Липовецький районний суд Вінницької області

м. Липовець, вул. Шевченка, 1, 22500, (04358) 2-13-92

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З квітня 2010року

В складі: головуючого судді ПОРОХОВОГО Г.І

при секретарі ПОПРОЦЬКІЙ O.A.

участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника відповідача

ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Липовець, Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до /правління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій незаконними, зобов’язання нарахувати та виплатити -едоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни за період 01.01.2006року по 31 грудня 2009 року, нараховувати і виплачувати 20% надбавку до пенсії в подальшому.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Липовецького районного суду з позовом до Пенсійного фонду України у "Липовецькому районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій незаконними, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни за період 11.01.2006року по 31 грудня 2009 року, нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії в подальшому, мотивуючи тим, що вони мають статус «Дитини війни» та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни їм повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак дана надбавка їм не нараховувалась та не виплачувалась відповідачем. Про порушене право вони дізнались із публікації в газеті «33 Канал» від 17 лютого 2010 року та з офіційного листа відповідача, в зв’язку з чим звертались до пенсійного фонду у Липовецькому районі про нарахування та виплату їм надбавки до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, однак отримали лист з відмовою. Просять поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом свого права на 30% надбавку до пенсії за період з 01.01.2006 року, визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати його нарахувати та виплатити в повному обсязі їм, як дітям війни, недоплачену щорічну державну соціальну 30% надбавку починаючи з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, а також зобов’язати відповідача нараховувати її в подальшому.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що вони мають статус "Діти війни" та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна надбавка до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак в період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року їм така надбавка відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить закону. Про порушене своє право вони дізнались в лютому 2010 року з публікації в газеті «33 Канал» та з офіційного листа відповідача, який відмовив

їм у задоволені вимоги про нарахування надбавки до пенсії згідно закону. Просять позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що позивачі мають статус «діти війни» та на них розповсюджується дія закону «Про соціальний захист дітей війни». Позовні вимоги стосуються недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за 2006-2009 роки. Позивачі проопустили строк звернення до суду, оскільки позовна давність відповідно до ст. 157 ЦК України становить три роки та сплив позовної давності, про застосування якої , є підставою для відмови у позові. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності 1 січня 2006 року та був опублікований в засобах масової -формації також позивачі отримували пенсію та не могли не знати про дію закону та розмір пенсії, що була нарахована. Крім того Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про зоціальний захист дітей війни» та підвищення до пенсії «Дітям війни» не передбачено. Відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» надбавка виплачувалась лише особам, які є інвалідами та на яких -поширювався Закон України «про соціальний захист дітей війни», у розмірі 50% від зозміру надбавки, встановленої для учасників війни. 9 липня 2007 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 6-рп/2007 та визнав положення п. 2 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» неконституційними. Після прийняття даного рішення Урядом не прийнято жодного нормативно-правового акту а управління не мало підстав та фінансування виплати даної надбавки. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» також внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни до закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними. Однак порядок обчислення пенсій та підвищень, залишилось законодавчо неврегульованим. Управління пенсійного фонду у Липовецькому районі діяло правомірно, у межах чинного законодавства та не порушило будь-яких прав, свобод та інтересів позивачів. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши усі матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Позивачі звернулись до суду 13 березня 2010 року з позовними вимогами про недоплачену надбавку до пенсії за 2006 -2009 роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Судом встановлено, що про порушене своє право позивачі дізнались із публікації в газеті «33 Канал» від 17 лютого 2010 року. З даного часу почався перебіг позовної давності щодо даних позовних вимог. З офіційного листа Управління пенсійного фонду у Липовецькому районі від 22 лютого 2010 року вбачається, що позивачам відмовлено у нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 2009 року по 2009 рік включно.

Позивачі мають статус "діти війни", що підтверджується посвідченням № 108614, та 430899 та не заперечується представником відповідача, отже на них розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, кріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи кантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених конституцією України.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV “Про внесення змін до закону України "Про Державний бюджет України "на 2006 рік ” пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6-у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Закон опубліковано 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Виходячи з цього з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зпкрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік "не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтею 111 установлено, що у 2006 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни

Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489- V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-\/І "Про Державний бюджет України" на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону Ураїни “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”) до пенсії або помісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що вилачусться замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет .України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом «дітей війни» мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Вищезазначені рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикцій при розгляді позовів в зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, такі відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної зробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за Оповідними бюджетними програмами.

Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих вииплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з цього виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або помісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України про соціальний захист дітей війни

Представник відповідача в своїх поясненнях позов не визнала, суду пояснила, що хоча рішеннями Конституційного Суду України в 2007 та в 2008 роках визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України» на дані роки, щодо виплати щомісячної соціальної допомоги дітям війни, Урядом не прийнято жодного нормативного акту та вони не мали законних підстав та фінансування виплати вищевказаної надбавки.

Поряд з цим, у справі " Кечко проти України" Європейський Суд з права людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на соціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії відповідача в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 1009 року стосовно не нарахування та не виплати позивачам щомісячної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» є незаконними. В зв’язку з чим позовні вимоги про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі нарахувати та виплатити позивачам надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне врахування» підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому проводити щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст. ст.3 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. «Справа про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-213 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1 та КОБЗАРЮ вану Петровичу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі, встановлену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 гоудня 2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Головуючий суддя : Г.І.Пороховий