Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-4385 /2012 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю. С.

ОСОБА_2

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2012 року у справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2012 року, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі

873 400 грн., пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів у сумі 10 739 грн. 33 коп.., штраф за прострочення повернення позики понад 15 днів у сумі 174 680 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 8 307 грн. 78 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 1 068 947 грн. 11 коп.

08.06.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 27 травня 2011 року. В обгрунтування заяви ОСОБА_4 зазначив, що під час підписання договору позики грошові кошти в розмірі ПО 000 доларів США, що є еквівалентом 873180 грн., від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 передані не були, а тому у нього не виникло обов'язку повертати суму коштів, обумовлену в договорі. Також ОСОБА_4 зазначає, що у зв'язку з подачею до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя завідомо підроблених документів, а саме договорів позики від 02.12.2010 року, він звертався до правоохоронних органів та за його заявою було порушено кримінальну справу. В ході розслідування кримінальної справи допитані приватний нотаріус ОСОБА_6, що посвідчувала договір позики, та ОСОБА_3 підтвердили, що під час підписання сторонами договору позики від ОСОБА_3 будь-які грошові кошти ОСОБА_4 не передавалися.

ОСОБА_4 вказує, що нововиявленими обставинами для перегляду рішення суду від 27.05.2011 року є отриманий ним у кінці травня протокол допиту ОСОБА_3 від 31.12.201 1 року, складений в рамках кримінальної справи №7701102, порушеної за ознаками злочину по ч. З ст.358 КК України. Зі змісту пояснень ОСОБА_3, вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли правовідносини набагато раніше, ніж був підписаний договір позики від 02.12.2010 року, сам ОСОБА_3 не пам'ятає дати передачі грошових коштів. Сума позики, вказана в договорі, істотно відрізняється від тієї, про яку йде мова в його поясненнях в рамках кримінальної справи. У зв'язку з викладеним, заявник просить суд переглянути заочне рішення від 27.05.2011 року за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити, переглянути заочне рішення від 27.05.2011 року за нововиявленими обставинами та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики. У судовому засіданні представник заявника зазначив, що виявлення на даний момент обставин, які існували, але про існування яких не було відомо до моменту отримання їх у слідчому відділенні Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області, є підставою для перегляду заочного рішення від 27.05.2011 року та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 02.12.2010 року.

Представник ОСОБА_3 просив залишити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, оскільки вважає, іцо пояснення ОСОБА_3, дані ним в ході допиту у якості свідка від 31.12.2011 року, на які посилається заявник, є неналежним доказом по справі, оскільки поясненнями свідків не можуть підтверджуватися неотримання або отримання в меншій кількості суми позики. Крім того, зазначив, що обставини які зазначені у заяві ОСОБА_4, не є нововиявленими.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2012 року заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 02.12.2010 року, посвідченим за р.№ 2694, залишені без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

. Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції виходив з того, що договір позики є безгрошовим, оскільки, зазначені в договорі позики грошові кошти, насправді відповідачу не передавалися.

     Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2010 року між ОСОБА_4 .В., як позичальником та ОСОБА_3, як позикодавцем, був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований за №2694.

29 грудня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, яким внесено зміни до договору позики від 02 грудня 2010 року, а саме до п.6 внесено зміни шляхом доповнення цього пункту додатковим реченням стосовно відповідальності позичальника в разі неповернення позики у передбачений договором строк.

Відповідно до пункту 1 Договору ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 отримав суму грошових коштів у розмірі 873 400 грн., що на момент отримання була еквівалентна 110 000 доларів США, за офіційним курсом НБУ української гривні до долару США (7,938 грн. за 1 долар США).

Пунктом 2 Договору сторони передбачили, що відповідач зобов’язався повернути позивачу суму позики у строк, обумовлений договором позики, в валюті України в сумі, еквівалентній 110 000 доларів США за офіційним курсом НБУ української гривні до долару США, який діє на момент повернення коштів але не

873 400 грн.

Повернення суми позики відповідач зобов’язався здійснити відповідно до п.З договору позики у строк до 05 січня 2011 року.

У пункті 7 договору позики зазначено, що позичальник та позикодавець, підтверджують, що однаково розуміють значення і умови цього Договору та його правові наслідки, договір між ними спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їхнє волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі, договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину, кожний з них не обмежений в праві укладати правочин, вони не визнані в установленому порядку недієздатними (повністю або частково), не страждають в момент укладання цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, вони вільно володіємо українською мовою.

Тобто, відповідно до умов договору позики ОСОБА_4 отримав грошові кошти у розмірі 873 400 гре. від ОСОБА_3 та зобов’язався повернути вказану суму грошових коштів в строк до 05 січня 2011 року.

Договір підписано в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_6, з усвідомленням сторонам його сутності та розумінням його змісту.

Відповідно до ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, одержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-ХИ нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

При укладанні договору позики приватним нотаріусом належним чином виконано свої професійні обов’язки. Перед підписанням договору встановлено осіб, що мали намір на укладення договору позики, за паспортами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Приватний нотаріус вислухала наміри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та співставила дані наміри з положеннями договору позики, пересвідчилась в розумінні сторонами положень договору позики та перевірила дійсність намірів на реальне настання правових наслідків обумовлених правочином.

Тобто перед підписанням договору позики приватний нотаріус ОСОБА_6 переконалась у реальності отримання грошових коштів у розмірі 873 400 грн. ОСОБА_4 від ОСОБА_3

Слід зазначити, що відповідно до норм ЦК України, договір позики не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, однак посвідчення договору нотаріусом є запорукою дійсності правочину та не можливості оскарження реальності вчинених дій по звору, так як договір укладається за участі незацікавленої третьої особи на яку державою покладено обов'язок пересвідчуватись у законності вчинюваних правочинів.

Необхідно зазначити, що до договору позики від 02.12.2010 року було внесено зміни, відповідно до договору 29.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Таким чином, ОСОБА_4 підписав договір позики та додаткову угоду до договору позики, дані договори посвідчувались нотаріусами, при підписанні позивач вказував на розуміння даних договорів та на реальність їх виконання, і тільки після того, як позичальник звернувся з вимогою про повернення коштів, ОСОБА_4 почав посилатися на безгрошевість договору позики.

Таким чином, факт підписання ОСОБА_4 договору позики є доказом отримання ним від ОСОБА_3 позики в сумі зазначеній у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги наведені правові норми та досліджені у суді докази, що доводять факт передачі грошових коштів відповідачу, та безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено, що в разі укладання договору позики у письмовій формі, доводи щодо не отримання грошових коштів чи отримання їх не в повному обсязі не можуть прийматись до уваги.

Однак, у порушення цієї норми суд обґрунтував рішення наявністю свідчень ОСОБА_3 по кримінальній справі.

Посилання суду на протокол допиту ОСОБА_3, як на підставу визнання договору позики безгрошовим, є не лише не допустимими, однак і не необгрунтованим.

Навпаки, ОСОБА_3 під час допиту у слідчого підтвердив факт передачі грошових коштів за договором позики, зазначив обставини передачі грошових коштів та підписання договору позики, а також неповернення сум позики.

Більш того, відповідач у судовому засіданні та заяві не заперечував отримання у ОСОБА_3 в борг грошових коштів у сумі 110 000 доларів США.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безгрошовості спірного договору та показань наданих позивачем у кримінальні справі.

Однак зазначений висновок зроблено судом із порушенням вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України без належної оцінки доказів, у тому числі пояснень позивача та його представника в їх сукупності.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, останнім порушено та неправильно застосовано норми ст.ст.361-363 ЦПК України.

У рішенні суду зазначено, що нововиявленими обставинами є встановлення факту безгрошевості договору позики, що містяться в протоколі допиту у якості свідка ОСОБА_3В від 31 грудня 2011 року.

Однак зазначені обставини не можуть вважатися нововиявленими обставинами згідно положень ст.361 ЦПК України.

Згідно роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у Постанові Пленуму №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Висновки суду, що вказані заявником обставини у якості нововиявлених вже існували на час розгляду справи №2-1424/2011 і що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, є безпідставними.

Так, на думку заявника нововияленою обставиною є факт безгрошевості, оскільки грошові кошти передавалися позивачем відповідачеві до підписання договору позики. Однак такі обставини не можуть бути нововиявленими, оскільки обставини передачі грошових коштів та укладення договору позики відбувалися за безпосередньої участі відповідача і відповідно були відомі відповідачеві під час розгляду справи.

Крім того, протокол допиту ОСОБА_3 не містить жодних вказівок на безгрошевість договору позики.

Згідно роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п.4 Постанови Пленуму №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

У свої заяві представник ОСОБА_4 посилався на виникнення нових доказів, неподання яких під час вирішення справи було об’єктивно неможливим через їх відсутність.

Однак, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами (п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).

Крім того, обставини на які посилається суд, вже були предметом дослідження в Апеляційному суді Запорізької області.

Так, 11 квітня 2012 року Апеляційний суд Запорізької області розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 27 травня 2011 р. по справі №2-1424/2011 та відмовив в задоволенні апеляційної скарги (а.с.139-140)..

Зокрема, апеляційний суд вказав, що постанова слідчого СВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області від 05 березня 2012 про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом підроблення документів не є тим належним та допустимим доказом на підтвердження безгрошевості договору позики від 02 грудня 2010 року.

Разом з тим, згідно п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з’ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При розгляді заяви ОСОБА_8 суд не прийняв до уваги, що заява про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами не відповідає вимогам ст.364 ЦПК України.

Зокрема, згідно п.5. ч.2 ст. 364 ЦПК України, у заяві зазначаються нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриття або встановлення.

Однак, заява ОСОБА_8 не містить точної дати отримання ним копії протоколу допиту ОСОБА_3, заявником не надано жодних доказів отримання протоколу «наприкінці травня».

Більш того, судом взагалі не досліджено питання законності отримання протоколу допиту та його відповідність оригіналу, не зроблено відповідного запиту до правоохоронних органів про надання засвідчених копій матеріалів кримінальної справи.

Тобто, в основу рішення суду покладено ксерокопія протоколу допиту ОСОБА_3.,яка надана відповідачем.

В оскаржуваному рішенні суд посилається на відсутність розписки відповідача або іншого фінансового документу про передання або перерахування ОСОБА_4 визначеної грошової суми.

Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки під час укладення оспорюваного договору позики були дотримані вимоги ч.1 ст.1047 ЦК України щодо письмової форми договору позики і що складання позичальником розписки або іншого документу, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми є правом, а не обов'’зком сторін договору позики і відсутність такого документу за наявності письмового договору позики не є безумовною підставою для висновку про безгрошовість договору позики.

Враховуючи вищезазначене,колегія суддів вважає, що висновки, викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необгрунтованим та незаконним, і підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2012 року про задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня .2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики і про залишення без задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 02.12.2010 року, посвідченого за р.№ 2694 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня .2011 року у цій справі та про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317  ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2012 року у цій справі про задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня .2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики і про залишення без задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 02 грудня 2010 року, посвідченого за р.№ 2694 скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту: «Заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у розмірі 873 400 грн., що є еквівалентом 110 000 доларів США станом на 02 лютого 2011 року за офіційним курсом НБУ української гривні до долару США (7,941 грн. за 1 долар США); пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів у розмірі 10 739 грн. 33 коп.; штраф за прострочення повернення позики понад 15 днів у розмірі 174 680 грн.; відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 8 307 грн. 78 коп.; судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути суму у 1 068 947 грн.11 коп».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді: