Справа:22 -2333 /08
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Н.В.
Доповідач: Жайворонок Т.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2008 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого. Жайворонок Т.Є.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Кухарської Т.Г.,
при секретарі: Косяк О.А,
з участю
представника позивача: Петренко О.В.
представника відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача закритого акціонерного товариства „Оболонь" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2007 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства „Оболонь" до ОСОБА_1 про виселення.
Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є, пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -
встановила:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2007 року відмовлено у задоволенні позову ЗАТ „Оболонь" до ОСОБА_1. про виселення.
У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач ЗАТ „Оболонь" вказує, що за рішенням суду ОСОБА_1, як учаснику МЖК, якій відпрацював трудову програму, надали однокімнатну квартиру у приватну власність, тобто у суду не було підстав для застосування до даних правовідносин ст.132 ЖК України. Просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказує, що ст.132 ЖК України забороняє виселення без надання іншого житла працівників, які пропрацювали більше 10 років, а він працює на підприємстві з 1980 року. Квартиру по АДРЕСА_1 отримав не в порядку поліпшення житлових умов, а відповідно до зобов'язання між ним і ЗАТ „Оболонь" та в порядку дольової участі. На час отримання квартири у 2003 році його сім'я складалася із 4 осіб, тобто однокімнатна квартира не вирішувала житлову проблему. 05.05.1995 року він отримав виробничу травму. З квітня 2002 року постійно прописаний у спірному гуртожитку. Просить рішення залишити без зміни.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 18.01.1980 року і до цього часу працює у відповідача. У 1980 року йому було надано гуртожиток : кімнату АДРЕСА_2. З жовтня 1991 року по жовтень 1994 року працював в ДСК-4 по програмі добровільного будівництва житла на підставі договору між AT „Оболонь" та ДСК-4 Головкиївміськбуд. Рішенням Мінського районного суду міста Києва від 29 вересня 1998 року було задоволено позов ОСОБА_1. до ЗАО „Оболонь" та постановлено зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 на сім'ю у складі одної особи однокімнатну квартиру. 07.02.2001 року ОСОБА_1 уклав інвестиційний договір з AT ХК „Київміськбуд" в особі АКБ „Аркада" на будівництво житла - однокімнатної квартири №65, в будинку №6 по вул. Старонаводницькій в м.Києві.. На будівництво квартири ЗАТ „Оболонь" перерахувало АКБ „Аркада" 53 074,58 грн. Свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_1 отримав 20.02.2003 року, а за договором купівлі-продажу від 01.09.2005 року продав її ОСОБА_4
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Стаття 132 ЖК України передбачає вичерпний перелік підстав для виселення з гуртожитку. Зокрема, працівника, який поселився в гуртожиток в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вірно виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 з 1980 року перебуває у трудових відносинах з позивачем, поселений в гуртожиток у зв'язку з роботою, проживає в ньому з 1980 року, у встановленому порядку зареєстрований.
Та обставина, що 20.02. 2003 року на виконання рішення суду відповідачу у власність було передано однокімнатну квартиру, яку він у 01.09.2005 року продав, не може бути підставою для його виселення з гуртожитку на підставі ст.132 ЖК відповідно до позову, який заявлено ЗАТ „Оболонь" 03.07.2007 року .
Доводи скарги, що при вирішенні спору суд неправильно застосував норми ст. 132 ЖК України, є надуманими, так як саме на підставі цієї статті заявлено позов.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303,307, 315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Оболонь" відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2007 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців.