Справа № 1 - 18

                                                                                                                       2009 р.

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 квітня 2009 р. Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді            Боровкова Д.О.

при секретарях                      Свердан Р.Д., Патер М.С., Поляк Н.М., Костецькій Ю.В.    

з участю  прокурора             Голубки А.О.,

захисників (адвокатів)         ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілого                           ОСОБА_2

представника потерпілого   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу про обвинувачення

 

ОСОБА_1,                      

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1,  раніше не судимого,

 

за ч. 2 ст. 187  КК України,

 

ОСОБА_6,                      

0ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2,  раніше судимого 13.12.2007 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 186 КК України до одного року позбавлення волі, з іспитовим строком один рік,  

 

за ч. 2 ст. 187 КК України,

 

в с т а н о в и в:

 

    02 березня 2008 року, приблизно о 00 год. 30 хв., ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп”яніння, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3, зустрів біля потерпілого ОСОБА_2 та з метою заволодіння майном потерпілого вдарив останнього по голові цеглою, після чого почав наносити удари кулаками та ногами по тілу потерпілого, від яких ОСОБА_2 впав на землю, тоді він почав наносити удари, а згодом почав стрибати по ногах потерпілого, в результаті зазначених ударів ОСОБА_2 отримав перелом нижньої третини обох кісток правої гомілки, який відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я та чисельні рани і синці на голові та тулубі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, після цього потерпілий втратив свідомість. Тоді ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_2, а саме: мобільним телефоном „Нокія 6230і” вартістю 1250 грн., в я кому знаходилася сім-картка „Київстар” НОМЕР_1 вартістю 50 грн., на рахунку якої була 1 грн., зарядним пристроєм до мобільного телефону вартістю 40 грн., навушниками до мобільного телефону вартістю 50 грн., гаманцем чорного кольору вартістю 30 грн., грішми в сумі 520 грн., посвідченням працівника Укрзалізниці, карткою поповнення рахунку „Київстар 25” вартістю 25 грн., карткою до банкомату „Експрес-Банк” вартістю 10 грн. на рахунку якої було 2000грн., двома ключами від дверей квартири вартістю 50 грн., трьома ключами від дверей будинка-дачі вартістю 30 грн., кепкою вартістю 60 грн., сумкою темно-фіолетового кольору „Адідас” вартістю 30 грн., шкіряною курткою темного кольору вартістю 400 грн., годинником фірми „Сейко” вартістю 250 грн., а всього майном потерпілого на загальну суму 4796 грн. Після чого із зазначеним майном із місця злочину скрився. Проте 05.03.2008 року він був викритий та затриманий працівниками міліції, які вилучили в нього мобільний телефон „Нокія 6230і”, яким він заволодів під час нападу на ОСОБА_2

      02 березня 2008 року, приблизно о 00 год. 30 хв., ОСОБА_6, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства чіплявся до потерпілого ОСОБА_2, вимагав від останнього щоб той купив йому пива, проте після того, як свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою уникнення конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 запропонували йому піти з ними в магазин та купити пива, відійшов від потерпілого, однак, зустрівши по дорозі з магазину до дому свідка ОСОБА_9 та почувши від неї про те, що між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виникла бійка, він підбіг до останніх та почав їх розбороняти, проте згодом з особливою зухвалістю штовхнув руками потерпілого, вдарив рукою по голові ОСОБА_2, від чого потерпілий впав на землю, після цього він натягнув на голову ОСОБА_2 куртку, в якій останній був вдягнутий та протягнув за неї потерпілого по землі, в результаті цих дій  ОСОБА_2 отримав рани і синці на голові та тулубі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав частково та показав, що він проживає за адресою АДРЕСА_1, 02.03.2008 року після 24 год. 00 хв. він вийшов погуляти в двір, біля під'їзду, який знаходиться в будинку АДРЕСА_3 він побачив візуально йому знайомого ОСОБА_2, який сварився з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, згодом двоє останніх пішли у сторону торговельного кіоску, а він залишився. Після цього потерпілий, зі зовнішнього вигляду якого було видно, що він п'яний, підійшов до нього та почав з ним сваритися з приводу того, чому брудно в під'їзді. ОСОБА_2 шарпав його за куртку, він виправдовувався, що це не він насмітив, згодом йому надоїла зазначена шарпанина та він почав боротися з потерпілим, згодом вони впали на землю, де продовжували боротися, лежачи у болоті. Під час боротьби він підняв зі землі камінь та вдарив потерпілого в потилицю та вдарив ногою по нозі потерпілого, згодом коли останній піднявся він в друге вдарив його по нозі. ОСОБА_6 участі у конфлікті не брав, так як на той час взагалі був відсутній  на місці конфлікту, а підійшов до них через три - чотири хвилини, як вони вже почали боротися. ОСОБА_6 забрав потерпілого від нього, він бачив, що ОСОБА_2 вчепився ОСОБА_6 за штани, останній відштовхнув потерпілого, від чого той остаточно впав на землю. Він не бачив, щоб ОСОБА_6 бив ОСОБА_2, та визнає, що всі тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілого наніс саме він, а не ОСОБА_6 Між ним та ОСОБА_6 не було ніякої попередньої домовленості про побиття  ОСОБА_2 Після того ОСОБА_6 пішов до себе до дому, а він, побачивши на землі мобільний телефон та банківські картки, які належали потерпілому, підняв їх з землі та забрав собі, цього ОСОБА_6 не бачив, оскільки знаходився на відстані, інших речей, які б належали потерпілому він не брав, також він не бачив, щоб ці речі забирав ОСОБА_6, навіщо він присвоїв собі мобільний телефон та банківські картки він не знає, та взагалі рахує, що він не забирав цей телефон у потерпілого, а знайшов його. Цивільний позов визнає частково в частині відшкодування моральної шкоди потерпілому у розмірі 2000 грн. Вибачається перед потерпіли за скоєне ним та просить суворо не карати.

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину визнав частково та показав, що він проживає за адресою АДРЕСА_2, що 01.03.2008 року, приблизно о 23 год. 00 хв. він вийшов зі свого дому погуляти, по дорозі зустрів знайомого ОСОБА_7, вони стояли біля під»їзду і курили, згодом до них підійшли ОСОБА_10 та ОСОБА_1, в цей час до них підійшов ОСОБА_2, який був на підпитку, та почав сварити їх за те, що під під'їздом їх будинку завжди брудно, вони пояснювали, що вони не смітили та попросили його не підвищувати голос. Після цього він та ОСОБА_7 пішли до кіоску, який знаходиться на відстані 200 метрів від під»їзду будинку, в кіоску вони придбали пиво, згодом до них підбігла ОСОБА_10 та повідомила про бійку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Тоді вони всі пішли до під'їзду будинку АДРЕСА_3біля якого відбувалася вказана бійка, підійшовши до зазначеного місця він побачив, що ОСОБА_1 та потерпілий лежать на землі. Він намагався розборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак останній поліз до нього, тоді він відштовхнув та вдарив рукою в обличчя потерпілого, від чого останній ще раз впав на землю. Він не брав ніяких речей, які належали потерпілому та не бачив особу, яка їх взяла. Ніякої попередньої домовленості між ним та ОСОБА_1 про побиття ОСОБА_2 не було. Вибачається перед потерпіли за скоєне ним та просить суворо не карати.

    Окрім часткового визнання підсудними своєї вини, їх винуватість доводиться наступними доказами по справі:

- даними у судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_2 про те, що він проживає за адресою АДРЕСА_4, вранці 01.03.2008 року він поїхав до себе на дачу, щоб провести там деякі роботи, після роботи він з сусідом по дачі повечеряли та випили 400 грам горілки. Приблизно о 23 год. 20 хв., він сів у електричку та доїхав до п'ятого парку в м. Львові, приїхавши до міста він згадав, що у його доньки 03.03.2008 року день народження, тому він пішов до банкомату та зняв зі свого рахунку 570 грн., після цього зайшов до магазину, де купив сиру на 10 грн., цукерки та півлітрову пляшку пива, яке майже повністю випив по дорозі до дому, також по дорозі він зустрів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Під під'їздом свого будинку він допив пиво, в цей час відкрились двері з під»їзду та з нього вийшов ОСОБА_6, який був на підпитку та запитав в нього, чи буде ОСОБА_2 купляти йому пиво, на що він відповів ОСОБА_6, що в нього немає грошей, тому він не буде купляти ніякого пива. Тоді ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_6 та запропонував останньому купити пиво, після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом пішли до кіоску.  Згодом він пішов додому, але побачив, що в дверях до під»їзду стоїть ОСОБА_1, він попросив останнього пустити його до під'їзду, однак ОСОБА_1 сказав йому, що він до дому не дійде, тоді він передзвонив по мобільному телефону сину, однак останній на його дзвінок не відповів, після цього він побачив, як ОСОБА_1 взяв в руку цеглу яка лежала на землі та потім вдарив нею його по голові, від чого в нього потекла кров, тоді він в друге попросив в ОСОБА_1 дати йому дорогу, щоб пройти до себе до дому, з часом підбіг ОСОБА_6, який разом з ОСОБА_1 перегородив йому дорогу, ОСОБА_6 сів йому на груди, тоді ОСОБА_1 почав стрибати йому по ногах, після цього він вже піднятися не міг, ОСОБА_6 натягнув йому на голову його ж куртку, в якій він був вдягнути, в цей час його продовжували бити, після чого він втратив свідомість. Він бачив, що його мобільний телефон та куртку забрав ОСОБА_1, останній також обшукував його по кишенях, чи брав ОСОБА_6, будь-які його речі він не бачив, також він може лише припускати, що  ОСОБА_6 теж обшукував його по кишенях. Прийшов він до тями, коли приїхала машина швидкої допомоги, вже з лікарні він передзвонив доньці до дому та повідомив її, що в нього зникли ключі від квартири та дачі, донька пішла їх шукати біля під»їзду, однак нічого не знайшла. Окрім ключів в нього зникли мобільний телефон „Нокія 6230і” вартістю 1250 грн., в я кому знаходилася сім-картка „Київстар” НОМЕР_1 вартістю 50 грн., на рахунку якої була 1 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 40 грн., навушниками до мобільного телефону вартістю 50 грн., гаманцем чорного кольору вартістю 30 грн., гроші в сумі 520 грн., посвідченням працівника Укрзалізниці, картка поповнення рахунку „Київстар 25” вартістю 25 грн., картка до банкомату „Експрес-Банк” вартістю 10 грн. на рахунку якої було 2000грн., кепкою вартістю 60 грн., сумкою темно-фіолетового кольору „Адідас” вартістю 30 грн., шкіряною курткою темного кольору вартістю 400 грн., годинником фірми „Сейко” вартістю 250 грн.

- даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_12, яка є матір'ю потерпілого, про те що вона проживає за адресою АДРЕСА_6, 02.03.2008 року їй з лікарні по телефону передзвонив її син та повідомив, що його сильно побили і пограбували, попросив її вийти біля під'їду та подивитися, чи не валяються там буд-які його речі, проте біля свого під»їду вона побачила лише калюжу крові. З ранку того ж дня вона пішла, до лікарні;

- даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_7 про те, що він проживає за адресою АДРЕСА_5, 02.03.2008 року, приблизно о 01 год. 00 хв.. він разом з ОСОБА_8повертався з роботи до дому, біля кіоску вони побачили ОСОБА_2, який купив пачку сигарет та пляшку пива, після цього останній, порозмовлявши з ними пішов до дому, згодом до дому пішли і вони, біля під'їзду їх будинку вони знову зустріли потерпілого та продовжили розмову. В цей час з під'їзду вийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_6, останній сказав потерпілому, щоб той  купив йому пиво, ОСОБА_2 відмовив ОСОБА_6, в результаті чого між останніми виник конфлікт, тому він запропонував ОСОБА_6 піти з ним до кіоску, де він купить йому пива, після цього він разом з ОСОБА_8ОСОБА_6 пішли до кіоску, а ОСОБА_1 залишився стояти біля потерпілого, в кіоску вони купили три пляшки пива, по дорозі до дому до них підійшла ОСОБА_9 та повідомила їх про бійку ОСОБА_1 з ОСОБА_2,  тоді ОСОБА_6 швидко пішов до місця бійки. Він з ОСОБА_8 підійшли до вказаного місця через 1-2 хвилини після ОСОБА_6 та встали за 20 метрів від зазначеного місця, та побачили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лежать на землі, а ОСОБА_6 намагається їх розборонити, згодом він побачив, як підсудні шарпалися та билися з потерпілим, тоді він підійшов до них та попросив розійтися, але підсудні сказали, що це їх справи та щоб він та ОСОБА_8 йшли з цього місця геть. Сам він чітко самої бійки  не бачив, тому що саме місце цієї події не освітлювалося, а він з ОСОБА_8 стояв біля сусіднього під'їзду та час від часу заходили у середину, оскільки на вулиці падав дощ, закінчення самої бійки вони також не бачили, коли вони черговий раз вийшли з під'їзду, то підсудних на місці вже не було, тоді вони підійшли до ОСОБА_2, який лежав на землі та на ньому були лише светр та штани, ніяких речей біля потерпілого не було. Після цього він та ОСОБА_8 пішли та викликали на місце бійки машину швидкої допомоги, яка приїхала на виклик приблизно через пів години;

- даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_8 про те, що він 02.03.2008 року разом з ОСОБА_7 поверталися з роботи до дому, біля кіоску на вул. Городоцька в м. Львові зустріли ОСОБА_2 та почали з ним розмовляти, після цього останній пішов до дому, згодом вони теж направилися до будинку, біля під'їзду якого вони знову побачили потерпілого та продовжили розмову, згодом до них приєднався ОСОБА_1, а потім підійшов ОСОБА_6, який попросив у потерпілого пива, після чого між останнім та ОСОБА_6 виник конфлікт, тому він та ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_6 піти з ними в магазин. Вони в трьох пішли до магазину, вертаючись з магазину до дому, вони зустріли дівчат, які повідомили їх, що ОСОБА_1 б'є якогось чоловіка, тоді ОСОБА_6 швидко пішов до під'їзду будинку, він та ОСОБА_7 підійшли на місце події через 10 секунд після ОСОБА_6, він бачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стоять та про щось розмовляють, згодом до них приєднався ОСОБА_6, протягом п'яти хвилин, вони щось між собою з'ясовували, після чого ОСОБА_6 вдарив потерпілого та розпочалася бійка, підсудні та потерпілий попадали на землю. Він разом з ОСОБА_7 підійшли до підсудних та потерпілого і спробували розборонити їх, ОСОБА_2 в цей час лежав на землі, а ОСОБА_1 наносив потерпілому удари в голову та грудну клітку, після чого ОСОБА_6 сказав йому та ОСОБА_7, щоб вони не втручалися, вони відійшли на пару метрів від місця події, в цей час бійка продовжувала тривати, через 25 хвилин вони сховалися у сусідній під»їзд, оскільки на вулиці падав дощ, через пару хвилин вони вийшли з під»їзду та він побачив, що підсудні про щось розмовляють з потерпілим, коли вони вийшли в друге з під'їзду через 10 хвилин, то підсудних біля будинку вже не було, а потерпілий лежав на землі біля під'їзду, біля останнього буда калюжа крові. Тоді він та ОСОБА_7 викликали машину швидкої допомоги, яка приїхала через 15 хвилин;

- даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11 про те, що він проживає за адресою АДРЕСА_7, але в березні 2008 року він проживав  квартирі, де мешкає сім»я ОСОБА_1, 03.або 04.03.2008 року ОСОБА_1 розповів йому, що він та ОСОБА_6 побились з сусідом та показав йому мобільний телефон „Нокія”, проте він не пригадує, що саме казав йому ОСОБА_1 про те яким чином в останнього з'явився цей телефон. Одночасно ОСОБА_1 попросив нічого не казати про телефон ОСОБА_6;

 - даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_13 який працює слідчим СВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про те, що ним розслідувалася кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.187 КК України, на досудовому слідстві ОСОБА_1 свою вину у розбійному нападі на ОСОБА_2 визнав, ОСОБА_6 своєї вини у розбої не визнав, лише визнав, що наніс потерпілому декілька ударів, однак нічого не забирав у потерпілого. Він ніякого тиску на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не чинив, до того ж в матеріалах справи є заяви від вказаних свідків, що вони відмовляються від очних ставок з обвинуваченими, оскільки бояться за своє життя;

- даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_10 про те, що вона проживає за адресою АДРЕСА_8, 02.03.2008 приблизно після 00 год. 00 хв.  її хлопець, з яким вона гуляла в районі „Сихова” в м. Львові, привіз на автомобілі до дому, біля свого під'їзду вона побачила ОСОБА_2, який був у нетверезому стані та тримав пляшку пива в руці, окрім неї та потерпілого біля під'їзду також були ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та незнайомий їй ОСОБА_8, останні троє хлопців пішли в магазин, вона та ОСОБА_1 залишилися, тоді ОСОБА_2 почав до них чіплятися, згодом ОСОБА_1 почав сваритися з потерпілим. Під час відсутності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочалася бійка, однак самої бійки вона не бачила, тому що побачивши лише початок конфлікту вона пішла в магазин, по дорозі до якого зустріла ОСОБА_6, ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, яким повідомила, щоб вони швидше йшли на місце, де виникла сварка між ОСОБА_1 та потерпілим, а саме пішла в магазин. Після того вона зустріла в магазині знайому на ім'я ОСОБА_15 та до дому повернулася через 15 хвилин, коли вже біля під'їздів будинку нікого не було;

- даними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_14, який працює старшим ординатором 1-ого травматологічного відділення МЛШД про те, що він був лікуючим лікарем ОСОБА_2, пам'ятає, що в пацієнта були неординарні проблеми в лікуванні, останній декілька разів звертався до нього, а він надавав йому консультації, оскільки в потерпілого була дуже серйозна травма ноги. Він пам'ятає, що під час лікування переломів ребер у ОСОБА_2 виявлено не було. Потерпілий скаржився, що в нього вибиті зуби, однак він обстеження ротової порожнини пацієнта не проводив, проте при медичному огляді всі лікарі роблять запис в медичній картці стаціонарного хворого  відповідний запис, в зв'язку із тим, що запис в медичній картці ОСОБА_2 стосовно зубів відсутній, то він може припустити, що просто не було необхідності лікарського втручання;  

- даними у судовому засіданні висновком експерта ОСОБА_16, яка працює судово - медичним експертом відділення СМЕ при ЛШМД ЛОБСМЕ про те, що вона повністю підтверджує висновок експертизи 173/2008 від 06.03.2008 року, що у ОСОБА_2 виявлені наступні ушкодження: закритий перелом зовнішньої кісточки нижньої третини правої малогомілкової кістки та нижньої третини правої великогомілкової кістки та нижньої третини правої великогомілкової кістки, рани лівої лобної ділянки, лівої тім”яної ділянки, синяки на повіках обох очей, в правій скронево-соскоподібній ділянці голови, в правій лопатковій ділянці, в лівій поперековій ділянці, крововиливи в білкові оболонки обох очей, які утворилися від контакту з тупими предметами, не характерні для одноразового падіння на площину, могли бути спричинені 02.03.2008р., відносяться: перелом нижньої третини обох кісток правої гомілки - до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров»я; рани, синяки - до легкого тілесного ушкодження. Експертиза не може дати чітку відповідь на запитання від чого міг утворитися перелом нижньої третини обох кісток правої гомілки, причиною утворення цього перелому могли стати три фактори: 1)підгинання стопи та наступне падіння потерпілого на землю; 2) удар по нозі потерпілого тупим предметом, в тому числі ногою; 3) стрибанням по ногах потерпілого, коли він перебував у лежачому стані. Під час проведення експертизи в березні 2008 року переломів ребер у потерпілого виявлено не було. В історії хвороби потерпілого запису щелепо-ліцевого хірурга не було, а останній хворіє на пародонтоз, від якого теж можуть хитатися зуби, тому вона не могла поставити травматичну екстракцію зубів, до того ж сам ОСОБА_2 повідомив її, що хворіє на пародонтоз;

- висновком судово-медичної експертизи № 173/2008 від 06.03.2008 року про те, що у ОСОБА_2 виявлені наступні ушкодження: закритий перелом зовнішньої кісточки нижньої третини правої малогомілкової кістки та нижньої третини правої великогомілкової кістки та нижньої третини правої великогомілкової кістки, рани лівої лобної ділянки, лівої тім'яної ділянки, синяки на повіках обох очей, в правій скронево-соскоподібній ділянці голови, в правій лопатковій ділянці, в лівій поперековій ділянці, крововиливи в білкові оболонки обох очей, які утворилися від контакту з тупими предметами, не характерні для одноразового падіння на площину, могли бути спричинені 02.03.2008р., відносяться: перелом нижньої третини обох кісток правої гомілки - до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я; рани, синяки - до легкого тілесного ушкодження (а.с.43);

- протоколом вилучення від 05.03.2008 року, яким у ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон „Нокія 6230і” сірого кольору імейл НОМЕР_2, який як він пояснив він забрав у візуально знайомого сусіда на ім'я ОСОБА_17 (а.с.21);

- протоколом огляду речових доказів від 10.03.2008 року, яким під час огляду мобільного телефону „Нокія 6230і” срібного кольору на задній стороні кришки цього телефону у правому нижньому кути виявлена подряпина з написом «ЧОЄ» (а.с.89);

- протоколом обшуку від 03.04.2008 року, відповідно до якого при обшуку в квартирі АДРЕСА_2 в якій проживає ОСОБА_6, нічого знайдено не було (а.с.112);

- протоколом пред'явлення речей до впізнання від 02.06.2008 року, згідно з яким ОСОБА_2 впізнав, як свій мобільний телефон „Нокія 6230і” сірого кольору імейл НОМЕР_2 (а.с.170).

    Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_1 щодо часткового заперечення своєї вини у вчиненні у вчинені ним розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2, суд приходить до висновку що вони суперечливі, непослідовні, неодноразово змінювалися підсудним під час досудового слідства; на досудовому слідстві були спрямованні на те, щоб оговорити підсудного ОСОБА_6, а також спрямованні на уникнення відповідальності за вчинене; не відповідають об'єктивним доказам зібраним по справі. Зокрема, такі спростовуються первинними поясненнями ОСОБА_1 (а.с.15-17), так і первинними поясненнями (а.с.11-14) та показаннями потерпілого, даними останнім на судовому слідстві;  показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_1 показавши йому мобільний телефон просив нічого не говорити про цей телефон ОСОБА_6; протоколом вилучення від 05.03.2008 року, з якого убачається, що у ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон „Нокія 6230і” сірого кольору імейл НОМЕР_2, який належав потерпілому.

      Разом з тим,  не знайшло свого підтвердження пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні злочину за ч.2 ст.187 КК України, оскільки, як встановлено судом, під час нападу ОСОБА_1 на ОСОБА_2 він знаходився в іншому місці разом зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а про бійку між ОСОБА_1 і потерпілим дізнався зі слів ОСОБА_10, після чого підбігши до ОСОБА_1 і потерпілого , не розібравшись в ситуації, яка склалася на той час, з особливою зухвалістю штовхнув потерпілого, після чого вдарив останнього рукою в обличчя. Як убачається з пояснення потерпілого ОСОБА_2, які є непослідовними та неодноразово змінювалися, як під час досудового слідства, так і під час судового слідства, він не бачив, щоб ОСОБА_6 заволодів його речами, з пояснення потерпілого убачається, що обшукував його ОСОБА_1, крім цього він бачив, що ОСОБА_1 забрав його мобільний телефон та куртку. Відповідно до висновку експертизи № 173/2008 від 05.03.2008 року та пояснення експерта ОСОБА_16, даними у судовому засіданні, до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я, які були нанесені потерпілому, відноситься перелом нижньої третини кісток правої гомілки, а рани і синяки - до легкого тілесного ушкодження. Як убачається з пояснення ОСОБА_2 удари йому по ногах завдавав ОСОБА_1, перший раз він впав на землю після того, як ОСОБА_1 вдарив потерпілого по голові цеглою та наніс удари кулаками та ногами по тілу ОСОБА_2, ОСОБА_6 ударів по ногам потерпілого не наносив, тому не міг  нанести ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Тобто ОСОБА_6 не вчиняв розбій за попередньою змовою з ОСОБА_1, а вчинив хуліганство. Тому дії ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст.296 КК України.

      Таким чином винуватість ОСОБА_6 доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Обираючи підсудному ОСОБА_6 вид і розмір покарання, суд враховує тяжкість скоєного злочину, особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності та скоїв злочин під час іспитового строку (а.с. 196), перебуває на обліку в наркологічному  диспансері  (а.с.190), в психоневрологічному диспансері знаходився на лікуванні, з 2006 року диспансер не відвідує (а.с.188), позитивно характеризуються за місцем свого проживання (а.с.199), вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння, як обтяжуючу обставину, й вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.296 КК України, яке знаходить необхідним і достатнім для виправлення підсудного.

Суд вважає за потрібним, відповідно до ст. 71 КК України, повністю приєднати невідбуте ним покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2007 року у виді одного року позбавлення волі, оскільки будучи звільненим від відбування призначеного покарання за таким із іспитовим строком на один рік він вчинив новий злочин.

Враховуючи наведене, не знайшло своє підтвердження пред”явлене ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні злочину за ч.2 ст.187 КК України, оскільки, як встановлено судом, він не здійснював розбій за попередньою змовою з ОСОБА_6, а сам здійснив напад з метою заволодіння майном ОСОБА_2, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, після чого заволодів зазначеним майном. Тобто ОСОБА_1 не вчиняв розбій за попередньою змовою з ОСОБА_6, а вчинив розбій лише сам. Тому дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України.

Таким чином винуватість ОСОБА_1 доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Обираючи підсудному ОСОБА_1 вид і розмір покарання, суд враховує тяжкість скоєного злочину, особу винного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності (а.с.201), на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (а.с.203-205), позитивно характеризуються за місцем свого фактичного проживання (а.с.207), вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння, як обтяжуючу обставину, й вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 187 КК України, яке знаходить необхідним і достатнім для виправлення підсудного.

Потерпілий ОСОБА_2 у цивільному позові, який уточнював, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 121003,71 грн., а саме: вартість викраденого пошкодженого майна -3546 грн.; вартість медичних засобів, затрачених на лікування 3881,96 грн.; вартість стоматологічних послуг - 8100 грн.; утрачений заробіток на час лікування 1681,82 грн.; утрачений заробіток після лікування у розмірі: 2583,14 грн. (за листопад 2008р.), 850,88 ( за січень 2009р.), 359,93 (березень 2009р.).

Підсудний ОСОБА_6 цивільний позов  визнав частково, заперечив щодо позовних вимог ОСОБА_2 відносно відшкодування матеріальної шкоди, оскільки він не заволодів ніяким майном потерпілого, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди визнав  частково, а саме в розмірі 2000 грн. Підсудний ОСОБА_1 цивільний позов  визнав частково, не визнав позовні вимоги у частині відшкодування матеріальної шкоди, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди визнав позов частково, а саме в розмірі 2000 грн.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В результаті викрадення  ОСОБА_1 майна, потерпілому була завдана майнова шкода в розмірі 4796 грн., проте ОСОБА_2 у судовому засіданні зменшив свої позовні вимоги до 3546,мотивуючи, це тим, що після закінчення судового процесу йому буде повернутий його мобільний телефон вартістю 1250 грн. В зв”язку з наведенем, суд вважає, що з підсудного ОСОБА_1 слід стягнути 3546 грн. матеріальної шкоди. оскільки судом встановлено, що саме останній заволодів майном потерпілого.

Окрім цього, суд вважає, що з підсудних слід стягнути на користь потерпілого матеріальну шкоду, яку останній поніс в зв'язку з придбанням медичних засобів на своє лікування  у розмірі 3881,96 грн., що підтверджується квитанціями та товарними чеками (а.с.274-289),  та приходить до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути 2/3 частини, а з ОСОБА_6 1/3 частини від зазначеної суми, враховуючи те, що злочинними діями ОСОБА_1 ОСОБА_2 були нанесені середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а діями ОСОБА_6 потерпілому були нанесені легкі тілесні ушкодження, тобто стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 2600,96 грн., а з ОСОБА_6 - 1281,00 грн.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що в позовній вимозі потерпілого з приводу відшкодування йому вартості стоматологічних послуг у розмірі 8100 грн., слід відмовити з наступних підстав. Як убачається з показів експерта ОСОБА_16 в історії хвороби потерпілого запису щелепо-ліцевого хірурга не було, а останній хворіє на пародонтоз, від якого теж можуть хитатися зуби, тому експерт не могла поставити травматичну екстракцію зубів. У судовому засіданні потерпілий підтвердив, що до побиття він хворів на пародонтоз. Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутній причинний зв'язок між  нанесенням легких тілесних ушкоджень в область голови, які ОСОБА_2 зазнав 02.03.2008 року, та хитанням зубів потерпілого. Тому у зазначеній позовній вимозі слід відмовити.

Суд вважає, що в позивних вимогах потерпілого щодо відшкодування йому матеріальної шкоди в частині утраченого заробітку на час лікування 1681,82 грн. з наступних підстав. ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що при зазначених розрахунках він не користувався ніякими методиками, нормами тощо, ці розрахунки він провів сам, проте потерпілий не спромігся довести у судовому засіданні обґрунтованість розрахунку (2854,13 - 2613,87) х 7 місяців) та подати для підтвердження цього розрахунку відповідні докази, а саме потерпілий не пояснив з чого він виходив коли, на підставі довідки відокремленого підрозділу «ЛЗЗК» (а.с.291) від суми 2854,13 грн., що становила  середню заробітну плату за три календарних місяці в період з 01.12.2007р. по 28.02.2008р., віднімав суму 2613,87 грн., що становила середню оплату по лікарняних листах за інші три календарних місяці з 01.03.2008р. по 31.05.2008р., а після цього різницю між  2854,13 грн. - 2613,87 грн. помножив на 7 календарних місяців. Суд не бере до уваги вищезазначену довідки відокремленого підрозділу «ЛЗЗК», оскільки з її змісту не можливо встановити наступне: які саме нарахування були включені  до середньої заробітної плати  в період з 01.12.2007р. по 28.02.2008р.; зазначена середня заробітна плата за цей період була виплачена ОСОБА_2, чи всім працівникам відокремленого підрозділу «ЛЗЗК». Тому у зазначеній позовній вимозі слід відмовити.

Окрім цього суд вважає, що в позивній вимозі про утрачений заробіток після лікування у розмірі: 2583,14 грн. (за листопад 2008р.), 850,88 ( за січень 2009р.), 359,93 (березень 2009р.), слід відмовити, оскільки в судовому засіданні потерпілий не довів  обґрунтованість  розрахунку щодо утраченого заробітку після виходу на роботу  та не подав для підтвердження цього розрахунку відповідні докази. Крім цього, як убачається з показів потерпілого, він не заперечує, що на даний час він перебуває у трудових відносинах відокремленим підрозділом «ЛЗЗК», та після 02.03.2008 року зазначені відносини не переривалися, в жовтні-грудні 2008 року, та в січні  2009 року він періодично виходив на роботу, однак в зв'язку з отриманими ним травмами він змушений брати відпустки за свій рахунок. Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що у цій позовній вимозі слід відмовити, оскільки ОСОБА_2 визнав наступні обставини: він перебуває у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «ЛЗЗК», отримує заробітну плату та під час своєї тимчасової непрацездатності отримував оплату по лікарняних, а відповідно до ст.ст. 25,26 „Про відпуски” відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові за його бажанням, а не є його обов'язком.

 Розмір відшкодування моральної шкоди потерпілий визначив в 100000 грн., однак доказів на підтвердження того, що завдана йому моральна шкода становить саме таку суму, не представив. Суд, враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних страждань, вартість викраденого майна, суд вважає, що заподіяна потерпілому моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 20000 грн. та приходить до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути 2/3 частини, а з ОСОБА_6 1/3 частини від зазначеної суми, враховуючи те, що злочинними діями ОСОБА_1 ОСОБА_2 були нанесені середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а діями ОСОБА_6 потерпілому були нанесені легкі тілесні ушкодження, тобто стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 13400,00 грн., а з ОСОБА_6 - 6600,00 грн. за нанесену моральну шкоду, враховуючи те, що ОСОБА_6 у добровільному порядку частково відшкодував моральну шкоду у розмірі 2000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.377), тому з ОСОБА_6 у судовому порядку слід стягнути на користь ОСОБА_2 4600 грн. моральної шкоди.

Речовий доказ повернути потерпілому.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

 

присудив:

 

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, й призначити йому покарання - чотири роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - взяття під варту - залишити без змін до звернення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання його перебування під вартою з дня фактичного затримання з 05 березня 2008 року, як вказано в протоколі.

 

 

ОСОБА_6 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, й призначити йому покарання - один рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання у виді одного року позбавлення волі за вироком Галицького  районного суду м. Львова від 13 грудня 2007 року, застосувавши ч.1 ст. 72 КК України, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, призначивши ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків - один рік шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 - взяття під варту - залишити без змін до звернення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання його перебування під вартою з дня фактичного затримання з 05 березня 2008 року, як вказано в протоколі.

 

Речовий доказ (а.с. 90): мобільний телефон „Нокія 6230і” повернути потерпілому ОСОБА_2

 

Цивільний позов ОСОБА_17 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 6146 (шість тисяч сто сорок шість) гривень 96 коп. матеріальної шкоди та 13400 (тринадцять тисяч чотириста) гривень моральної шкоди. Всього стягнути 19546 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6  на користь ОСОБА_17 1281 ( одну тисячу двісті вісімдесят одну ) гривню матеріальної шкоди та 4600 (чотири тисяч шістсот) гривень моральної шкоди. Всього стягнути 5881 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну) гривню.

 

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженими - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

 

 

 

                 Суддя:

 

Оригінал вироку.