Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-6219/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Федченко І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю. С.

ОСОБА_2

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 3-тя особа Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту « Запоріжелектротранс» про визнання формулювання причин звільнення в трудовій книжці про звільнення за прогул як таке, що не відповідає чинному законодавству і про стягнення середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Територіальної громади міста Запоріжжя

(власник Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту

«Запоріжелектротранс») про визнання запису у трудовій книжці неправомірним та внесеним з порушеннями. Надалі позивач постійно надавав уточнені позовні заяви, в яких змінював відповідачів та 3-х осіб , а саме (ОСОБА_3 до Територіальної громади голова ОСОБА_4, Обласний центр зайнятості Запорізької області про поновлення трудового, страхового стажу через офіційне оформлення трудового договору, скасування фіктивних записів у трудовій книжці, та стягнення матеріальної та моральної шкоди; ОСОБА_3 до Територіальної громади Запорізької міської ради Голови територіальної громади, Запорізької ради ОСОБА_5 про визнання подвійного запису незаконним, оформити належним чином наказ та трудовий договір, оформити трудові відносини, зареєструвати в центрі занятості; ОСОБА_3 до КП « Запоріжжяобленерго» в особі Виконавчого комітету Запорізької ради, голови ОСОБА_5, голови профспілкового комітету КП «Запоріжелектротранс», 3-ті особи: генеральний директор

«Запоріжелектротранс», начальник відділу кадрів КП «Запоріжелектротранс», корівник ДПО-2 про офіційне оформлення через письмовий трудовий договір на наказ, скасування подвійного запису у трудовій книжці . та визнання його незаконним, стягнення моральної шкоди за 12 років; ОСОБА_3 до власника КП «Запоріжелектротранс» Виконавчий комітет Запорізької міської ради , голова ОСОБА_5, 3-тя особа КП «Запоріжелектротранс», посадові особи : генеральний директор ОСОБА_6, голова профкому , керівник відділу кадрів про скасування подвійного запису у трудовій книжці та офіційне працевлаштування по фактичному часу роботи з 06.02.99 р по 24.07.2001 р., сплата за період середньої заробітної плати з 18.05.2001 по 24.07.2001 року, моральної шкоди).

В останній уточненій позовній заяві ОСОБА_3 звернувся до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 3-тя особа Запорізьке

комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про визнання формулювання причин звільнення в трудовій книжці про звільнення за прогул таким, що не відповідає чинному законодавству, і про стягнення середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки.

В позові вказав, що відповідно до запису у трудовій книжці працював на комунальному підприємстві «Запоріжелектротранс» міського транспорту м.Запоріжжя. Але підприємство не надало йому відповідного договору, тим самим порушивши його права. Згідно з записом № 5 у трудовій книжці був звільнений датою 18.05.2001 р. з підприємства за прогули без поважних причин, відповідно до наказу від 24.07.20011 року. Запис у трудовій книжці був зроблений саме 18.05.2001 року, але наказ про звільнення від зазначеної дати відсутній і ніколи не існував. Йому не була 18.05.2001 року видана трудова книжка, розрахункові та наказ, хоча в цей час знаходився на роботі. Прогул в робочому табелі відсутній. Також він не був ознайомлений з наказом № 246 від 24.07.2001 року. 18.09.1999 року він отримав травму на робочому місці, в зв’язку з чим був на лікарняному до 17 травня 2001 року. 18.05.2001року він здав лікарняний лист у бухгалтерію та відмовився виконувати усний наказ керівника ДПО №2 виконувати роботу підсобного робітника, так як на той час він не мав письмового наказу та трудового договору на виконання цієї роботи. До роботи кондуктора його не допустили. Він не згоден з формулюванням причини звільнення його за прогул без поважних причин. Просив суд визнати формулювання запису в трудовій книжці під № 5 від 18.05.2001 року про звільнення по п.4 ст.40 КЗпП України за прогул незаконним. Змінити формулювання запису №5 від 18.05.2001 року на звільнений за ст.39 КЗпП України в зв’язку з інвалідністю, що перешкоджає виконанню роботи за трудовим договором; датою звільнення вважати дату набуття рішенням суду чинності, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, інші позовні вимоги залишив без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, суду надані заперечення.

Представник 3-ї особи проти позову заперечував, суду надані заперечення.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 вересня 2012 рокув задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 3-тя особа Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про визнання формулювання причин звільнення в трудовій книжці про звільнення за прогул як таке, що не відповідає чинному законодавству і про стягнення середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки – відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на незаконність і необгрунтованість рішення суду , просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у цій справі, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Ст.308 ЦПК України передбачає, що  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Суд, відмовивши у задоволенні позову, виходив з наступного.

Судом встановлено , що відповідно до наказу №29 -к від 05.02.1999 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в трамвайне депо №2 підприємства «Запоріжелектротранс» кондуктором трамваю 1 класу з 06.02.99 року. Наказом № 246-к від 24.07.2001 р. ОСОБА_3 був звільнений з 18.05.2001 року по ч.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних

причин.

У зазначених трудових правовідносинах, як встановлено судом, роботодавцем виступала юридична особа - підприємство «Запоріжелектротранс» Між позивачем та виконавчим комітетом Запорізької міської ради, а також Територіальною громадою

м. Запоріжжя відносин не виникало.

Підприємство «Запоріжелектротранс» є самостійним господарюючим суб’єктом з правом юридичної особи, діючої на принципах господарського розрахунку. Генеральний директор підприємства самостійно вирішує усі питання діяльності підприємства, у тому числі видає накази та вказівки, що стосуються робітників підприємства. Відповідно до статуту підприємства засновником і власником майна є Запорізька міська рада. Отже, виконавчий комітет, як і міська рада та територіальна громада є окремими самостійними органами у системі місцевого самоврядування і не тотожні один одному.

Відповідно до п.5.4, п 5.5 Статуту підприємства, до виключної компетенції генерального директора належить вирішення питань щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників. Генеральний директор підприємства діє від імені юридичної особи без доручення.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 вже звертався з позовом до КП

«Запоріжелектротранс» про анулювання запису в трудовій книжці, про поновлення на роботі. Рішенням суду йому було відмовлено в задоволенні позову.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради, Запорізька міська рада . Територіальна громада Запорізької міської ради не є та не може бути суб’єктом порушення трудових прав позивача, у тому ж числі при розгляді спорів про звільнення, зміну причин формулювання звільнення та інших трудових спорів, оскільки трудових правовідносин між зазначеними сторонами не виникало.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутись до районного

(міського) суду за вирішенням трудових спорів в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Спір про зміну дати і формулювання звільнення, про оплату часу вимушеного прогулу - не є спором про звільнення. Тому при зверненні до суду з такими заявами діє тримісячний строк.

Як свідчать документи, наказ про звільнення ОСОБА_3 з підприємства

«Запоріжелектротранс» з 18.05.2001 року датований 24.07.2001 року. Перше повідомлення про звільнення з додаванням копії наказу про звільнення та запрошення забрати свою трудову книжку у відділі кадрів підприємства отримано ОСОБА_3 по пошті 31.07.2001 року, та неодноразові повторні - 30.10.2001 року, 03.12.2001 року про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

Позивач не зазначав про обґрунтованість причин пропуску встановленого законом строку.

Крім того, позовна вимога щодо зміни формулювання запису № 5 від 18.05.2001 року на «звільнення за ст.39 КЗпП України в зв’язку з інвалідністю, що перешкоджає виконанню роботи за трудовим договором» не підлягає задоволенню, оскільки ст.39 КЗпП України регулює питання розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника, та не має відношення до трудових відносин ОСОБА_3 з підприємством

«Запоріжелектротранс», зважаючи на те. що він працював за безстроковим трудовим договором.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 суд обгрунтвоано вважаа за необхідне залишити без задоволення.

Тим самим, аналогічні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того,.в апеляційній скарзі відсутні посилання на конкретні порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судом першої інстанції при розгляді цивільної справи, та підстави, що підтверджують незаконність і необґрунтованість прийнятого судового рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 вересня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді:

___________