Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1126/13 Головуючий у 1-й інстанції: Купавська Н.М

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2012 рокуу справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 позов підтримали повністю та пояснили, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_2. В даній квартирі окрім неї. ще зареєстрований відповідач, який є її сином. В квартирі ОСОБА_3 не проживає з 01 лютого 2010 року, його речей в квартирі немає, за комунальні послуги платить позивачка. Враховуючи, що відповідач не проживає у квартирі понад рік, його речей в ній немає, позивачка та її представник просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач та його представник ОСОБА_6 позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_3 постійно проживає у квартирі матері, в одній кімнаті з сином ОСОБА_7 Іноді після сварок з позивачкою йде з будинку, однак через деякий час повертається. В задоволенні позову просили відмовити.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задоволено повністю.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, позивачка є власницею квартири АДРЕСА_3, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 квітня 2006 року (а.с.7).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 квітня 2006 року право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_8 (а.с.8).

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований у квартирі, однак з 01 лютого 2010 року в ній не проживає, його речей в ній немає, ніяких претензій щодо квартири не висловлював.

Факт сплати комунальних платежів, а саме послуг за вивезення технічних побутових відходів (сміття) за кількістю фактично проживаючих у квартирі осіб підтверджується довідкою ОСББ «Тополь». Так, за січень - березень 2012 року сплата за надання послуг нараховувалась з врахуванням трьох осіб (позивачка, її онук - ОСОБА_7 та особа, яка орендувала кімнату у позивачки у той період), квітень-жовтень 2012 року - дві особи та листопад - грудень 2012 року - три особи (з урахуванням квартиранта).

Періодична наявність у квартирі позивачки квартирантів знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Згідно довідки голови правління ОСББ «Тополь» від 05 жовтня 2012 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 лютого 2010 року фактично не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. 75 в м. Мелітополі Запорізької області (а.с.9)..

В силу того, що відповідач зареєстрований в квартирі, але в ній не проживає, позивачка не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Так, судом встановлено, що відповідач протягом останніх років не проживає у квартирі матері, він фактично мешкає АДРЕСА_4 разом із ОСОБА_9 у цивільному шлюбі, але в ній не зареєстрований.

Даний факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. які пояснили, що відповідач на протязі останніх двадцяти років не проживає у квартирі матері. ОСОБА_4 мешкає у квартирі разом з онуком ОСОБА_7, з сином у неї погані відносини, вони часто сваряться. Відповідач періодично приходить у квартиру, щоб провідати сина, однак фактично він проживає у цивільному шлюбі з жінкою у її квартирі по пр. Б.Хмельницького. 71 кв. 54 в м. Мелітополі. Його речей у квартирі немає, комунальні платежі оплачує позивачка.

Свідчення вищезазначених свідків щодо непроживання ОСОБА_31І. у спірній квартирі протягом двадцяти років, суд не прийняв до уваги, оскільки суду надано довідку старшого по будинку з зазначенням строку відсутності відповідача за місцем реєстрації з 01 лютого 2010 року, яка є допустимим доказом.

Свідок ОСОБА_14, який є головою кооперативу та особою, яка видала вищезазначену довідку, в судовому засіданні пояснив, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 та займає посаду голови ОСББ «Тополь» з лютого 2010 року. Довідку він видав на вимогу позивачки, при цьому вона зазначала, що відповідач не проживає у квартирі приблизно 20 років. Однак він не міг підтвердити чи спростувати цю обставину, тому зазначив у довідці той строк, з якого він сам проживає в будинку, і саме з цього часу мав змогу спостерігати відсутність відповідача за адресою: АДРЕСА_5.

Більш того, законодавцем встановлений строк, зі спливом якого власник має право ставити питання щодо визнання члена своєї сім’ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Таким строком є період у часі визначений у один рік.

Тому, саме цього часу відсутності без поважних причин члена сім’ї власника житла достатньо для визнання його таким, що втратив право користування цим житлом.

Законодавство не містить переліку підстав, які вважаються поважними причинами відсутності за місцем мешкання понад одного року, і за наявністю яких особа не може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Поважність причин відсутності особи за місцем мешкання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. При цьому, встановлення причин відсутності понад встановлені законом строки має відбуватися тільки після встановлення факту відсутності відповідача в зазначені строки.

Суд вважав, що позивачкою та її представником надано достатньо доказів на підтвердження того факту, що відповідач з 01 лютого 2010 року не проживає за місцем реєстрації без поважної на те причини.

Доводи відповідача про те, що він мешкає у квартирі ним суду не доведені. ОСОБА_3 не надано суду жодного доказу на підтвердження його тверджень та заперечень.

До пояснень свідка ОСОБА_15 суд віднісся критично. Свідок пояснив, що є товаришем відповідача з дитинства, неодноразово бачив, як той ставить свою машину у дворі будинку та заходив у під’їзд. У квартирі дуже давно не був та не бачив в ній речей ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_16 теж підтвердив, що часто бачить відповідача у дворі біля гаражу, бачив того на балконі спірної квартири. На його питання, що він тут робить, відповів, що прийшов провідати сина.

Проаналізувавши пояснення даних свідків, суд вважав, що вони не зазначили чітко тієї обставини, що відповідач мешкає за місцем реєстрації. Той факт, що він ставить машину у дворі будинку не є підтвердженням проживання у спірній квартирі, оскільки будинок №71 знаходиться біля будинку №75 по пр.Б.Хмельницького, а тому неможливо остаточно та ствердно визначити, що він ставить машину біля будинку матері та мешкає у її квартирі.

Свідчення сина відповідача та онука позивачки - ОСОБА_7 суд не прийняв до уваги, зважаючи на те, що є близьким родичем сторін по справі, знаходиться у поганих відносинах з ОСОБА_4, а тому в тій чи іншій мірі зацікавлений у результаті розгляду справи.

Наявну в матеріалах справи довідку з медичної установи про те, що ОСОБА_3 при зверненні у медичній картці зазначив помилково адресу проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, а після цього було зроблено відповідні виправлення на пр. ОСОБА_17. 75 кв. 9, суд не прийняв як доказ по справі.

Так, при вирішенні питання про визнання члена сім’ї власника житла таким, що втратив право користування цим житлом, суд повинен з’ясувати причини його відсутності понад встановлені строки. А той факт, що при оформленні деяких документів зазначається місце проживання зі слів особи чи її місце реєстрації,на думку суду, не є доказом того, що особа дійсно фактично проживає за такою адресою.

Відповідач є членом сім’ї позивачки, а саме її сином.

Тому, згідно з чинним законодавством у даному випадку слід застосовувати вимоги ч.2 ст.405 ЦК України, згідно якої член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Будь-якої домовленості між сторонами щодо строку відсутності ОСОБА_3 у квартирі судом не встановлено.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд прийшов обґрунтованого висновку, що відповідач без поважних причин не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5 понад рік, тому може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з’ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи ОСОБА_3, викладені у апеляційній скарзі, та аналогічні його доводам у суді першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: