Справа № 212/2034/15-ц

2/212/1811/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Кривий ОСОБА_1

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дехта Р.В. при секретарі Гавриленко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон на постійне місце проживання та виготовлення проїзного документа без згоди батька,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2015 року до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон на постійне місце проживання та виготовлення проїзного документа без згоди батька, свої вимоги мотивувала наступним.

ОСОБА_4, із відповідачем по справі ОСОБА_3, перебувала у зареєстрованому шлюбі з 18.06.2010 року по 11.09.2013 рік, Даний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серії 1-КИ №163712 та рішенням Жовтневого р айонного суду м. Кривого Рогу про розірвання шлюбу від 11 вересня 2013 р.

У шлюбі із відповідачем народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КИ № 299518, в якому батьком записаний відповідач по справі, ОСОБА_3 На теперішній час донька проживає разом зі позивачем та матеріально утримує та належним чином піклуюсь про здоров'я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток.

ОСОБА_3С ніякої участі у житті доньки не приймає, після народження доньки не виявляв та й на теперішній час не виявляє ніякого бажання спілкуватися зі своєю дитиною, не цікавиться розвитком дитини, її вихованням та утриманням. Даний факт підтверджується довідкою з Комунального дошкільного виховного закладу № 1,60, який відвідує наша донька, і у якій вказано, що з 29.10.2013 р. по теперішній час батько дитини ОСОБА_3 вказаний дитячий заклад не відвідував, в дитячій заклад дитину не приводив, додому не забирав, у святах та інших заходах не приймав участі. Також, відповідно до акту з місця проживання, ОСОБА_3С, з моменту нашого із донькою постійного проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, жодного разу не відвідував свою дитину за вказаною адресою.Оскільки відповідач по справі, відмовлявся добровільно допомагати своїй дитині, у 2014 р. позивачем до Жовтневого районного суду була подана позовна заява про стягнення аліментів. І лише після рішення суду, ОСОБА_3С, у примусовому порядку почав виплачувати аліменти.

10.02.2015 р. між позивачем ОСОБА_2, та громадянином ОСОБА_6 Сергійовичем було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія ТОД № 695360. Зараз позивач із ОСОБА_7 прийняли рішення, разом із донькою, переїхати жити до у ОСОБА_6, де він має власне житло, роботу та усі необхідні умови для проживання. Вказане рішення є добре виваженим, приймаючи його, у першу чергу нами були взяті до уваги інтереси дитини, а тому ми із чоловіком прийняли усі необхідні заходи для того, щоб забезпечити доньку повноцінним та комфортним розвитком і подальшим життям:

ОСОБА_7 у ОСОБА_6 має у власності будинок розташований за адресою Вологодська область , Кадуйський район, сільрада Чупринський, №373 а також частину житлової квартири, яка розташована за адресою Вологодська обл. м. Череповець, вул. Ленінградська буд. 22. кв. 92, що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію права. І ще у скорому часі закінчить процедуру оформлення права власності на житлову квартиру за адресою Вологодська обл. м. Череповець, Городецька АДРЕСА_1. Вказані факти означають що донька після переїзду буде забезпечена повноцінним житлом.

Заявою від 13 липня 2015 року позивач доповнила свої позовні вимоги та просила суд:

-Надати ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до ОСОБА_6 на постійне місце проживання без дозволу батька ОСОБА_3, відмовити.

-Надати ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу ОСОБА_2 без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_3 оформити документи для виїзду або супроводу неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, для постійного проживання до ОСОБА_6, відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, представник позивача позов підтримали, зазначили обставини, що викладенні у позовній заяві.

В суді відповідач ОСОБА_3 представник відповідача проти позову заперечував та просила суд відмовити у задоволенні позову, враховуючи обставини, що викладенні у запереченнях проти позову.

Представник служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально – Міської районної у місті Кривий ОСОБА_1 позов не підтримала, послалась та ту обставини, шо між батьками існує конфлікт щодо виховання та спілкування з дитиною. Відповідач ОСОБА_3 до дати подачі позову позивачем ОСОБА_2 до суду звертався до служби у справах дітей за консультацією щодо вчинення перешкод з боку відповідача, щодо спілкування малолітньою дитиною.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом було роз'яснено позивачу право заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.

Позивач ОСОБА_2, представник позивача попередніх судових засіданнях відмовилися надати судові додаткові докази, просив суд розглянути справу на підставі доказів, що є в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача в попередніх судових засіданнях відмовився надати судові додаткові докази, просив суд розглянути справу на підставі доказів, що є в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 та Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем.

В судовому засіданні судом становлено, що заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що виїзд дитини за кордон на постійне місце проживання позбавить його можливості спілкуватись з донькою, брати участь у ії вихованні, що порушить його законні права та законні права дитини виховуватись батьком.

Судом встановлено, що відповідно до Рішення Виконавчого комітету Центрально – міської районної у місті Кривий ОСОБА_1 від 17 червня 2015 року №220, визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами) (далі Правила), виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Посилаючись на вказану норму Закону, суд звертає увагу на те, що він регулює виїзд дитини за кордон, а не визначення постійного місця проживання. У разі посилання на цей Закон дозвіл на конкретний виїзд (одноразовий) з визначенням його початку й закінчення.

Надання за рішенням суду дозволу на виїзд з України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з ії матір’ю ОСОБА_2 на постійне місце проживання до Російської Федераціє без згоди та супроводу батька суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст. ст. 141,157 СК України, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини.

Враховуючи наданні докази суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до ОСОБА_6 на постійне місце проживання без дозволу батька ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством України регулюється питання тимчасового виїзду дитини за кордон за рішенням суду, а не виїзду за кордон для постійного проживання за кордоном.

Враховуючи наданні докази суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу ОСОБА_2 без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_3 оформити документи для виїзду або супроводу неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, для постійного проживання до ОСОБА_6, оскільки чинним законодавством України регулюється питання тимчасового виїзду дитини за кордон, а не виїзду за кордон для постійного проживання за кордоном.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до ОСОБА_6 на постійне місце проживання без дозволу батька ОСОБА_3, відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу ОСОБА_2 без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_3 оформити документи для виїзду або супроводу неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, для постійного проживання до ОСОБА_6, відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення суду проголошена без присутності сторін по справі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текс судового рішення виготовлено 07 серпня 2015 року.

Суддя: Р. В. Дехта