ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 923/442/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: від ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від ТОВ «ЯР ПОЛЕ» від ПрАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Бєляновський В.В. Герасименко Ю.С Танача Ю.А., довіреність № 60, дата видачі: 16.07.15 Шеретова О.В., довіреність № 22/05-1, дата видачі: 22.05.15 не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь

на рішення господарського суду Херсонської області

від26.05.2015р.

у справі№ 923/442/15 /суддя Задорожна Н.О./

за позовом Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь

до відповідача-1 відповідача-2 проПриватного акціонерного товариства «Скадовське хлібоприймальне підприємство» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯР ПОЛЕ» зобов'язання повернути 5262060кг пшениці

про зобов'язання повернути 5262060кг пшениці

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька обл., м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 34550446) звернувся з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідачів (ПАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», Херсонська обл., м. Скадовськ, код ЄДРПОУ 21301823 (відповідача-1) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЯР ПОЛЕ», м. Київ, код ЄДРПОУ 39089348 (відповідача-2) повернути ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 1285440 кг зерна пшениці V класу та 1268430 кг зерна пшениці VI класу, разом 2553870 кг зерна пшениці як безпідставно набуте майно.

Заявою від 29.04.2015р. позивач збільшив позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача-1 повернути 3 199 700 кг. зерна пшениці 6 класу врожаю 2014р. вартістю 9074349 грн., зменшив позовні вимоги до відповідача-2 та просив зобов'язати відповідача-2 повернути позивачу зерно пшениці 5 класу врожаю 2014р. кількістю 1285440 кг (вартістю 3 855 034,56 грн.) та зерно пшениці 6 класу врожаю 2014р. кількістю 776920 кг (вартістю 2 203 345,12 грн.).

Заявою від 15.05.2015р., яка надійшла до суду 18.05.2015р., позивач збільшив позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача -1 повернути позивачу 3 959 580 кг. зерна пшениці 6 класу врожаю 2014р. вартістю 11 229 368,88грн., зерно пшениці 5 класу врожаю 2014р. кількістю 1 285 440 кг та вартістю 3 855 034,56грн., зменшив позовні вимоги до відповідача-2 та просив зобов'язати відповідача -2 повернути позивачу зерно пшениці 6 класу врожаю 2014р. кількістю 17 040 кг та вартістю 48 325,44 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.2015р. у задоволенні позову відмовлено. При цьому господарський суд мотивував відмову у задоволенні позову тим, що ним було встановлено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем-1, предметом яких є зберігання зерна пшениці, що належить позивачу. Також суд зробив висновок про укладення між позивачем та відповідачем-2 договору перевезення вантажу. Вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути 17040 кг зерна є спором про нестачу в межах договірних відносин з перевезення. Докази припинення договірних зобов'язань у матеріалах справи відсутні. Господарський суд визнав, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки його позов ґрунтується на правових нормах статті 1212 ЦК України, а в даному випадку існували законні підстави для передачі зерна від позивача відповідачу-1 для зберігання та від позивача відповідачу-2 для перевезення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.2015р. Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подав апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015р., прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що суд дійшов хибного висновку щодо наявності договірних правовідносин та укладення договорів між сторонами, судом надано невірну оцінку обставинам щодо наявності погодження між Позивачем та Відповідачами істотних умов договорів, при винесені рішенні судом не враховано вимоги законодавства щодо особливостей укладення договору перевезення та складського зберігання зерна.

Представник за довіреністю від відповідача-1 Дорошенко О.М. була присутня у судовому засіданні 06.07.2015р., коли вирішувалося питання про відкладання розгляду апеляційної скарги на 03.08.2015р. о 10 год. 30хв. у зв'язку із неприбуттям представників позивача та відповідача-2. Також у той же день представник відповідача-1 Дорошенко О.М. за її заявою була ознайомлена із матеріалами даної справи, про що свідчить її відповідний запис та підпис на заяві про ознайомлення.

03.08.2015р. на адресу апеляційного господарського суду засобами електронного зв'язку на електронну пошту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів від представника відповідача-1 за довіреністю Дорошенко О.М. До клопотання доданий листок непрацездатності від 27.07.2015р. у зв'язку з отриманою травмою - надрив зв'язки правого колінного суглоба гемартроз. Вказане унеможливлює фізичну явку Дорошенко О.М. до суду 03.08.2015р. Також у цьому клопотанні представник Дорошенко О.М. повідомляє про те, що забезпечити явку іншого представника до суду відповідач-1 не має можливості через непередбаченість ситуації, справа є складною та вимагає певного часу на ознайомлення з її матеріалами іншого представника.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки представництво у судах юридичні особи ведуть через своїх представників згідно повноважень, наданих Статутом або за довіреністю. У разі неможливості явки до суду одного представника існує можливість його заміни іншим представником за довіреністю або представництвом самого керівника юридичної особи, що залежить виключно від волевиявлення цього керівника. З 27.07.2015р. до 03.08.2015р. у відповідача-1 було достатньо часу для вирішення питання щодо представництва інтересів в суді по даній справі. Крім того, захист інтересів може здійснюватися окрім особистої участі представника в судовому засіданні шляхом подачі до суду відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень тощо. Але жодним чином відповідач-1 не висловив заперечення щодо апеляційної скарги, не заявив про наявність додаткових доказів, без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті у судовому засіданні 03.08.2015р. Обов'язковою явка до суду представника відповідача-1 не визнавалася.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-2, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Що стосується правовідносин між позивачем та відповідачем-1, господарським судом Херсонської області з цього питання була встановлена відсутність єдиного договору складського зберігання, але зазначено, що факт укладення договору складського зберігання підтверджується прийняттям товару на зберігання, надсиланням позивачем проекту договору відповідачу-1, проставленням відповідачем-1 підписів на товарно-транспортних накладних, наявністю складських квитанцій у матеріалах справи, рухом первинних документів та листуванням між сторонами з питань зберігання майна.

Але з висновком господарського суду про фактичне укладання між позивачем та відповідачем-1 договору складського зберігання не погоджується колегія суддів, оскільки такий висновок є помилковим без врахування вимог діючого законодавства з цього питання.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, яка є загальною правовою нормою, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Матеріали справи свідчать про відсутність підписаного обома сторонами договору складського зберігання у формі єдиного документа, що не заперечується самими сторонами.

Окрім загальних правових норм щодо укладення правочину, існують спеціальні правові норми, якими врегульовано укладення договору складського зберігання.

Так, ч. 2, 3 ст. 957 ЦК України вказують на те, що договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. Згідно ст. 961 ч. 1 товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію.

У відзиві на позовну заяву (т. 3 а.с. 52) відповідач-1 вказує, що він є суб'єктом підприємництва, що здійснює діяльність із надання фізичним та юридичним особам послуг із зберігання зерна (зерновий склад). Вказане підтверджується Сертифікатом № 5962 від 26.06.2013р. відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (т. 3 а.с. 59). Також у цьому відзиві відповідач-1 підтверджує факт отримання ним на виконання домовленостей з позивачем на зберігання зерна пшениці позивача загальною кількістю 5 247 020 кг, з яких 3 961 580 кг - зерно пшениці 6 класу, а 1 285 440 кг - зерно пшениці 5 класу. Вказане зерно прийняте на зберігання від перевізника відповідача-2 ТОВ «Яр Поле», що підтверджується товарно-транспортними накладними, які є у матеріалах справи. Також відповідач-1 вказує про те, що ним були оформлені складські квитанції у підтвердження факту прийняття зерна позивача на зберігання та зареєстровані у Реєстрі складських документів на зерно, але видача складських квитанцій позивачу не відбулася по теперішній час у зв'язку з неприбуттям уповноваженого представника позивача для отримання складських документів у встановленому порядку з проставленням підпису про отримання у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом. Крім того, відповідач-1 вважає, що норми чинного законодавства не вимагають від сторін укладення договору складського зберігання у вигляді єдиного документа, а оформлення зерновим складом складських квитанцій без їх вручення під підпис представнику позивача є належним підтвердженням укладення між сторонами договору складського зберігання.

Позивач також стверджує про неотримання складських квитанцій, але з причини ухилення від їх видачі представниками відповідача-1. Докази про вручення складських квитанцій відповідачем позивачу у матеріалах справи відсутні.

До правовідносин між позивачем та відповідачем-1 окрім вищевказаних спеціальних норм ЦК України слід застосовувати інші спеціальні правові норми, а саме:

1) Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», де в п. 15 ст. 1 визначено термін «зернового складу» як суб'єкта підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно. У п. 24 ст. 1 того ж Закону визначено термін «складські документи на зерно» - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

У доповнення до ст. 1 цього Закону ст. 24 передбачає, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Ст. 26 того ж Закону вказує на те, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

2) Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. № 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно» (із наступними змінами), до якої розроблений Додаток 3 до Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, де наведені типові бланки складської квитанції на зерно та форма Типового договору складського зберігання.

Типовим договором складського зберігання зерна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. № 510, передбачено істотні умови такого договору та умови прийому та зберігання зерна складом, умови взаєморозрахунків між сторонами, право на розпорядження зерном, строк його зберігання тощо.

У п. 6 п.п. 5) Додатку 3 до Постанови КМУ від 11.04.2003р. № 510 міститься припис, що зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У п. 24 того ж Додатку вказано про те, що бланк складської квитанції повинен містити дату видачі квитанції, а п. 42 того ж Порядку вказує, що після видачі зерна володільцям складських документів зерновий склад погашає прийнятті складські документи із здійсненням напису «погашено».

Тобто, вказані норми права покладають обов'язок видавати складські квитанції саме на зерновий склад (відповідач-1) у встановлений строк власнику зерна (позивачу) у підтвердження факту прийняття зерна та наявності цього зерна на складі, а також у підтвердження зобов'язання відповідача-1 повернути зерно позивачу, але в обмін на складські квитанції. Без наявності у позивача складських квитанцій неможливо довести належними та допустимими доказами факт наявності на зберіганні у відповідача-1 зерна, нібито отриманого ним від позивача для зберігання. Відсутність у позивача складських квитанцій позбавляє його законного права на пред'явлення вимог відповідачу-1 щодо повернення зерна із зберігання та звільняє відповідача-1 від виконання обов'язку повертати зерно на умовах договору складського зберігання. Формальне оформлення зерновим складом складських документів без їх видачі зберігачу не є належним виконанням зерновим складом свого обов'язку щодо видачі зберігачу складських квитанцій на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. За таких обставин оформлені, але не видані зберігачу складські квитанції, не виконують покладену на них законом функцію, тому не приймаються до уваги колегією суддів як належний доказ укладення договору складського зберігання.

Крім того, ст. 179 ч. 4 Господарського кодексу України забороняє сторонам відступати від змісту Типового договору, затвердженого КМУ, але вони мають право тільки конкретизувати його умови. Згідно ст. 184 ч. 3 того ж Кодексу, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовим актами щодо застосування примірного або типового договору.

Тобто, вказані норми права зобов'язують сторони укладати договір складського зберігання у формі єдиного документа у відповідності до Типового договору, затвердженого відповідною постановою КМУ. Вимоги закону в цій частині сторонами не були виконані, договір у формі єдиного документа у відповідності до Типового договору не був укладений та підписаний, що свідчить про відсутність будь-яких законних правовідносин складського зберігання між позивачем та відповідачем-1.

Посилання відповідача-1 на факт прийняття зерновим складом зерна позивача на зберігання від перевізника за товарно-транспортними накладними, рух первинних документів та листуванням між сторонами з питань зберігання майна також не приймається до уваги колегією суддів, оскільки вказані дії та документи не є тими належними та допустимими доказами, якими повинно бути підтверджено укладення договору складського зберігання.

За таких обставин, враховуючи неможливість захисту майнових прав та інтересів позивача в іншій спосіб, доведеність факту безпідставного набуття відповідачем-1 майна, яке належить позивачу, неповернення вказаного майна відповідачем-1 його власнику у добровільному порядку протягом тривалого часу, колегія суддів вважає правильним та справедливим скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до відповідача-1, застосувати статтю 1212 ЦК України та прийняти нове рішення щодо зобов'язання відповідача-1 повернути вказане майно позивачу протягом місяця.

Що стосується правовідносин між позивачем та відповідачем-2, то в цій частині колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правочину перевезення зерна, яке належить позивачу, автомобільним транспортом відповідача-2 в якості перевізника або на його замовлення транспортом інших осіб. Таким чином, відповідач-2 фактично здійснював для позивача послуги щодо перевезення його майна, що підтверджується у повній мірі наявними у матеріалах даної справи товарно-транспортними накладними.

Вказані правовідносини між позивачем та відповідачем-2 повинні бути врегульовані нормами Глави 32 «Правове регулювання перевезення вантажів» Господарського кодексу України та Глави 64 «Перевезення» Цивільного кодексу України. Згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 925 того ж Кодексу встановлено порядок пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення.

Позовні вимоги до відповідача-2 полягають у поверненні останнім частини зерна, яке не було доставлено одержувачу за товарно-транспортними накладними. Такі позовні вимоги не можуть бути задоволені на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач-2 отримував зерно від позивача для перевезення згідно товарно-транспортних накладних в рамках договору перевезення, а не безпідставно або помилково, як це вимагають норми ст. 1212 ЦК України. Вказане повністю відповідає статті 909 частина 3 ЦК України, якою передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Таким чином, позивач стосовно відповідача-2 невірно обрав спосіб захисту майнових прав через застосування статті 1212 ЦК України за наявності невикористаної можливості подачі позову до суду, що випливає із договору перевезення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові до відповідача-2 скасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь задовольнити в частині, що стосується позовних вимог до відповідача-1, в іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову до відповідача-1.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Приватного акціонерного товариства «Скадовське хлібоприймальне підприємство» про зобов'язання повернути безпідставне отримане зерно пшениці задовольнити.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Скадовське хлібоприймальне підприємство» (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Шевченко, буд. 2, код ЄДРПОУ 21301823) протягом одного місяця повернути Дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Семашка, буд. 15, к. 405, код ЄДРПОУ 34550446) безпідставне набуте майно - зерно пшениці 6 класу врожаю 2014 року у кількості 3 959 580кг загальною вартістю 11 229 368,88грн. та зерно пшениці 5 класу врожаю 2014 року у кількості 1 285 440кг загальною вартістю 3 855 034,56грн.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015р. в частині відмови у задоволенні позову до відповідача-2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

В.В. Бєляновський