Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №4001/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В. М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю. С.
ОСОБА_2 .
при секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_5 човновласників «Славутич» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа : Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, про визнання дійсним договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості, визнання права власності на об’єкти нерухомості, реєстрацію права власності на об’єкти нерухомості,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 човновласннків «Славутич» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3
К.В., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
У позовній заяві позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості від 28.01.1994 р., укладений між ним та відповідачами, а також визнати за ним право власності на об’єкти нерухомості, придбані за вказаним договором
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28.01.1994 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_14 в якості продавців, з однієї сторони, та ТЧ «Славутич» в якості покупця, з іншої сторони, в простій письмовій формі був укладений договір купівлі – продажу об’єктів нерухомості. За даним договором продавці передають у власність покупця, а покупець приймає та оплачує об’єкти нерухомості : бокс залізобетонний, загальною площею 113,1 кв.м, розташований за адресою : м.Запоріжжя, вул. Петрова, 1, що належить ОСОБА_6 І та ОСОБА_7; бокс залізний, загальнлю площею 21,5 кв.м., розташований за адресою : м. Запоріжжя, вул. Петрова,1, що належить . ОСОБА_8М ; бокс залізний, загальною площею 21,5 кв.м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул Петрова, 1, що належить ОСОБА_9; бокс цегляний, загальною площею 26. 4 кв.м., розташований за адресою: м Запоріжжя, вул. Петрова, 1, що належить ОСОБА_10; бокс цегляний загальною площею 56 кв. м, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Петрова, 1, що належить ОСОБА_3; бокс залізний, загальною площею 27,9 кв.м, розташований за адресою:м.Запоріжжя, вул. Петрова,1 що належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12; бокс шлакоблочний загальною площею 33, 8 кв м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Петрова. 1, що належить ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Вказані об’єкти нерухомості належать відповідачам на праві власності згідно з поясненням човничного причалу № 4 фірми «Дніпро» відповідно до акту прийому-передачі приватизованого об’єкту №14 від 19.07.1993 р., проте правовстановлюючих документів на них немає і їм не присвоювались інвентарні номери.
Позивач також вказував, що відповідно до п. 3.2. цього договору, передача об’єктів нерухомого майна продавцями та їх прийняття покупцем засвідчується актом прийому-передачі, .що підписується сторонами.
28 січня 1994 р позивачем і відповідачами був складений і підписаний акт прийому-передачі об’єктів нерухомості згідно з договором купівлі-продажу об’єктів нерухомості від 228.01.1994 року. Оплата за об’єкти нерухомості у встановленому договором розмірі до моменту підписання акту прийому-передачі була отримана відповідачами з повному обсязі
Також позивач вказував, що реєстрація в ОП ЗМБТІ права власності на об’єкти нерухомості через відсутність інвентарних номерів та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомості неможлива. Нотаріальне посвідчення договору на час його укладання не здійснилося позивачем, оскільки на той момент відповідачі ухилилися від його посвідчення у нотаріуса, а позивач не наполягав, тому як не мав в цьому потреби. Також позивач вказував, що на теперішній час провести нотаріальне посвідчення даного договору необхідно для вільного користування та розпорядження придбаними об’єктами нерухомості на праві власності на власний розсуд.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 листопада 2005 року позовну заяву ОСОБА_5 човновласників «Славутич» задоволено. .
Визнано дійсним договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості від 28.01.1994 року між ОСОБА_5 човновласників «Славутич» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.
Визнано за ОСОБА_5 човновласників «Славутич» право власності на об’єкти нерухомості:бокс залізобетонний, загальною площею 113,1 кв.м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул..Петрова, 1 (літ.3); бокс залізний, загальною площею 21, 5 кв. м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.. Петрова, 1 (літ.Н); бокс залізний, загальною площею 21,5 кв.м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Петрова, 1 (літ.О); бокс цегляний, загальною площею 26,4 кв м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Петрова,1 (літ.К); бокс цегляний, загальною площею 56 кв.м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул Петрова, І (літ.Л); бокс залізний загальною площею 27, 9 кв. м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Петрова, 1 (літ.Ч); бокс шлакоблочний загальною площею 33,8 кв.м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Петрова, 1 (літ.М.).
Зобов’язано Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_5 човновласників «Славутич» право власності на об’єкти нерухомості:бокс залізобетонний, загальною площею 113,1 кв.м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул..Петрова, 1 (літ.3); бокс залізний, загальною площею 21,5 кв. м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул..Петрова, 1 (літ.Н); бокс залізний, загальною площею 21,5 кв.м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Петрова, 1 (літ.О); бокс цегляний, загальною площею 26,4 кз м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Петрова,1(літ.К); бокс цегляний, загальною площею 56кв.м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул..Петрова, І (літ.Л); бокс залізний загальною площею 27,9 кв. м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Петрова, 1 (літ.Ч); бокс шлакоблочний загальною площею 33,8 кв.м, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул..Петрова.1 (літ.М.).
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне затосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування п рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
На підставі ч 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але ' одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст..204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, правочин, оформлений договором купівлі-продажу об’єктів нерухомості від 28 01.1994 р., за яким до ТЧ «Славутич» переходить право власності на вказані в договорі
об’єкти нерухомості, є правомірним. На час укладання договору позивач не знав і не міг знати, що ухиляння відповідачів від нотаріального посвідчення зазначеного договору в подальшому не дозволить йому вільно розпоряджатися належними йому об’єктами нерухомості за власним розумом, а також може створити перешкоди у користуванні правом власності.
Відповідно до ст..657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
У відповідності до п.2.1.»Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від -7.-2.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445 для реєстрації, виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно в БТІ разом з заявою про реєстрацію права власності подаються правовстановлювальні документи. Згідно з даним положенням рішення суду є підставою для реєстрації права власності
Визнання за ТЧ «Славутич» права власності на об’єкти нерухомості необхідно для користування і розпорядження належними об’єктами нерухомості за власним розсудом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання за ТЧ «Славутич» праве власності на об’єкти нерухомості: бокс залізобетонний., загальною площею 113,12 кв.м., бокс залізний, загальною площею 21, 5 кв. м; бокс цегляний, загальною площею 26, 4 кв. м.; бокс цегляний, загальною площею 56 кв.м.; бокс залізний, загальною площею 27, 9 кв. м.; бокс шлакоблочний, загальною площею 33, 8 кв. м.; бокс шлакоблочний, загальною площею 33,8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Петрова, 1, із призначенням їм інвентарних номерів є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, з таким висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Встановлено, що право власності на бокси, розташовані по вул.Петрова, 1 у
м. Запоріжжі , на час розгляду цієї справи не зареєстровані у ОП «ЗМБТІ». .
Не було воно зареєстровано і за відповідачами на момент укладання ними 28.01.1994 року договору купівлі-продажу зазначеного боксів із ОСОБА_5 човновласників» Славути». Біль того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, правовстановлюючих документів правовстановлюючих документів на них немає і їм не привласнені інвентарні номери.
28 .01.1994 року діяв ЦК УРСР в ред. 1963 року, тому саме положеннями цього кодексу слід керуватись при вирішенні цієї справи.
Звідси, посилання позивача у позові та його представника у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог на ст. ст. 204,220, 328, 392 ЦК України , як і суду першої інстанції на ст.ст. 204, 220, 657 ЦК України в ред. 2003 року, є безпідставними.
Обов’язковість нотаріальної форми і наслідки її недодержання визначені були у
ст. ст..47,48 ЦК УРСР 1963 року.
Так, згідно із змістом ст. 47 ЦК УРСР 1963 року: «нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається».
Встановлено, що позивачем ОСОБА_5 човновласників «Славутич» в обґрунтування свого позову надано суду письмовий договір 28 січня 1994 року купівлі-продажу об’єктів нерухомості –боксів, розташованих по вул. Петрова, 1 у м. Запоріжжі, укладений між укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, з одного боку, і ОСОБА_5 човновласників «Славутич», з іншого боку, (а.с.7-8), пояснення до акту №14 прийому - передачі приватизованого об’єкту від 19 липня 1993 року (а.с.9), акт прийому-передачі об’єктів нерухомості від 28 січня 1994 року (а.с.10-11).
Проте, ці документи самі по собі не є підтвердженням наявності у відповідачів на момент укладення вищезазначеного договору із ОСОБА_5 човновласників»Славутич» права власності на бокси, розташовані по вул.Петрова, 1 у м. Запоріжжі.
При цьому, доказів, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ухилялась від нотаріального посвідчення вищезазначеної угоди, позивачем та його представником суду взагалі не надано.
Встановлено, що за договором купівлі-продажу продавці передають, а покупець приймає у власність майно.
Проте, сторонами не надано доказів на підтвердження того, що спірні бокси належали на праві власності відповідачам.
Звідси, відповідачі 28.01.1994 року не могли передати ОСОБА_5 човновласників» Славутич» права власності на бокси, розташовані по вул. Петрова, 1 у м. Запоріжжі, оскільки самі відповідачі його не мали на цю дату.
При вирішенні даної справи слід виходити з вимог законодавства, яке діяло на момент вчинення зазначених дій, а саме:положень ст..ст.224,225,227 ЦК УРСР,згідно яких не може бути предметом договору купівлі-продажу нерухоме майне, яке не є об’єктом права власності продавця на момент укладення договору, оскільки такий договір й не міг бути посвідчений нотаріально на час його укладення, хоча підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Таким чином, судом першої інстанції було ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 човновласників «Славутич» про визнання дійсним договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості від 28.01.1994 року між ОСОБА_5 човновласників «Славутич» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, визнання права власності на вказані об’єкти нерухомості та зобов’язання Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_5 човновласників «Славутич» право власності на вказані об’єкти нерухомості.
Керуючись ст.ст. 307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 листопада 2005 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 човновласників «Славутич» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа : Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання дійсним договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості, визнання права власності на об’єкти нерухомості, реєстрацію права власності на об’єкти нерухомості відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді:
.
___________