Справа № 2а- 305/ 2009 р .

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 березня 2009 року                                                                                           м. Чернігів    

Чернігівський  районний суд Чернігівської області у складі :

 головуючої судді -  Меженнікової С.П.,

 розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі про зобов'язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов’язання  відповідача нарахувати їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу  за 2006-2008 роки. Вимоги мотивовані тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Про грубе порушення своїх прав позивачка дізналась  після опублікування рішення Конституційного суду 09 липня 2007 року, тому просить поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

У судове засідання позивачка не з’явилася, надавши заяву, в якій позов підтримує повністю та просить розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача . Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього Відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. З розрахунку відповідача вбачається, що в 2008 році позивачу  нараховувались підвищення як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

  Враховуючи, що сторони надали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.      

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивачка  є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.    

П оложення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 р., однак у зв’язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.

Згідно пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на    2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Ненадходження коштів з бюджету не скасовує автоматично зобов'язання по виконанню перерахунку пенсій, а також перерахунок пенсій за вимогами ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” не зобов'язує використовувати на виплати цих сум підвищення з коштів Пенсійного фонду.

    Відповідно до пункту 3 , 7 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, положення статтей, які визнані неконституційними, втрачають чинність і таким  чином скасовувалось незаконне припинення гарантій та соціального забезпечення громадян з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення – тобто з 9 липня 2007 року  було скасовано зупинення дії ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” ( щодо підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком) та виплату підвищення до пенсії ( відповідно до ст. 111 Закону України  „ Про Державний бюджет України на 2007 рік”) дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Позивачка знала про порушення свого права з дати фактичного отримання щомісячної пенсії без її підвищення на 30 відсотків, однак до суду звернулась лише 6 грудня 2008  року, про що свідчить відмітка на поштовому штемпелі.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 р. № 10-рп / 2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд вважає, що невиплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ в Чернігівському районі Чернігівської області було виплачено позивачу  підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня по грудень 2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду згідно статті 100 КАС України, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні стягнення суми за періоди 2006-2007 до 31 грудня 2007 року, так як суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому, а саме : зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок  позивачу  надбавки до пенсії як дитині війни.

 Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 158-164 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  ( за виключенням виплаченого підвищення до пенсії)

В іншій частині в задоволенні позовних  вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1   3 грн. 40 коп.  сплачених судових витрат.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду  через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  Суддя                                                                                                                Меженнікова С.П.