Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3435//13 Головуючий у 1-й інстанції: Гавілей М.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Агрофірма “Перше Травня”, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, відділ Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИЛА :

08.02.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства Агрофірма “Перше Травня” (надалі - ПП Агрофірма “Перше Травня”), в якому просив визнати розірваним договір оренди землі № 040828000080 від 08 січня 2007 року, який був укладений між ним та відповідачем, що зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2008 року за номером 040828000080; зобов’язати ПП Агрофірма “Перше Травня” повернути належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2000 га, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області, що належить йому на підставі права приватної власності згідно державного акту серії ЗП № 053029 виданого 18 листопада 2005 року Токмацькою РДА Запорізької області.

18.02.2013 року позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнати розірваним договір оренди землі.

02.04.2013 року позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнати недійсним договір оренди землі №040828000080 від 08 січня 2007 року, який був укладений між ним та відповідачем, що зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2008 року за номером 040828000080.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, його інтереси в суді буде представляти адвокат ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані в позові та заявах про уточнення до позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника та заперечення проти позову.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_3 до ПП “Агрофірма “Перше травня”, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, відділ Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Ст.308 ЦПК України передбачає, що   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 08 січня 2007 року ОСОБА_3 уклав договір, за яким надав в орендне користування ПП “Агрофірма “Перше травня” земельну ділянку, яка знаходиться у Токмацькому районі в Жовтневій сільській раді строком на 10 років.

05.12.2008 року зазначений договір був зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” за № 040828000080.

Зазначені обставини підтверджуються оригіналами екземплярів договору, які надані представником позивача та представником третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області. В обох екземплярах договору в пункті 8 зазначено, що договір оренди укладено на 10 років.

Термін дії договору також підтверджується реєстраційним записом № 040828000080, який міститься в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Токмацького районного відділу Запорізької регіональної філії Центру ДЗК. Відповідно до зазначеного реєстраційного запису термін дії договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ПП “Агрофірма “Перше травня” складає 10 років.

Позивач обґрунтовував позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди наступними обставинами. Договір не містить передбачених законом істотних умов – строк дії договору, індексація орендної плати, існуючі обмеження земельної ділянки. Зазначені пункти договору містять виправлення, без застереження та підписів сторін, які зроблено представниками відповідача після підписання договору в односторонньому порядку.

Всупереч вимогам ч.3 ст. 10, ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 60 ЦПК України позивач та його представник не надали суду допустимих доказів, на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги.

Жодні докази не підтверджують, що виправлення строку дії договору та інші виправлення були здійснені після підписання договору сторонами, але до його державної реєстрації. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази внесення відповідачем в договір змін в односторонньому порядку без згоди позивача.

Представник позивача лише припускав, що виправлення в істотних умовах договору було зроблено після підписання сторонами договору, тобто після 08 січня 2007 року, до його державної реєстрації. Але, відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник Відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області зазначив, що договір оренди земельної ділянки пройшов реєстрацію з виправленнями строку дії договору терміном 10 років, про що свідчить книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. Проте, що між орендодавцями та орендарем була домовленість про строк оренди землі 5 років йому відомо лише зі слів орендодавців, будь які документи, які підтверджують строк дії договору 5 років у відділі Держземагенства відсутні.

Показання свідків про те, що строк дії договору був не 10, а 5 років є недопустимим доказом відповідно до положень ст.ст. 203, 208, 215, 218 ЦК України,

ст.59 ЦПК України.

Тим паче, допитані в судовому засіданні свідки не були присутні при укладенні спірного договору, зі змістом договору незнайомі.

Для з’ясування часу внесення виправлень в договір оренди, а також попереднього змісту пункту 8 договору (5 років, 10 років, або інше) необхідні спеціальні технічні знання, проведення судової експертизи. Але сторони у справі клопотань про призначення такої експертизи не заявляли.

Показання свідків про те, що примірник договору оренди землі позивач отримав лише в 2012 році суд до уваги не взяв, оскільки вони спростовуються письмовим доказом. Відповідно до п.43 договору оренди землі договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий – в орендаря, третій – в органі, який провів його державну реєстрацію. Цей пункт підписаного позивачем договору підтверджує, що на момент підписання договору та його державної реєстрації, яка відбулася 05.12.2008 року один примірник договору знаходився у позивача. В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які б свідчили про отримання позивачем примірника договору оренди землі в 2012 році.

Письмову заяву свідка ОСОБА_5 від 07.05.2013 року, згідно якої надає пояснення суду щодо обставин справи, суд вважав недопустимим доказом по справі, оскільки розгляд справи у суді проводиться усно (ст.6 ЦПК України), суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі (ст. 159 ЦПК України), свідки допитуються в суді в порядку, передбаченому ст. 180 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивач підписав договір оренди землі добровільно, знав, що на підставі цього договору відповідач користується землею за цільовим призначенням та виконує інші умови договору. Дані обставини сторонами не спростовувалися. При цьому доказів про укладення договору на інший строк позивачем суду не надано.

Спірний договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України “Про оренду землі” в редакції закону на час укладання договору, у тому числі строк дії договору (п. 8), індекс інфляції (п. 10), існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (п. 26).

З тексту та форми договору оренди видно, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 роу № 220.

При цьому дата укладення договору (число, місяць, рік), підписи сторін є одними із обов’язкових реквізитів договору, які саме засвідчують вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Про дотримання чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору оренди свідчить також той факт, що було здійснено його державну реєстрацію, оскільки у випадку відсутності хоча б однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 ЗУ “Про оренду землі” реєстратором було б відмовлено в його державній реєстрації у відповідності до ч. 2 ст. 15 цього закону.            

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що     договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно зі ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Під час судового розгляду справи позивач намагався довести суду, що відповідач самовільно, без згоди позивача, як іншої сторони договору, змінив істотні умови договору оренди земельної ділянки, що на думку позивача зумовлює недійсність всього правочину. Однак, таке твердження позивача суперечить закону.

В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 6 листопада 2009 року зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору…). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) інших вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, відмова орендаря підвищувати розмір орендної плати за законом не передбачена як підстава визнання договору оренди недійсним.

Стаття 1 ЦПК України встановлює, що завданням цивільного судочинства є     справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна     особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Всупереч вимогам ст.ст. 2,3,4 ЦПК України позивачем не зазначено, які інші права та законні інтереси позивача порушено, які за законом можуть бути підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Суд відхилив доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно зі ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами ст. 256 ЦК України позовною давністю захищається цивільне право або інтерес, які порушені. Право, яке не порушене, позовною давністю не захищається.

Положення про правові наслідки спливу     позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення чи оспорювання іншою особою. Оскільки позивачем не доведено порушення права, то у задоволенні його позову слід відмовити за необґрунтованістю, а не у зв'язку із спливом позовної давності.

Враховуючи, що сторони уклали договір оренди землі з дотриманням вимог чинного законодавства і протягом тривалого часу виконували його, а також враховуючи, що позивачем не доведенні у судовому засіданні підстави для визнання правочину недійсним, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивача про визнання договору оренди землі недійсним та відмовив у їх задоволенні.

Доводи апелянта про незаконність і необгрунтованість рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження доказами, у зв’язку з чим не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв’язку з чим підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: