Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-4291- 2012 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрієва М.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю. С.

ОСОБА_2 .

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від

08 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комер­ційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити його, а також визнати недійсним правочин, укладений між ним та ПАТ КБ <ПриватБанк» щодо видачі платіжної картки з кредитним лімітом 15 000 грн. згідно заяви б/н від 16.08.2006 року.

Свої вимоги обґрунтував наступним.

Відповідно до укладеного договору б/н від 16.08.2006 року отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказаний кредит отримав на умовах, які зазначені у заяві позичальника № б/н від 16.08.2006 року, яку особис­то підписував на одному аркуші. Жодних додатків до цієї заяви не підписував та не ознайомлю­вався.

У вересні 2011 року, з отриманої позовної заяви поданої ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду, дізнався, що крім 24% річних йому врахована комісія, яка не була передбачена у заяві від 16.08.2006 року та штрафні санкції, які ередбачені в «Умовах та правилах надання банківських послуг», з якими він не був

ознайомлений та не підписував. Крім того, йому стало відомо, що з 10.06.2008 року відповідач збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку за користування кредитом з .4% до 26,4 % річних.

Також зазначав, що не погоджувався з іншими умовами надання та повернення кредиту, ніж ті, що зазначені у заяві № б/н від 16.08.2006 року, вважав, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин застосування «Умов та правил надання банківських послуг».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в позові.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в наданих письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що під час оформлення та видачі кредитної карти ОСОБА_3 банк провів ідентифікацію клієнта. Після прийняття рішення про згоду встановити кредитний ліміт на пластикову карту, клієнт оформив заяву про надання банківсь­ких послуг по встановленню кредитного ліміту на пластикову карту і видачу цієї карти. Перед підписанням заяви сторонами позивач був ознайомлений з «Умовами і правилами надання бан­ківських послуг». Підписавши заяву позивач, в свою чергу, дав згоду на те, що заява в даному випадку з «Умовами та правилами надання банківських послуг», тарифами є договором. Підс­тавою зміни відсоткової ставки стало зміна схеми кредитування з дебетової схеми на умовах : сума кредитного ліміту – 15 000 грн.; відсоткова ставка — 24% річних на кредитну схему на умовах:сума кредитного ліміту-12 020 грн.; відсоткова ставка - 26,4 % річних, передбачену в заяві підписаній позивачем. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 червня 2012 року позов ОСОБА_3 до ПАТ комер­ційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України підчас розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. І ст. 206, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а між фізичною та юридичною особою - у письмовій формі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, за вимогами ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо сторона замовчує їх існування.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.08.2006 року ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали правочин у формі підписаної заяви про надання першому банківських послуг:

1.«Дебетна картка»: тип картки GOLD, вид картки - особиста, валюта – Українська гривня, кредитний ліміт - фінансовий/фіксований, кредитний ліміт в сумі - 15000 грн., відсоткова ставка - 2,0% на місяць (з розрахунку 360 днів у році), строк дії - 16.08.2008 року;

1.«Кредитна картка»: валюта - Українська гривня, кредитний ліміт в сумі – 12 020 грн., відсоткова ставка - 2,2% на місяць (з розрахунку 360 днів у році), у вигляді встановлення кредитних лімітів на банківську платіжну картку «GOLD» за номером 4149625021031248.

Підписуючи заяву, позивач своїм підписом засвідчив, що він ознайомився та згоден з (Умовами та правилами надання банківських послуг», а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, а також висловив згоду з тим, що дана заява ра­зом з умовами і правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Вказана заява також була підписана уповноваженими представниками банку.

Волевиявлення сторін при цьому було спільним, вільним і відповідало внутрішній волі, зокрема позивача. Позивач отримав платіжну картку «GOLD» за номером 4149625021031248 та користувався наданими банківськими послугами, у нього не було обставин, що могли перешкодити вчиненню таких дій, як під час складання правочину, так і в подальшому.

Таким чином, позивачем не доведено суду обгрунтувань щодо визнання правочину з надання йому платіжної картки «GOLD» за номером 4149625021031248 недійсним та укладеним під впливом обману.

Згідно Положення «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвердженого постановою НБУ №137 від 19.04.2005 року встановлений порядок здійснення банками емісії платіжних карток, визначені операції, які здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями, а також встановлені загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, які створюються і функціонують в Україні. Визначені також особливості застосування платіжних карт внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем. На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами і нерезидентами).

Банківська платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді пластикової картки, виготовленої для оплати товарів і послуг, переказу коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання готівки через каси банку або банкомати, інших розрахункових операцій за договором між Банком і клієнтом, що передбачено п. 1.27 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україну».

Відповідно до п. 2.8.Положення № 137 залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми. Під час застосування дебетово-кредитної схеми клієнт здійснює операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) на картрахунку - за рахунок наданого банком кредиту.

Згідно із п. 2.9. Положення №138, кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком-емітентом.

Відповідно до умов договору на послуги «дебетова картка» був встановлений кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., встановлена відсоткова ставка за користування кредитним лімітом становила 2,0% на місяць (24% річних), відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості станом на 10.06.2008 року заборгованість позивача за кредитним договором становила 15 265 грн. 95 коп., що вказує на перевищення наданого ліміту. Дана обставина стала підставою для змін послуги з «депозитна картка» на

«кредитна картка» з встановленою відсотковою ставкою 2,2% на місяць (26,4% річних) за користування кредитним лімітом у розмірі 12 020 грн.

У розумінні ст.212 ЦК України, дана обставина передбачена в договорі є відкладальною, такою, що може настати або ні та не зобов'язує відповідача вчинити дії, передбачені ст. 654 ЦК України та п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як відбулась не зміна відсоткової ставки, а зміна наданої банківської послуги.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачав у діях відповідача порушень нормативно-правових актів щодо збільшення відсоткової ставки до 26,4% річних за користування кредитним лімітом у розмірі 12 020 грн.

Зважаючи на викладене, не можуть бути задоволені вимоги апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення районного суду і ухвалення нового рішення на користь ОСОБА_3 про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про незаконність і необгрунтованість рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження доказами, у зв’язку з чим не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв’язку з чим підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст.307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 червня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді:

___________

___________