Судове рішення #46219056

Дата документу Справа №


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-5590/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Сидоренко Ю.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю. С.

ОСОБА_2

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від

29 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. З червня 2011 року спільне життя з відповідачем не склалося внаслідок втрати взаєморозуміння. Шлюбні відносини між ними фактично припинені. Донька знаходиться на її утриманні. Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між ними не досягнуто. Відповідач мас постійне місце роботи та стабільну заробітну плату та має можливість надавати грошову допомогу на утримання дитини. Інших дітей у відповідача немає, стягнень по виконавчим документам не проводиться.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. При ухиленні їх від цього обов’язку кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку.

Пославшись на вказані обставини просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, просить їх задовольнити за підставами викладеними у позовній заяв та суду пояснила, що на теперішній час їх шлюб розірваний та вона з дитиною мешкаю окремо від відповідача, за іншою адресою. До пред'явлення позову до суду відповідач надавав дитині матеріальну допомогу та на теперішній час виділяє частин грошових коштів на утримання дитини, купує їй речі, підготував до школи. Проте, вона бажає стягнути з відповідача аліменти в судовому порядку, оскільки не має впевненості у майбутньому та припускає, що в подальшому відповідач не буде надавати доньці належної матеріальної допомоги, тому вона і звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав повністю, проти їх задоволення заперечував. Суду пояснив, що дійсно на теперішній час шлюб між ним та позивачкою розірваний, з недавнього часу дитина мешкає з матір»ю, проте на утримання доньки ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальну та фінансову допомогу він надавав регулярно, у належному та достатньому розмірі, постійно виділяє дитини грошові кошти, купує їй одяг, взуття, шкільне приладдя тощо, до початку навчального року повністю підготував дитину до школи, надавав допомогу у проведенні ремонтних робіт за місцем проживання дитини, жодних випадків ухилення його від надання дитини матеріальної допомоги не було, достовірно знає про свій батьківський обов'язок утримання дитини та в подальшому мас намір його виконувати належним чином, тому заявлені позовні вимоги вважає безпідставними, пред'явлений позов необгрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справі не встановлено жодних обставин, за яких відповідач ухиляється від надання своїй неповнолітній дитині матеріальної та фінансової допомоги.

Разом з тим, такий висновок суду не відповідає дійсності.

Відповідно до ст..181 СК України спосіб виконання обов’язку утримувати дитину визначається за домовленістю між батьками. За домовленістю між батьками визначається і форма участі в утриманні дитини в грошовій або натуральній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітня донька проживає разом з матір’ю та знаходиться на утриманні останньої. Угоди про добровільну сплату аліментів в належному розмірі на утримання дитини між сторонами не досягнуто. Середній заробіток відповідача у місяць складає 3 356 грн. Таким чином, 1/4 частина заробітку складає 839 грн. на місяць.

При цьому, відповідач відмовляється надавати позивачці кошти на утримання дитини, тобто аліменти на утримання малолітньої дитини щомісячно не сплачує.

Так, позивачка не заперечувала,що відповідачем в липні 2012 року було придбано юбка, блузка, шкільна сумка та спортивний костюм для школи на загальну суму 1 100 грн.

При цьому, суд не взяв до уваги, що в серпні відповідач взагалі ніякої участі в утриманні дитини не приймав. В серпні 2012 року бабуся дитини заказала вікно для дитячої кімнати. Відповідач не має ніякого відношення до придбання цього вікна, яке встановлено за бажанням бабусі, і яке не може вважатися утриманням дитини.

Вказані обставини свідчать про додаткові витрати на утримання дитини, які відповідач та його мати надавали дитині добровільно. .

Крім того, витрати на вікно - це витрати на утримання житлового будинку, а не витрати на утримання дитини.

Фактично свої батьківські обов’язки відповідач виконав тільки в липні 2012 року,чого не заперечувала позивачка. .

Суд, з’ясувавши дані обставини, зробив неправильний висновок про належне виконання відповідачем своїх обов’язків по утриманню дитини.

Тим самим, суд не взяв до уваги зазначені вище положення ст.181 СК України.

Домовленості між сторонами щодо розміру аліментів та форми участі відповідача в утриманні дитини не досягнуто.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд в оскаржуваному рішенні безпідставно зазначив, що відповідач постійно забезпечує доньці належний життєвий рівень, бере участь у її утриманні, у належному достатньому розмірі.

Відповідач має постійне місце роботи, розмір аліментів, які він може сплачувати щомісячно, складають 839грн., що складає 1/4 частину від його заробітку. Інших дітей у відповідача немає, стягнень за виконавчими документами не проводиться.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача аліментів на її користь на малолітню доньку, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог п.і.ч.1 ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2012 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту :»Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає : 71601, Запорізька область, м.Василівка,вул..Івана Сірка,25, аліменти на користь ОСОБА_3, 21 ерпня ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає:71601, Запорізька область, м.Василівка,вул..Івана Сірка, 25, на малолітню доньку, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття».

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді:









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація