Справа № 344/8020/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1723/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.

за участю секретаря: Петріва Д.Б.

сторін: представника прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення банківського вкладу, за апеляційною скаргою представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення банківського вкладу.

На дану ухвалу представник АТ «Банк «Фінанси та кредит» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм чинного законодавства.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що виходячи з вимог ст.109 ЦПК України, позови до юридичної особи пред’являються в суд за їх місцезнаходженням. В даному ж випадку юридичною адресою відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» є м. Київ, а відтак розгляд зазначеного позову належить до юрисдикції відповідного суду на території м. Києва.

З цих підстав ухвалу суду першої інстанції апелянт просив скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури та позивача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до АТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення банківського вкладу.

За правилами ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Однак, суди при вирішенні питання про відкриття провадження повинні дотримуватися правил визначення підсудності, що передбачені ЦПК України, враховувати особливості спірних правовідносин, а також приймати до уваги роз'яснення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року.

Так, судова колегія погоджується з твердженням банку, що позови до юридичних осіб пред'являються за їх місцезнаходженням, але в даному випадку положення ч. 2 ст. 109 ЦПК України застосовувати не можна, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

До того ж, при вирішені позовів пов'язаних із захистом прав споживачів, суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року.

Як вбачається з п. 1 вказаної Постанови Пленуму Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

Оскільки Законом не визначено певних меж його дії, то судам слід враховувати, що до відносин, які ним регулюються, належать і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операції, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

При цьому під послугами, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», слід розуміти діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В даному випадку спір між сторонами виник стосовно укладеного договору банківського вкладу; відповідно, банківський вклад - є однією із послуг банку, яка спрямована на надання вкладнику (фізичній особі) матеріальних благ у вигляді отримання відсотків за користування банком його коштами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року, вклад - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Крім того, характер фінансово-кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, а також використані у Законі України «Про захист прав споживачів» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію цього Закону.

Відповідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Крім того, пунктом 8 ст.110 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про банківський строковий вклад №300131/157260/07/15 від 14.01.2015 року був укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 у м. Івано-Франківськ, тобто за місцезнаходженням одного з відділень ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Зважаючи на те, що кошти позивача були внесені на відповідний рахунок банку у м. Івано-Франківськ (а.с.7-8), то й місцем виконання договору є м. Івано-Франківськ.

За таких обставин, звертаючись із даним позовом до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в Івано-Франківський міський суд, ОСОБА_3 правил територіальної підсудності не порушив.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав правову підставу для відкриття провадження в даній справі. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст.ст. 307; 312; 313; 314; 315; 316; 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4