Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5879/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2
при секретарі: Бурима В.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу судді Жовтневого районного суду
м.Запоріжжя від 05 жовтня 2012 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми «Т.М.М.»-Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фірми «Т.М.М.»-Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - «Т.М.М.»-ТОВ) про захист прав споживачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2012 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом.
В апеляційній скарзі Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, посилаючись на те, що відкриття провадження у справі відбулось з недотриманням правил підсудності, передбачених ст.109 ч. 8 ЦПК України, тобто справа має розглядатись у районному суді м.Києва за місцем виконання інвестиційних договорів № 114-12-3в, 115-12-3в будівництва житлового будинку від 01.12.2005 року та Договору про надання послуг №91ж/3в59-09 від 07.05.2009 року, укладених між позивачем та відповідачем, тобто - АДРЕСА_1.
Враховуючи вищезазначене, вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення з позовною заявою про захист прав споживачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, а тому відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
Пославшись на вказані обставини, просить оскаржувану ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05 жовтня 2012 року про відкриття провадження у зазначеній справі скасувати і і постановити нову ухвалу.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на квартири було набуто ним на підставі інвестиційних договорів №114-12-Зв, 115-12-Зв будівництва житлового будинку від 01.12.2005 року, укладеними між фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_4, договорами заміни сторони і передачі прав та обов’язків за інвестиційними договорами №114-12-Зв, 115-12-Зв від 01.12.2005, укладеними між фірмою «Т.М.М»-ТОВ, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 20.06.2008 року, а також квитанціями про сплату грошових коштів в рахунок інвестиційних договорів.
Відповідно інвестиційних договорів №114-12-Зв, 115-12-Зв забудовником цього будинку виступала Фірма «Т.М.М» ОСОБА_5, Фірмою «Т.М.М»-ТОВ здійснюється обслуговування вищезгаданого житлового будинку, що підтверджується договором про надання послуг №91 ж/3259-09 від 01.09.2009 року .
ОСОБА_5 з матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_3, який проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, буд..№4а, кв.17, та Фірмою «Т.М.М.»-ТОВвиник спір з приводу неналежного виконання відповідачем умов інвестиційних договорів №114-12-Зв, 115-12-Зв, а також договору про надання послуг №91 ж/3259-09 від 01.09.2009 року .
З позовної заяви вбачається, що відповідач порушує права позивача, як споживача, і останній наполягав на стягненні з Фірми «Т.М.М.»-ТОВ матеріальної шкоди в сумі 516 774 грн. та моральної шкоди в сумі 500 000 грн.
В апеляційній скарзі Фірма «Т.М.М» ТОВ посилається на те, що позовна заява не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів», і як наслідок під дію норм п.5 ст.110 ЦПК України.
Це твердження апелянта не може бути прийняте до уваги, як таке, що не відаповідає дійсності.
Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п.1 Постанови Пленуму №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» дія Закону «Про захист прав споживачів» не поширюється на випадки придбання тоіварів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності.
В своїй позовній заяві ОСОБА_3 посилається на інвестиційні договори №114-12-3в,115-12-3в будівництва житлового будинку від 01.12.2005 р.та Договір про надання послуг, предметом якого є забезпечення відповідачем надання позивачу послуг з експлуатації та утримання будинку.
Зазначені договори не пов’язані з підприємницькою діяльністю, а укладені для задоволення особистих потреб позивача.
Крім того, згідно роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п.2 Постанови Пленуму №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать,зокрема, ті, що виникають із длоговорів купівлі-продажу, мйанового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем(орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночсано є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонеементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або інших угод, які не суперечать Закону.
Тобто, перелік договорів, на підставі яких виникають відносини, врегульовані Законом «Про захист прав споживачів», зазначений в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р.»Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», не є вичерпним і в п.2 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України прямо вказано, що відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати з інших угод, які не суперечать Закону.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльност, в результаті якої створюються прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Тобто, мета інвестицій визначена вказаним Законом в двох напрямках : чи-то в отриманні прибутку,чи-то в досягненні соціального ефекту, тому соціальних ефект може бути самостійною метою інвестиційної діяльності.
Метою укладення позтивачем Договорів інвестиційної діяльності будівництва житлового будинку, є саме досягнення соціального ефекту - задоволення особистих потреб позивача у житлі.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти змішаний договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зміщаного договору.
В свою чергу, укладені між позивачем та відповідачем інвестиціні договори містять елементи договору будівельного підряду.
Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до прокетно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботию Укладеними інвестиційними договорами прямо передбачений обов’язок відповідача збудувати і здати у встановлний строк об’єкт та виконати інші будівльні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується прийняти об’єкт (п.п.3.1-3.5,4.10 Договорів).
Договорами, укладеними між сторонами, не встановлено положень щодо не застосування до відносин, врегульованих договором, актів цивільного законодавства про договори підряду.
Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п.2 Постанови Пленуму №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» належать відносини, що виникають, зокрема, із договорів підряду.
Тобто, до відносин сторін, що виникли з інвестиційних договорів, укладених між ними, повинні затосовуватися положення Закону «Про захист прав споживачів».
Крім того, позовна заява грунтується на договорі про надання послуг з експлуатації та утримання будинку №91ж/3в59-09 від 07.05.2009 р., укладеним між позивачем та відповідачем. Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів», предметом регулювання цього Закону є відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продацями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.
Таким чином, відносини між позивачем,як споживачем послуг, та відповідачем, як надавачем послуг, які виникли із зазначеного Договору про надання послуг, також регулюється Законом «Про захист прав споживачів».
Статтею 4 Закону «Про захист прав споживачів» встановлено право споживача на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до закону та право звернення до суду за захистом своїх прав. Пунктом 15 статті зазначеного Закону встановлено, що недолік-це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконацем, продавцем). Продукцією, згідно п.19 ст.1 Закону, є-будь-які вироби (товари),роботи чи послуги, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Таким чином, позивач мав право звернутися до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (товарів,робіт та послуг).
У відповідності до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцем знаходження.
Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивач зареєстрований в Жовтневому районі м.Запоріжжя за адресою: м.Запоріжжя, вул.Українська, 6.4а, кв.17, що підтверджується доданою до позовної заяви копією паспорта позивача.
Таким чином, позивач мав всі підстави подати позовну заяву за своїм зареєстрованим місцем проживання - до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя.
Зважаючи на викладене, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на
те, що звернення позивача з позовною заявою про захист прав споживачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів», і як наслідок, під дію норм п.5 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України.
З урахуванням зазначеного вище, також не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, згідно ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а також, що згідно ч.8 ст.110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для перегляду оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, п.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю відхилити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05 жовтня 2012 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми «Т.М.М.»-Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди залишити без змін.
Справу повернути до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для розгляду по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: