Єдиний унікальний номер 226/1175/15-ц Номер провадження 22-ц/775/422/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Канурної О.Д., Халаджи О.В.

при секретарі Будюк Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Димитровського міського суду від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заробітної плати,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник позивача з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позивачеві у задоволенні його вимог було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 22 серпня 2005 року по 25 березня 2013 року працював у державному підприємстві гірником очисного вибою. 25 березня 2013 року він був звільнений з роботи на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

За наказом від 03 лютого 2013 року ОСОБА_2 був переведений з дільниці № 1 на дільницю № 5 гірничим робочим очисного вибою 5 розряду з тарифною ставкою 34 грн. 60 коп.

Згідно довідки про тарифікацію робіт дільниці № 5 за серпень 2012 року роботи, як оплати праці і виконували робітники цієї дільниці, у тому числі, позивачем, були пов»язані з демонтажними роботами і тарифікувались та оплачувались у відповідальності з нормативами, встановленими Додатком № 33 до Умов оплати праці Галузевої угоди між Мінвуглепромом України, іншими державними органами, власниками, діючими у вугільній промисловості і Всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2011 року по 2-4 розрядах.

Судом першої інстанції було встановлено, що норма виробки бригадою ГРОВ дільниці № 5 у серпні 2012 року склала 92,3%.

Відповідно до п. 16 Додатку № 33 Умов оплати праці Галузевої угоди єдиними нормами часу на монтаж і демонтаж гірничих машин і обладнання для проведення підготовчих виробок і підземного транспорту на вугільних шахтах, монтаж і демонтаж стрічкових конвейєрів марки 2П100У, чим протягом 2012 року займалась бригада позивача, тарифікується за 4 розрядом, монтаж лебідок – за 3 розрядом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підприємство нараховувало та сплачувало позивачеві заробітну плату за серпень 2012 року у відповідності до вимог закону, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення недоплати заробітної плати за липень 2012 року у сумі 30 грн. 82 коп., то суд першої інстанції установив, що вказана сума дійсно була відрахована із заробітку позивача як помилково нарахована, оскільки до відомості та рапорту про нарахування заробітної плати за липень 2012 року помилково не був включений підземний робітник, член бригади ОСОБА_3, що стало підставою для подальшого перерахунку колективної заробітної плати бригади ГРОВ дільниці № 5.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача і в цій частині позову.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги Шпарчука у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону.

Так, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що порядок оплати праці був врегульований Колективним договором та Галузевими угодами з доповненнями та змінами від 03 липня 2001 року; 15 лютого, 20 вересня, 10 грудня 2002 року; 01 липня та 29 грудня 2003 року, які підписані та діють, тому посилання відповідача на наказ підприємства щодо оплати праці є безпідставним, таким, що суперечить ст. 97 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» та Гірничому закону.

Суд не прийняв до уваги, що згідно з п. 6.5 Колективного договору при невиконанні норми вироблення не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу, однак заробітна плата у цьому випадку не може бути нижчою, ніж встановлена тарифна ставка присвоєного робітнику розряду. При невиконанні норм вироблення з вини працівника оплата провадиться згідно виконаної норми.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нарахування заробітної плати провадилось позивачеві за підрядною системою оплати праці, оскільки такі умови оплати праці відсутні у Колективному договорі, а вини позивача у невиконанні норм виробки за серпень 2012 року відповідачем не доведено.

Стосовно недоплати 30 грн. 82 коп. апелянт вважає, що позивач, хоча і працював у бригаді, але мав індивідуальний, а не бригадний заробіток, тому відрахування із заробітку позивача вказаних коштів є погіршенням оплати його праці, до того ж, невключення у рапорт іншого працівника не є виною позивача.

Сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають та зроблених судом правових висновків не спростовують, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Димитровського міського суду від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: