Справа №2-2330/06   

                2-488/07

РІШЕННЯ ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

16 січня 2007 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Вергопуло К.В.,

при секретарі - Шевчук О.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.ІллІчівську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, стверджуючи, що відповідач, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1, направив до начальника порту службову записку, в якій стверджував, що він, ОСОБА_1, також працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, приймає участь в розкраданні технічних мастил і змащень.

Вважаючи цю інформацію недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд визнати її недостовірною, а також зобов'язати відповідача надати на ім'я начальника порту службову записку, в який спростувати вказану інформацію.

Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь в відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, пояснивши суду, що, дійсно, ОСОБА_2, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1, направив до начальника порту службову записку, в якій стверджував, що ОСОБА_1, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, приймає участь в розкраданні технічних мастил і змащень.

Однак, як пояснив представник відповідача, ОСОБА_2 не мав на меті розповсюдити інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а мав на меті запобігти розкраданню в порту технічних мастил і змащень, яке, як він вважав, відбувається за участю позивача.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 працювали інженерами відділу матеріально-технічного постачання державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт".

05 липня 2006 року ОСОБА_2 направив до начальника порту службову записку (а.с.5), в якій стверджував, що ОСОБА_1 приймає участь в розкраданні технічних мастил і змащень.      Дана інформація не відповідає дійсності.

Однак, суд виходив з наступного, відмовляючи в задоволенні позову,

Згідно ст.ст.277, 297 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на її спростування, в тому числі звернувшись до суду.

Суд вважає, що інформація, яка підлягає спростуванню, повинна бути не тільки недостовірною, але і розповсюдженою з метою приниження честі, гідності та ділової репутації особи, якої вона стосується.

Цей висновок випливає з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5  про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року №8-рп/2-3, згідно якого „повідомлення правоохоронному органу про дії його працівника, що стосуються виконання ним службових обов'язків... є повідомленням про поведінку цього працівника, а тому не є поширенням відомостей у розумінні статті 7 Цивільного кодексу незалежно від того, чи правдиві вони" і „звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому" такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу".

При таких обставинах, суд, за аналогією права, вважає, що хоча ОСОБА_1не є посадовою чи службовою особою правоохоронного органу, але інформація, яка містилась в службовій записці відповідача, адресованої на ім'я начальника порту, стосувалась дій працівника порту щодо виконання ним своїх службових обов'язків.

Більш того, згідно п.З ст.255 КпАП України на начальника порту покладено обов'язок щодо складення протоколів про правопорушення, передбачені ст.51 КпАП України (дрібне викрадання чужого майна), тому звернення позивача, що містило певні відомості про скоєння відповідачем правопорушення, слід вважати як таке, що було передане не з метою доведення неправдивих відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою перевірки цього звернення уповноваженою на це законом посадовою особою.

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкоди є необґрунтованими. Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.