АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1338/15 Справа № 178/21/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Цаберябий Б. М. Доповідач - Онушко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - - Онушко Н.М.

суддів - - Тарабана Є.О., Кленцаря В.Б.

за участю секретаря - - Савлюка Д.Л.

прокурора - Чорнобривець Ю.М.

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника - Левітіна О.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014040460000732 за апеляційною скаргою адвоката Левітіна Олега Юхимовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року,ухвалений стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

03 липня 2014 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання - три роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 03 липня 2014 року і остаточно призначено п'ять років і шість місяців позбавлення волі, вирішено долю речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 29 жовтня 2014 року, в період іспитового строку за попереднім вироком суду, яким він був засуджений за розкрадання чужого майна, у вечірній час, за попередньою змовою з ОСОБА_9, прийшли до Свято-Вознесенського храму Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви, який розташований по вул.Леніна в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області, де близько 22 години 30 хвилин реалізуючи умови попередньої змови, ОСОБА_9 відповідно до відведеної йому ролі залишився чекати біля будівлі храму, спостерігаючи навколо з метою попередження у разі виникнення небезпеки, а обвинувачуваний ОСОБА_6 відповідно до відведеної йому ролі в цей час через металеву решітку вікна проник до приміщення храму, звідки умисно, повторно, таємно за попередньою змовою з ОСОБА_9 викрав Євангеліє напрестольне в металевому окладі, вартістю 3 240 гривень, хрест напрестольний жовтого кольору, вартістю 1 210 гривень та хрест напрестольний сірого кольору, вартістю 955 гривень. Після чого обвинувачуваний ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим на свій розсуд і таким чином заподіявши Свято-Вознесенського храму матеріальну шкоду на загальну суму 5 405 гривень.

В поданій апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати як необґрунтований і незаконний, кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України закрити через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 та скасувати запобіжний захід стосовно його підзахисного, звільнивши його з-під арешту в залі суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що обвинувачення стосовно ОСОБА_6 будується на припущеннях, оскільки допитані свідки та представник потерпілого не надають прямих доказів про участь обвинуваченого в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

На його думку, свідок ОСОБА_9 повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності в якості співвиконавця або пособника, а не в якості свідка. Тому показання свідка ОСОБА_9, як доказ винуватості ОСОБА_6, не повинні були братися до уваги судом.

Судове провадження по цій справі було здійснено за відсутності захисника, але його участь повинна бути обов'язковою (п.3 ч.2 ст.52 КПК України). Суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_6 в 2007 та в 2008 роках проходив стаціонарне лікування в психіатричному медичному закладі, що підтверджується довідкою №4717 від 20.12.2013 року, а також проходив лікування з 17.09.2014 до 26.09.2014 по факту захворювання обох очей.

Однак ні органи досудового слідства, ні суд не прийняли ніяких мір для встановлення цих вад в умовах стаціонарного або амбулаторного дослідження в спеціальному медичному закладі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника Левітіна О.Ю. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора, який просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права. У цьому випадку обов'язкова участь захисника забезпечується з моменту встановлення цих вад.

В матеріалах кримінального провадження міститься характеристика стосовно обвинуваченого ОСОБА_6, видана Семенівським сільським головою ОСОБА_10, в якій вказано, що обвинувачений ОСОБА_6 навесні 2013 року повернувся до Семенівки з Магдалинівки, де знаходився в будинку для інвалідів з вадами зору (т.1 а.п.94).

Однак, суд першої інстанції у підготовчому засіданні на цю обставину уваги не звернув та не з»ясував у обвинуваченого ОСОБА_6, чи є у нього вади фізичного або психічного характеру.

Як вбачається з журналу судового засідання від 28 січня 2015 року судом прийнято відмову від послуг адвоката у обвинуваченого ОСОБА_6(т.2 а.п.16).

Суд першоі інстанціі, приймаючи письмову відмову обвинуваченого ОСОБА_6 від захисника 17.02.2015 (а.п.26 т.2), не перевірив, чи міг останній самостійно реалізувати своє право на захист.

В судовому засіданні апеляційної інстанції колегія суддів на підставі виписного епікризу КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня №7» ДОР», доданого захисником до апеляційної скарги (а.п.66 т.2), встановила, що обвинувачений ОСОБА_6 знаходився на лікуванні в очному відділенні з 17.09.2014 до 26.09.2014. Гострота зору - 0,3. ОСОБА_6 спрямовано на ЛКК з метою визначення ступеня втрати працездатності, тобто у обвинуваченого ОСОБА_6 наявні вади зору, які є підставою для обов»язкого забезпечення участі захисника у кримінальному провадженні.

Суд першої інстанції, розглянувши справу без участі захисника, порушив право обвинуваченого на захист, що на підставі п.4 ч.2 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а відповідно до вимог ст. 415 КПК України в усякому разі тягне скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Левітіна Олега Юхимовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року задовольнити частково.

Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити у вигляді тримання під вартою строком до 25 вересня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області: