У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого – судді: Фіцака Т.Д.,
суддів: Вилки С.С., Гриновецького Б.М.
з участю прокурора: Дяченка Л.М.
захисника: ОСОБА_1М
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2, на постанову Косівського районного суду від 31 липня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Даною постановою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 А, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, раніше не судимого, -
в задоволенні подання старшого слідчого СВ Косівського РВ УМВС в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу - взяття під варту відмовлено, та обрано запобіжний захід – заставу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, на утриманні знаходиться малолітня дитина, по місцю проживання характеризується позитивно, хворіє, а тому не встановлено те, що підозрюваний перебуваючи на волі, порушуватиме покладені на нього процесуальні обов’язки, ухилятиметься від слідства й суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі чи займатись злочинною діяльністю та застосовано до підозрюваного заставу.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, зокрема у тому, що зберігав з метою збуту та збув особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс (марихуану) в кількості 6,3 грами.
У поданій апеляції прокурор вважає постанову суду незаконною, оскільки суд не дав належної оцінки особі підозрюваного та тяжкості вчиненого ним злочину, та помилково прийшов до висновку, що до ОСОБА_3 не слід застосовувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту, вказує, що для забезпечення виконання процесуальних рішень і з метою запобігти спробам ухилитися від слідства, перешкодити встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність, є необхідність застосувати запобіжний захід – взяття під варту. Просить постанову суду скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
В засіданні апеляційного суду:
- прокурор підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити;
- захисник вважає постанову суду першої інстанції законною, а подану апеляцію необґрунтованою та просив апеляцію залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
В силу ст. 165-2 КПК України, суд виносить постанову про відмову в обранні запобіжного заходу, або про обрання запобіжного заходу. Відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Відмовляючи в обранні запобіжного заходу – взяття під варту, та при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу – застави, судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 148-150, 154-1 КПК України, і постанова суду є достатньо мотивованою.
Зокрема судом враховано те, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, на утриманні знаходиться малолітня дитина, по місцю проживання характеризується позитивно, хворіє.
З оскаржуваної постанови та долучених матеріалів до подання вбачається, що будь– яких даних щодо наміру ОСОБА_3 ухилятися від слідства і суду, органами слідства суду не подано, та і не встановлено судом під час розгляду подання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу - застави.
Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, обставини, на які посилається прокурор в апеляції, не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову Косівського районного суду від 31 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити – без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_2, - без задоволення.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: С.С. Вилка
ОСОБА_6
Згідно з оригіналом:
Суддя Т.Д. Фіцак