв. 05 червня 2010 року між ним та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір.

Також при винесенні рішення по даній справі суд враховує, що підсудний ОСОБА_1 являється 75-річною престарілою особою.

Враховуючи дані обставини, суд вважає, що необхідно закрити провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

У відповідності до ч. 7 п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" передбачене ст. 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. Тобто за наявності усіх умов, встановлених даною нормою закону, звільнення особи від кримінальної відповідальності за дійовим каяттям є обов'язком, а не правом суду.

Керуючись ст. 71 72, 282 КПК України, ст. 45 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 7 діб.