ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.15р. Справа № 904/4747/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів", м. Дніпропетровськ

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 49 986 грн. 31 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Шкеда М.О., представник, доручення № б/н від 01.10.2014 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 49 986 грн. 31 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі схоронності вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі його отримувачу, що спричинило нестачу вантажу у розмірі 49 986 грн. 31 коп.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 18.06.2015р.

18.06.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 року надав витяг з ЄДРПОУ щодо адреси відповідача та довідку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, просив суд в позові відмовити, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем належними доказами не підтверджений розмір вартості нестачі вантажу, який підлягає відшкодуванню. (а.с.26)

В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 28.07.2015р. Зобов'язано позивача надати до наступного судового засідання первинні бухгалтерські документи на підтвердження кількості та вартості купленої продукції товариством з обмеженою відповідальністю "Фаркон" у виробника (видаткові накладні, специфікації на вантаж, довідки щодо вартості товару, тощо).

28.07.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, витребувані судом докази до справи не надав, подав через канцелярію господарського суду додаткові пояснення №1. (а.с.33)

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, просив суд в позові відмовити.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2015р., в зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів, для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 03.08.2015р.

03.08.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав через канцелярію господарського суду додаткові пояснення №2. (а.с. 36-37)

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. (а.с.34)

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 02.06.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 03.08.2015р. (2 серпня 2015 року вихідний день).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

03.08.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фаркон" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (покупець-позивач) було укладено договір №1/3 від 23.03.2015 року, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець купує товар, марка, кількість, ціна, умови та строки поставки якого вказані у специфікаціях, доданих до даного договору та які є невід'ємною його частиною. (а.с.18-19)

Постачальник постачає товарна умовах СРТ станція призначення, згідно "Інкотермс 2000". Найменування станції призначення вказується у специфікаціях. Датою поставки вважається дата штемпелю станції на залізничній накладній. Датою відвантаження вважається дата штемпелю залізниці на залізничній квитанції про прийняття вантажу до перевезення на станції відправлення. (п. 2.1. договору)

На виконання умов укладено договору та специфікації до нього постачальником було направлено, а залізницею (відповідачем) прийнято до перевезення партію вугілля АО (50-100) у кількості 330 140 кг, про що свідчить наявна в матеріалах справи залізнична накладна №50315902 від 23.03.2015р.(а.с.10). Зазначений вантаж перевозився відповідачем відкритим рухомим складом у вагонах №65880981 (66100 кг.), №66793910 (65260 кг.), №67387712 (66960 кг.), №67700674 (65960 кг.), №60310810 (65860 кг.), що підтверджується відомістю вагонів до залізничної накладної № 50315902 від 23.03.2015р.

Загальна вартість відправленого постачальником товару складає 964 008, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ф-00000031 від 23.03.15р.(а.с.21)

Як зазначає позивач у позовній заяві, 25.03.2015 року під час приймання вантажу по кількості була проведена його комісійна видача з переважуванням вагонів №65880981, №66793910, №60310810 на 150 тн. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, в результаті чого було встановлено нестачу вантажу в загальній кількості 20420 кг, а саме:

- у вагоні №65880981 (66100 кг.), фактична його вага - 58 750 кг., (тобто на 7350 кг менше ніж було завантажено);

- у вагоні №66793910 (65260 кг.), фактична його вага - 57050 кг., (тобто на 8210 кг менше ніж було завантажено);

- у вагоні №60310810 (65860 кг.), фактична його вага - 61000 кг., (тобто на 4860 кг менше ніж було завантажено).

25.03.2015р. в результаті проведеного переважування вагонів №65880981, №66793910, №60310810, відповідальними представниками відповідача було складено комерційні акти РА № 006871/119/4, РА №006870/118/3 та РА №006869/117/2 (а.с.15-17), якими встановлено невідповідність маси вантажу зазначеній у перевізному документі, щодо фактичної його маси.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з урахуванням норми нестачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, нестача у вагонах №65880981, №66793910, №60310810 складає (24420 кг виявлена нестача - 3301,40 кг. - норма нестачі) = 17118,60 кг., загальною вартістю 49986 грн. 31 коп.

В зв'язку несхоронним перевезенням відповідачем вантажу, позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу під час перевезення, що і є предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Так, у комерційному акті РА № 006871/119/4 від 25.03.2015 року складеним на ст. станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми № 1607/Г від 24.03.2015р. вагон був поданий на переваження. Зазначеним актом встановлено, що при переваженні на справних 150 тон. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол (повірка 15.10.14р.) виявилось брутто - 88400 кг, тара - 23800 кг, нетто - 61000 кг, що менше документу на 4860 кг. навантаження вантажу нижче бортів на 20-30 см. по документу зазначається вантаж маркування вапняком, фактично не маркований. В вагоні наявне поглиблення з права по ходу потягу над 1-2 люками довжиною - 2,5 м., шириною 1,2 м., глибиною - 0,2 м. В технічному відношенні вагон справний. Торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін зачинені. Протікання вантажу відсутнє. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, що не вистачає у вагоні повинен вміститися. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає.

У комерційному акті РА № 006870/118/3 від 25.03.2015 року складеним на ст. станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми № 1607/Г від 24.03.2015р., вагон був поданий на переваження. Зазначеним актом встановлено, що при переваженні на справних 150 тон. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол (повірка 15.10.14р.) виявилось брутто - 80250 кг, тара - 23200 кг, нетто - 57050 кг, що менше документу на 8210 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 20-30 см. по документу зазначається вантаж маркування вапняком, фактично не маркований. В вагоні наявне поглиблення зліва по ходу потягу над 6-7 люками довжиною - 2,5 м., шириною 1,2 м., глибиною - 0,2 м. В технічному відношенні вагон справний. Торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін зачинені. Протікання вантажу відсутнє. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, що не вистачає у вагоні повинен вміститися. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає.

Також, у комерційному акті РА № 006869/117/2 від 25.03.2015 року складеним на ст. станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми № 1607/Г від 24.03.2015р., вагон був поданий на переваження. Зазначеним актом встановлено, що при переваженні на справних 150 тон. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол (повірка 15.10.14р.) виявилось брутто - 81750 кг, тара - 23000 кг, нетто - 58750 кг, що менше документу на 7350 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 15 см. по документу зазначається вантаж маркування вапняком, фактично не маркований. В вагоні наявне поглиблення з права по ходу потягу над 6-7 люками довжиною - 2,0 м., шириною 1,0 м., глибиною-0,3 м. В технічному відношенні вагон справний. Торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін зачинені. Протікання вантажу відсутнє. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, що не вистачає у вагоні повинен вміститися. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Позивач розрахував вартість шкоди, спричиненою внаслідок нестачі вантажу, з урахуванням норми нестачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, нестача у вагонах №65880981, №66793910, №60310810 складає (24420 кг виявлена нестача - 3301,40 кг. - норма нестачі) = 17118,60 кг., що складає 49986 грн. 31 коп.

Оскільки спірні вагони були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з приводу того, що позивачем при здійсненні розрахунку суми позову визначено вартість вантажу з ціни постачальника товару, а не за вартістю первинного вантажовідправника, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем було доведено належними та допустимими доказами, вартість вантажу купленого у вантажовідправника (ТОВ "Фаркон"), в свою чергу відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, але наведених позивачем обставин не спростував.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для звільнення залізниці від відповідальності, оскільки вагони з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, відповідальність за збереження вантажу за час його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажу за час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних відносинах в силу ст.110 Статуту покладаються на залізницю тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу у розмірі 49986 грн. 31 коп. - обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 1Б, код ЄДРПОУ 34775113) вартість майнової шкоди, заподіяної нестачею вантажу у розмірі 49 986 грн. 31 коп. та суму судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.08.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна